ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2016Справа №910/170/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
До Житлово-будівельного кооперативу "Чайка"
Третя особа "КП "ГІОЦ"
Про стягнення 220 127,13 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Драчова М.С. - представник
Від відповідача Сенчило В.В.- представник
Від третьої особи Науменко С.В. - представник
Суть спору:
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Чайка", просило стягнути з відповідача 191 561,56 грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 417,63 грн. інфляційних втрат, 8 061,69 грн. 3% річних, 19 156,16 грн. штрафу, 930,09 грн. пені
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням житлово-будівельним кооперативом "Чайка" своїх зобов'язань за договором № 01819/4-03 від 12.02.2003 року щодо оплати наданих послуг.
Заявою від 24.02.2014 року житлово-будівельний кооператив "Чайка" просив застосувати строк позовної давності та зменшити суму основної заборгованості на 69 690,03 грн.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року, від 05.08.2014 року у справі призначалась судова економічна експертиза та зупинялось провадження у справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року (суддя Бондаренко Г.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" 50 547,28 грн. основного боргу, 40,26 грн. інфляційних втрат, 4 615,82 грн. 3% річних, 551,89 грн. пені, 5 054,72 грн. штрафу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року (головуючий Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 21 689,55 грн. боргу за послуги з відведення води, що йде на підігрів за кодом 3-50647 та нарахованих на вказану суму боргу пені, інфляційних втрат, 3% річних та 10% штрафу скасовано, прийнято нове рішення у вказаній частині та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, згідно якої стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Чайка" 72 236,83 грн. основного боргу, 60,59 грн. інфляційних втрат, 5 127,29 грн. 3% річних, 717,44 грн. пені, 7 223,68 грн. штрафу та судовий збір.
Постановою Вищого господарського суду від 02.04.2015 у справі № 910/170/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року у справі № 910/170/14 скасовано. Справу № 910/170/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на новий розгляд судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою суду від 14.04.2015 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 27.05.2015.
21.05.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.
26.05.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.
27.05.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив з врахуванням висновків Вищого господарського суду України.
В судовому засіданні 27.05.2015 оголошено перерву до 01.07.2015.
01.07.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.
В судовому засіданні 01.07.2015 оголошено перерву до 15.07.2015.
15.07.2015 відділом діловодства суду від представника позивач отримано пояснення по справі.
15.07.2015 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.
Ухвалою від 20.07.2015 розгляд справи призначено на 11.08.2015.
Ухвалою від 11.08.2015 розгляд справи відкладено на 31.08.2015.
В судовому засіданні 31.08.2015 оголошено перерву до 29.09.2015.
В судовому засіданні 29.09.2015 оголошено перерву до 07.10.2015.
В судовому засіданні 07.10.2015 оголошено перерву до 16.10.2015.
В судове засідання 16.10.2015 представник позивача з?явився, надав пояснення по справі та заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, а саме: КП "ГІОЦ".
В судове засідання 16.10.2015 представник відповідача з?явився, усні пояснення по суті спору та не заперечив проти задоволення заяви про залучення третьої особи.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
За таких обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/170/14 суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третю особу, а саме: Комунальне підприємство "ГІОЦ" (м. Київ, вул. Космічна, 12, 02192).
Ухвалою суду від 16.10.2015 розгляд справи відкладено на 03.11.2015 та залучено третю особу.
03.11.2015 відділом діловодства суду від представника третьої особи отримано пояснення по справі.
В судовому засіданні 03.11.2015 оголошено перерву до 10.11.2015.
В судове засідання 10.11.2015 представник позивача з?явився, надав додаткові пояснення по справі.
В судове засідання 10.11.2015 представник відповідача з?явився, надав клопотання про витребування додаткових доказів, відповідно до клопотання просить суд витребувати у третьої особи КП "ГІОЦ" відомості про рух коштів між сторонами у справі № 910/170/14 за період з грудня 2010 року по 30.11.2013 року.
Ухвалою від 10.11.2015 розгляд справи відкладено на 25.11.2015.
В судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2015.
Ухвалою від 04.12.2015 розгляд справи відкладено на 12.01.2016.
Ухвалою від 12.01.2016 розгляд справи відкладено на 23.02.2016 та направлено судовий запит.
18.02.2016 відділом діловодства суду отримано відповідь на запит.
В судовому засіданні 23.02.2016 оголошено перерву до 04.03.2016.
В судовому засіданні 04.03.2016 оголошено перерву до 15.03.2016.
