Рішення № 57431355, 08.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2016Справа №910/1435/16

За первісним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

Про стягнення 65 947,64 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 54 050,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники за первісним позовом:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 22.04.2015

від відповідача Жлобінська Л.Ю., довіреність № б/н від 04.02.2016

Представники за зустрічним позовом:

від позивача: Жлобінська Л.Ю., довіреність № б/н від 04.02.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 22.04.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) подав на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - відповідач) про стягнення 65 947,64 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору .

Ухвалою суду від 02.02.2016р. порушено провадження у справі № 910/1435/16 та призначено розгляд на 22.02.2016 р.

18.02.2016р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

19.02.2016р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

22.02.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили у повному обсязі, надали пояснення з урахуванням .

Суд відклав судовий розгляд справи на 25.03.2016, у зв'язку з необхідністю подачі додаткових документів по справі.

Ухвалою суду від 22.02.2016р. судом було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву подану ТОВ «Рабен Україна» та призначено її до розгляду на 25.03.2016р. сумісно з первісним позовом.

21.03.2016р. відповідач за зустрічним позовом подав через канцелярію суду відзив.

22.03.2016р. позивач за зустрічним позовом надав через канцелярію суду клопотання про витребування первісних документів у відповідача за первісним позовом та документи на виконання ухвали суду від 22.02.2016р.

25.03.2016р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтримав подане клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив, проти витребування документів теж заперечив, пояснив що у нього такі документи відсутні.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Суд відклав судовий розгляд справи на 08.04.2016р., для витребування додаткових доказів по справі.

08.04.2016р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі, повідомив про те, що всі документи, які позивач мав у наявності були надані суду.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив у повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечив.

Суд вирішив задовольнити первісний позов частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом:

01.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (відповідач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) уклали договір транспортного перевезення № К-137, згідно цього договору ТОВ «Рабен Україна» (Експедитор) доручив, а ФОП ОСОБА_1.(Перевізник) прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів, в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом на території України.

Згідно п.12.1 вказаного договору, він діє до 31 грудня 2013 року та при відсутності до закінчення терміну дії договору пропозицій сторін по розірванню даного договору, він вважається продовженим на один рік (12 місяців). Пропозицій по розірванню договору до настанню строку 31 грудня 2013 року не надійшло, тому договір був продовженим до 31 грудня 2014 року.

Пунктом 4.2. договору, експедитор сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу - 20 банківських днів з дати отримання експедитором оригіналів всіх наступних, оформлених належним чином повних комплектів документів.

Відповідно до актів виконаних робіт від 31 березня 2014 року, 15 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року та 15 травня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» не сплачені рахунки на загальну суму 41 271,95 грн.

Відповідну до розділу 7 вказаного договору, сторони передбачили претензійний порядок вирішення спорів, внаслідок чого 10 липня 2014 року позивачем до відопвідача було направлено лист-претензія з вимогою сплати боргу, проте відповіді на вказаний лист боржник не надав.

Згідно поданого первісного позову, позивач просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 41 271,95 грн. - основного боргу, 22414,98 грн. - інфляційних втрат, 2260,71 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. - судового збору.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

В підтвердження позовних вимог, позивач посилався на те, що ним були передані відповідачу всі первинні документи, а саме: акти здавання-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури та товаро-транспортні накладні.

Пунктом 4.2 договору перевезення визначено, що експедитор сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу - 20 (двадцять) банківських днів з дати отримання експедитором оригіналів всіх наступних, оформлених належним чином повних комплектів документів: заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної, документу, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі, рахунку, попередньо погодженої Специфікації та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів.

Судом досліджено документи, надані представником позивача в підтвердження своїх позовних вимог, та встановлено, що актами виконаних робіт підтверджено факт надання послуг перевезення на суму 24 946,42 грн., внаслідок чого, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково на суму 24 946,42 грн.

Також судом здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат, згідно якого за розрахунком суду до стягнення підлягає 17 381,28 грн. за період прострочення з 01.05.2014 по 28.01.2016 р.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, то суд не погоджується з такою вимогою позивача, оскільки умовами договору, а саме п. 4.8 договору передбачено, що сторони домовились про те, що в разі несвоєчасного виконання однією із сторін грошових зобов'язань за договором, та сторона сплачуватиме іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких становить 1% річних.

