Рішення № 57431358, 18.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2016Справа №910/2708/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект"

про розірвання договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Хлопузян Р.Д., Собко О.В. - представники за довіреністю;

від відповідача-1: Балабанов Г.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект" (надалі - відповідач-2) про розірвання Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок істотного порушення відповідачами Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, останній підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 порушено провадження у справі №910/2708/16, розгляд справи призначено на 14.03.2016.

14.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі

14.03.2016 відповідач-1 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що всі умови договору виконуються ним належним чином.

В судовому засіданні 14.03.2016 відповідач-2 також подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, оскільки не порушував умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.03.2016 оголошено перерву до 04.04.2016.

04.04.2016 через відділ діловодства суду позивачем подано письмові пояснення на відзиви відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 відкладено розгляд справи до 18.04.2016.

15.04.2016 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення у справі.

18.04.2016 відповідач-1 через відділ діловодства суду також подав письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в засіданні господарського суду проти позову заперечив.

Відповідач-2 в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.04.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.03.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" (сторона-1) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (сторона-2) укладено Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища шляхом: додаткового проектування розробки Вишневського родовища; стабілізації видобутку вуглеводнів на свердловинах №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневського родовища; капітального ремонту свердловин №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневського родовища; підготовки та впровадження програм, спрямованих на підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; буріння, облаштування та експлуатація нових свердловин на Вишневському родовищі відповідно до проекту розробки; видобутку та реалізації видобутих вуглеводнів; отримання прибутку в інтересах сторін (пункт 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору виконання цього договору здійснюється сторонами згідно Програм спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невід'ємними частинами цього договору. Проекти Програм спільної діяльності готуються стороною-1.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що вкладом сторони-1 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з Програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання програм. Вкладом сторони-2 у спільну діяльність є право користування майном, згідно додатку №1 до даного договору, оцінка якого проводиться згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 4.1. договору для координації спільних дій сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань сторони створюють Комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять 3 представника сторони-1 та 3 представника сторони-2. Кожному представнику належить 1 голос.

Як визначено в п. 4.3. договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-1 (далі також - оператор). При цьому оператор діє в межах, обумовлених даним договором, Програмами спільної діяльності та рішеннями Комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ учасників договору на підставі довіреності, що видається стороною-2.

Комітет управління приймає рішення з наступних питань: контролює виконання Програми спільної діяльності; відповідно до умов цього договору контролює розподіл прибутку та покриття збитків спільної діяльності; приймає рішення щодо розпорядження спільним майном; приймає рішення про укладання договорів (угод), не передбачених Програмою спільної діяльності; визначає умови та межи цін реалізації вуглеводнів; у разі необхідності приймає інші рішення щодо ведення спільної діяльності (п. 4.4. договору).

Згідно з п. 5.2.2. договору сторони зобов'язані нести витрати та здійснювати своєчасне фінансування операцій, які передбачені договором та Програмами спільної діяльності у якості вкладу у спільну діяльність. З цією метою сторона-1 перераховує на окремий рахунок спільної діяльності грошові кошти в обсягах та в терміни, що передбачаються Програмами спільної діяльності у якості вкладу в спільну діяльність.

Пунктами 9.2., 9.3 договору передбачено, що даний договір укладений строком на 10 років. У випадку, якщо сторони за 1 рік до закінчення дії договору не попередять одна одну про небажання продовжувати його дію, термін дії договору продовжується на наступні 10 років.

Сторони можуть в будь-який час припинити дію цього договору на підставі взаємної згоди, зокрема (але не виключно) у разі, якщо сторони прийдуть до висновку про недоцільність його продовження у зв'язку із збитковістю спільної діяльності.

В подальшому сторони укладали ряд Додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення до Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004.

Так, 20.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект" (сторона-1), Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (сторона-3) було укладено Додаткову угоду №8 до Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, відповідно до якої сторона-1 та сторона-2 вирішили залучити до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору, та включити до складу сторін договору сторону-3.

Сторони домовилися пункт 1.2. договору викласти в наступній редакції: «Виконання договору з боку сторони-2 здійснюють філії ПАТ «Укргазвидобування» - Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» та Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»».

За умовами п. 2.1. договору в новій редакції виконання цього договору здійснюється сторонами згідно Програм спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк. Проекти Програм спільної діяльності готуються стороною-3.

Вкладами сторони-1 та сторони-3 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. Сторона-3 вносить свій вклад до 31 грудня 2015 року (п. 3.1. договору в редакції Додаткової угоди №8).