В судове засідання 15.03.2016 представник позивача з?явився, надав усні пояснення по суті справи.
В судове засідання 15.03.2016 представник відповідача з?явився, надав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить суд витребувати у позивача наступні документи: правове обґрунтування здійснених нарахувань вартості та обсягів гарячої води та її стоків за позовний період; первинні докази споживання обсягів гарячої води та стоків такі як: маршрутні карти; акти про зняття показань з водо лічильника погоджені (підписані) сторонами; дебітові - інформаційні повідомлення, що направлялись відповідачу за період з 25.07.11 р. по 01.12.13 р. та докази отримання його відповідачем.
Ухвалою суду від 15.03.2016 відкладено розгляд справи на 13.04.2016. та зобов?язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надати суду наступні документи: правове обґрунтування здійснених нарахувань вартості та обсягів гарячої води та її стоків за позовний період; первинні докази споживання обсягів гарячої води та стоків такі як: маршрутні карти; акти про зняття показань з водо лічильника погоджені (підписані) сторонами; дебітові - інформаційні повідомлення, що направлялись відповідачу за період з 25.07.2011 по 01.12.2013 та докази отримання його відповідачем
В судовому засіданні 13.04.2016 оголошено перерву до 20.04.2016.
В судове засідання 20.04.2016 представник позивача з'явився, надав суду пояснення по справі.
В судове засідання 20.04.2016 представник відповідача з'явився, надав суду додаткові документи по справі.
В судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2016..
В судовому засіданні 26.04.2016 судом оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
12.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал", правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в тексті договору - постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Чайка" (в тексті договору - абонент) було укладено договір № 01819/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту - договір), за умовами якого постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами відповідно до умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила).
Згідно п. 2.2. договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.
У відповідності з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, представником постачальника спільно з представником абонента.
Положеннями п. 3.3. договору сторони погодили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил № 65.
Згідно п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.
У відповідності до п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).
Пунктом 3.6. договору визначено, що постачальник щомісяця виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору.
Відповідно до п. 4.1. договору сторонами було погоджено сплату штрафу абонентом у розмірі 10 % від несплаченої суми за безпідставну відмову від оплати наданих послуг.
За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2 договору).
Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-647 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.
Разом з тим, розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 3-50647, за яким ЖБК "Чайка" мав здійснювати розрахунок за послуги з гарячого водопостачання.
З представленої відповідачем копії договору № 690201 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1999 (том 2 арк. 17-24), укладеного між АЕК "Київенерго" та ЖБК "Чайка" вбачається, що за умовами договору АЕК "Київенерго" як енергопостачальна організація прийняло на себе зобов'язання постачати абоненту теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення - у період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах, вказаних у окремому Додатку №1 до договору, а відповідач, в свою чергу, додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку та проводити своєчасну сплату у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.
З листа ПАТ "Київенерго" № 029/22/1/2063 від 03.03.2014 (том 2 арк. 221) слідує, що гаряче водопостачання житлового будинку № 45 по вул. Маршала Жукова, 45 у м. Києві забезпечується від теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Маршала Жукова, 45 а, який перебуває на балансі третьої особи - ПАТ "Київенерго".
За твердженням позивача ним умови договору виконувалися належним чином, в той час як відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг з постачання води та водовідведення за договором
За розрахунком позивача за період з 01.10.2007 по 30.11.2013 по коду 3 - 647 позивач надав відповідачеві послуги з постачання питної води та водовідведення в обсязі 275 584,38 куб. м загальною вартістю 498 149,97 грн., розрахованої згідно тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, № 516 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009, № 1332 від 30.11.2009 та постановами НКРЕ України № 58 від 20.01.2011, № 82 від 10.02.2012, № 184 від 30.09.2011. При цьому, отримання послуг у вищевказаному обсязі підтверджується відомостями про зняття показань водолічильників та актами про зняття показань з приладу обліку за спірний період.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково, в зв'язку із чим утворилась заборгованість заборгованість за період з 01.10.2007 по 30.11.2013 по коду 3 - 647 у розмірі 77 373, 68 грн.
По коду 3 - 50647 позивачем нараховано відповідачу за період з 01.10.2007 по 30.11.2013 - 112 151, 38 куб. м вартістю 187 666,27 грн., які були оплачені відповідачем частково на суму 63 834,27 грн. Заборгованість відповідача по вказаному коду, за розрахунком позивача, складає 114 187,88 грн.