Отже, виходячи з викладеного пункту, до стягнення підлягає не 3% річних, визначених позивачем за первісним позовом, а 1%, який за розрахунком суду становить 436,05 грн.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги документи, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково у розмірі 42 763,75 грн., з яких: 24 946,42 грн. - основного боргу, 436,05 грн. - 1% річних, 17381,28 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За зустрічним позовом:

Між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом було укладено договір транспортного перевезення № К137 від 01 жовтня 2013 року (далі - договір) згідно п.1.1. якого, ТОВ «Рабен Україна» (Експедитор, позивач за зустрічним позовом) доручив, а ФОП ОСОБА_1 (Перевізник, відповідач за зустрічним позовом) прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів в тому числі у зворотній тарі (далі - вантаж) автомобільним транспортом по території України.

При цьому, маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг мали оговрюватись в Заявках, які додаються до Договору, і є невід'ємною його частиною.

Згідно поданого зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом стверджував, що ФОП ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) було нанесено збитків ТОВ «Рабен Україна» (позивач за зустрічним позовом) у сумі вартості вкрадених палет.

При цьому, посилався на те, що у період з березня по квітень 2014 року, позивачем за зустрічним позовом, було зафіксовано 3 (три) факти крадіжки палет:

- 27.03.2014 року: 45 палет на суму 2250,00 грн.;

- 28.03.2014 року: 30 палет на суму 1500,00 грн.;

-11.04.2014 року: 6 палет на суму 300,00 грн.

В підтвердження таких обставин, позивач за зустрічним позовом, посилався на наявність актів про виявлення факту порушень від 27.03.2014р., від 28.03.2014р., від 11.04.2014р.

Вартість 1 палети складає 50 грн, що підтверджується Довідкою вих. №КІ 1602-082 від 18 лютого 2016 року.

З урахуванням викладеного, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач завдав йому збитків на суму 4050, грн.

В підтвердження своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилався на п.10.9.6 Договору, згідно якого визначено, що в разі скоєння працівником Перевізника та/або залучених ним третіх осіб при виконанні своїх обов'язків за цим договором злочину, крадіжки майна, яке належить Експедитору, вантажовідправнику або вантажоодержувачу, або майна будь-яких інших осіб, якщо діяння скоєне на території ТОВ «Рабен Україна» або на території вантажовідправника, або на території вантажоодержувача, Перевізник сплачує Експедитору штрафні санкції в узгодженій Сторонами твердій сумі 50 000 грн. ,що не звільняє Перевізника від обов'язку відшкодувати завдані збитки.»

Також позивач за зустрічним позовом посилався на п. 4.10. договору, яким передбачено, що сторони узгодили перелік випадків, коли відбувається призупинення розрахунків між Сторонами. Так, призупинення розрахунків відбувається, у разі пред'явлення Експедитором претензії до Перевізника щодо відшкодування збитків, завданих Експедиторові невиконанням або неналежним виконанням Перевізником цього Договору, та/або сплати штрафних санкцій - до здійснення такого відшкодування та/або сплати штрафних санкцій в повному обсязі, або до набрання законної сили судовим рішенням, яким спір вирішено на користь Перевізника.

Згідно поданого зустрічного позову, позивач за ним просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 50 000,00 грн. - штрафу, 4050,00 грн. - збитків та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Суд дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та долучені до зустрічної позовної заяви дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з такого.

В підтвердження позовних вимог, позивач за зустрічним позовом стверджував, що відповідачем за зустрічним позовом було здійснено крадіжку майна позивача за зустрічним позовом (палетів) на суму 4050,00 грн., внаслідок чого відповідач має сплатити позивачу за зустрічним позовом, вартість викраденого майна та штраф за договором (п.10.9.6). При цьому, в якості доказів, позивач за зустрічним позовом надав суду акти виявлення фактів порушення, довідку про вартість викраденого майна, доповідну записку, пояснення працівників щодо обставин вказаного факту крадіжки та перепустки, проте судом такі документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки всі перелічені документи були складені у одноособовому порядку з боку ТОВ «Рабен України» та його посадовими особами, які в даному випадку є заінтересованими особами. При складанні вказаних документів, ТОВ «Рабен України» не було залучено жодних третіх незацікавлених осіб, крім того на жодному з документів немає підпису відповідача за зустрічним позовом, що свідчить про те, що його не залучали до складання вказаних документів.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Беручи до уваги наведені норми Конституції України, враховуючи те, що позивачем жодних інших доказів, окрім виготовлених своїми працівниками не надано, як не надано і обвинувального вироку або витягу з кримінального провадження відкритого за фактом крадіжки, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів факту вчинення крадіжок відповідачем за зустрічним позовом, а тому зустрічні позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені судом.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Рабен Україна» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з останнього 54 050,00 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (код ЄДРПОУ 32306522, 02090 м .Київ, вул. Сосюри 6) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 24 946 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 42 коп. - основного боргу, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 05 коп. - 1% річних, 17381 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 26 коп. - судового збору.

В іншій частині, заявлених первісних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 22.04.2016р. )

Суддя В.І.Мельник