Пункт 4.1. договору сторони виклали в наступній редакції: «Для координації спільних дій сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань сторони створюють Комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять два представника Сторони-1, два представника сторони-2 та два представника Сторони-3. Кожному представнику належить 1 (один) голос».

Відповідно до п. 4.3. договору в редакції Додаткової угоди №8 ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-3 (далі також - оператор). При цьому оператор діє в межах, обумовлених цим договором, Програмами спільної діяльності та рішеннями Комітету управління. Цим договором сторона-1 та сторона-2 надають стороні-3 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами незалежно від форми власності, фізичними особами, в тому числі (але не виключно) у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності за цим договором, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання стороною-1 та стороною-2 відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в тому числі вчиняти дії, передбачені підпунктом 4.9.13 цього договору».

Сторони зобов'язалися нести витрати та здійснювати своєчасне фінансування операцій, які передбачені договором та Програмами спільної діяльності. З цією метою сторона-3; перераховує на окремий рахунок спільної діяльності грошові кошти в обсягах та в терміни, що визначаються договором та Програмами спільної діяльності у якості вкладу в спільну діяльність (п. 5.2.2. договору в редакції Додаткової угоди №8).

Згідно з п. 7.1. договору внески сторін у спільну діяльність, а також створене та придбане в процесі спільної діяльності майно, є спільною частковою власністю сторін з наступним міченням часток: сторона-1 - 40%; сторона-2 - 50%; сторона-3 - 10%.».

17.04.2014 сторони підписали Додаткову угоду №9 Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, якою змінили п. 1.1. договору та виклали його в наступній редакції: «За цим договором сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою:

- стабілізації видобутку вуглеводнів на свердловинах №1 Чкалівського родовища, №29, 36, 55 Волохівського родовища, №6, 17, 56 Ульянівського родовища, №1 Південно- Граковського блоку Борисівського родовища, №№23, 64, 69 Мелихівського родовища, №№31, 106, 109, 117, 119, 130, 133 Березівського родовища, №№52, 111 Степового родовища, №№4, 22 Левенцівського родовища, №№71, 107 Юліївського родовища, №50 Скворцівського родовища;

- капітального ремонту свердловин №1 Чкалівського родовища, №29, 36, 55 Волохівського родовища, №6, 17, 56 Ульянівського родовища, №1 Південно-Граковського блоку Борисівського родовища, №№ 23, 64, 69 Мелихівського родовища, №№31, 106, 109, 117, 119, 130, 133 Березівського родовища, №№52, 111 Степового родовища, №№ 4,22 Левенцівського родовища, №№71, 107 Юліївського родовища, №50 Скворцівського родовища;

- підготовки та впровадження програм, спрямованих на підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин;

- видобутку та реалізації видобутих вуглеводнів;

- отримання прибутку в інтересах Сторін.».

Сторони домовились прийняти до виконання нову Програму робіт в рамках спільної діяльності, яка визначена Додатком №3 до даної Додаткової угоди та який є її невід'ємною частиною.

Також, 17.04.2014 сторони підписали Програму робіт в рамках Спільної діяльності по договору №493 від 24.03.2004 (Додаток №3 до Додаткової угоди №9), якою визначили найменування робіт, їх орієнтовну суму, відповідального за виконання та термін виконання. Всього передбачено капітальних вкладень стороною 1 (ТОВ НВФ "Техпроект") та стороною 3 (ТОВ «Карпатигаз») в сумі 88888000,00 грн. (період 2011-2019 роки).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" вказує, що станом на 31.12.2015 фактичний розмір внеску відповідача-1 становить 4920000,00 грн., а відповідача-2 - 56535000,00 грн. При цьому Програма робіт (Додаток №3 до Додаткової угоди №9), яка передбачала граничні строки виконання передбачених на свердловинах робіт не виконана.

Також позивач зазначає, що відповідач-1 протягом січня-лютого 2015 року здійснював реалізацію природного газу за заниженими цінами, внаслідок чого спільна діяльність в цей період недоотримала 8615540,00 грн.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" вважає, що грубе порушення відповідачами умов договору завдає збитків спільній діяльності та не дає змоги досягти в повній мірі основної мети - отримання прибутку, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи доказів припинення дії Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 сторонами не надано та судом не встановлено, отже суд виходить з того, що вказаний договір є діючим та приймається судом до уваги.

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

За приписами статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч. 2 ст. 1131 ЦК України).

В силу ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з ч. 5 ст. 1135 ЦК України рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2013 Комітетом управління спільною діяльністю було прийнято рішення, оформлене протоколом №43, про здійснення оператором спільної діяльності по Договору №493 від 24.03.2004 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність реалізації вуглеводнів на аукціонах, або по прямим договорам купівлі-продажу вуглеводнів за економічно обґрунтованими цінами, при цьому реалізацію природного газу вирішено здійснювати виключно на аукціонах по максимальній ціні, що склалась на відповідний товар на аукціоні, з урахуванням граничного рівня ціни на природний газ встановленою Постановою НКРЕ, з обов'язковим наданням ПАТ «Укргазвидобування» копії аукціонних свідоцтв протягом чотирнадцяти днів з моменту їх підписання.

Закон України "Про ціни і ціноутворення" визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Так, статтею 1 вказаного Закону визначено, що гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання; фіксована ціна - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та державними колегіальними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції.

За приписами статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2014 року №1043 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання» установлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, - 5900,00 грн. за 1000 м3 (без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 січня 2015 року №81 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання» установлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, - 5700,00 грн. за 1000 м3 (без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом).

Вищенаведеними постановами НКРЕКП встановлюється саме граничний (максимально допустимий рівень) ціни на газ на січень-лютий 2015 року, який обмежує можливість перевищення вказаної цін. Тобто, відповідач-1 як оператор спільної діяльності не має права реалізовувати газ вище установленого рівня ціни.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня 2015 року по лютий 2015 року ТОВ «Карпатигаз» як оператором спільної діяльності було укладено ряд біржових угод, відповідно до яких ціна біржового товару у січні 2015 року коливалася від 6512,00 грн. до 6580,00 грн. з ПДВ за 1000 м3 газу, а у лютому 2015 року від 6060,00 грн. до 6340,00 грн. з ПДВ за 1000 м3 газу. Відповідачем-1 надано до матеріалів справи також і протоколи проведення електронних біржових торгів.

Крім того, відповідно до листа №8 від 14.03.2016 Асоціації «Газові трейдери України» середньозважена ціна на природний газ у січні 2015 року становила 6540,00 грн. за 1000 м3 (з ПДВ), а у лютому 2015 року - 6150,00 грн. за 1000 м3 (з ПДВ).

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що відповідачем-1 були недотримані вимоги Комітету управління спільною діяльністю щодо визначення ціни та інших умов реалізації природного газу.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачами своїх зобов'язань в частині здійснення внесків в строк до 31.12.2015, а також доводів про те, що Програма робіт яка передбачала граничні строки виконання передбачених на свердловинах робіт не виконана, суд відзначає наступне.

Як вбачається з Програми робіт в рамках Спільної діяльності по договору №493 від 24.03.2004 (Додаток №3 до Додаткової угоди №9), всього передбачено капітальних вкладень стороною-1 (ТОВ НВФ "Техпроект") та стороною-3 (ТОВ «Карпатигаз») в сумі 88888000,00 грн. (період 2011-2019 роки).

При цьому пунктом 3.1. договору в редакції Додаткової угоди №8 передбачено, що вкладами сторони-1 та сторони-3 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. Сторона-3 вносить свій вклад до 31 грудня 2015 року.

З урахуванням наведених положень договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" повинно було внести свій вклад в строк до 31 грудня 2015 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" в період 2011-2019 роки.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується, що відповідачем-2 протягом 2011-2012 років було перераховано частину вкладу в загальному розмірі 56534987,05 грн. Також, сторонами не заперечується факт перерахування відповідачем-1 частини вкладу в розмірі 4920000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" умови договору в частині своєчасного внесення вкладу належним чином не виконані, в той час як порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" своїх зобов'язань щодо внесення грошового вкладу, суд вбачає.

Разом з тим, досліджуючи питання істотності порушення відповідачами умов договору та наскільки позивач позбавився того, на що він розраховував, суд дійшов наступного висновку.

У пунктах другому та четвертому частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип змагальності означає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, а також звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Крім того, даний принцип вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом та наводячи розмір завданої порушенням шкоди, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не надало суду жодних доказів в обґрунтування приведених ним сум реальних збитків та упущеної вигоди. Не надано позивачем також і жодного доказу на підтвердження того, що він не зможе використати результати Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004.

Суд наголошує на тому, що в разі коли стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

На момент розгляду даної справи, суд не вбачає за можливе встановити чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати позивач, укладаючи Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, і тим, що в дійсності він зміг отримати.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 26.04.2016.

Суддя О.А. Грєхова