Крім суми основної заборгованості позивач в зв'язку із неналежним виконанням договору, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 417,63 грн., 3 % річних в розмірі 8 061,69 грн., штраф в розмірі 19 156,16 грн., пеню в розмірі 930,09 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Стаття 20 зазначеного закону визначає обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.
Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.1994 року Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
В силу статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" названі Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
У відповідності до п.2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п.2.2 Правил, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Умовами п. п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.
Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.
Як встановлено судом, спожиті відповідачем вода та послуги з водовідведення, що були надані/поставлені за договором обліковуються позивачем по коду № 3 - 647 (для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення) та по коду № 3 - 50647 (за послуги з гарячого водопостачання). Позивач нараховує відповідачу заборгованість як по коду № 3 - 647, так і по коду № 3 - 50647.
Як зазначалося вище, відповідач з нарахуванням йому заборгованості за спірний період по коду № 3-50647 не погоджується, оскільки такі нарахування не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору.
В силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190, які набули чинності у жовтні 2008 року врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод. Так, зокрема, пунктом 3.13 Правил розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Згідно статті 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.
Варто зазначити, що розпорядження Київської міської державної адміністрації (Виконавчого органу Київської міської ради) "Про затвердження тарифів на теплову енергію" містять інформацію про те, що тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль" для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, у тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, вже враховують вартість теплової енергії, виробленої на ТЕЦ, витрати на її виробництво на котельнях та вартість транспортування до теплових пунктів, а в інших випадках - до межі балансової належності та витрати на постачання юридичним особам.
Механізм формування тарифу на гарячу воду передбачений Постановами Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" та від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги". Так, зокрема, у пунктах 18, 70 Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2001 року зазначається про те, що холодна вода входить до вартості гарячої води.
Враховуючи матеріали справи, зміст договору, укладеного між сторонами, наявні в матеріалах справи договір № 690201 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1999, лист вих. № 029/22/1/2063 від 03.03.2014, суд дійшов висновку, що укладеним сторонами договором не було врегульовано питання щодо постачання питної холодної води для виготовлення гарячої, в зв'язку із чим стягнення заборгованості в розмірі 114 187,88 грн. є безпідставним.
Разом з тим суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок оплатити як стоки холодної, так і стоки гарячої води з огляду на наступне.
За Договором постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.
Пунктом 1.4 Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що:
абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації;
стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
За таких обставин господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 3-50647, у сумі 21 689,55 грн.
Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Нарахування вартості комунальних послуг здійснювалось позивачем з 01.10.2007, отже, строк позовної давності для позову про стягнення заборгованості за період з жовтня 2007 року по жовтень 2010 року включно сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до господарського суду 08.01.2014, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2007 року по жовтень 2010 року включно задоволенню не підлягають, відповідно положення статей 256, 257 ЦК України мають бути застосовані і до вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних за означений вище період часу.
За матеріалами справи, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за період з листопада 2010 року по листопад 2013 року включно в обсязі 112 973 м куб. на підставі договору, становить 50 547, 28 грн
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач також просить стягнути з відповідача 417,63 грн. інфляційних втрат, 8 061, 69 грн. 3 % річних, 19 156,16 грн. штрафу, 930,09 грн. пені.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України та зважаючи на наявну суму боргу, суд погоджується з доводами позивача про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, часткового задоволення вимог щодо стягнення з ЖБК "Чайка" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" за період прострочення з 01.11.2010 по 30.11.2013 інфляційних втрат у розмірі 60,59 грн. та 5 127,29 грн. - 3% річних.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, а пунктом 4.1. договору сплату штрафу абонентом у розмірі 10 % від несплаченої суми за безпідставну відмову від оплати наданих послуг.
В силу положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пункт 6 ст. 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом здійснено розрахунок розміру пені. Пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 717,44 грн.
Відповідно до ст. 230 ГГ України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 % штрафу від суми заборгованості ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та договору, судом встановлено наявність заборгованості у відповідача, а відтак відповідні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 223,68 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.
2 Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 45, кв. 369, код ЄДРПОУ 22872870) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основну заборгованість в розмірі 72 236 (сімдесят дві тисячі двісті тридцять шість) грн.. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 60 (шістдесят) грн. 59 коп., 3% річних в розмірі 5127 (п'ять тисяч сто двадцять сім) грн., пеню в розмірі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 44 коп., штраф в розмірі 7 223 (сім тисяч двісті двадцять три) грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 30 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Прокопенко
Судове рішення № 57431399, Господарський суд м. Києва було прийнято 26.04.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/170/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: