Рішення № 57431250, 19.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016Справа №910/5537/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/5537/16

за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Чернігівській області;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

державне підприємство «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів»;

про стягнення 12 899,97 грн., розірвання договору та повернення майна.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Константинова І.В., посвідчення № 040864 від 29.01.2016р.;

від позивача: Грицькова І.О., довіреність № 155/1/03-64 від 06.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (надалі - відповідач) про 12 899,97 грн., розірвання договору та повернення майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди нерухомого майна № 61-15 від 14.07.2015р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10 574,09 грн. з орендної плати, за прострочення оплати якої нараховані пеня - 1268,47 грн. та штраф у розмірі 1057,41 грн. Також, з огляду на порушення відповідачем умов договору № 61-15 від 14.07.2015р., є підстави для розірвання вказаного договору та зобов'язання відповідача повернути державне майно балансоутримувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016р. порушено провадження у справі № 910/5537/16, розгляд справи призначений на 19.04.2016р., на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів».

15.04.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.

Присутніми у судовому засіданні 19.04.2016р. представниками прокуратури та позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, при цьому 18.04.2016р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній просить задовольнити позовні вимоги та розглядати справу без участі уповноваженого представника ДП «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.03.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 29.03.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 61-15 нерухомого майна (далі - Договір), що належить до державної власності, а саме: нежитлове приміщення площею 34,5 кв.м. на першому поверсі двоповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер 36430503.1.ТЖФКДЖ042), що перебуває на балансі державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів» (балансоутримувач) та знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 61.

За незалежною оцінкою вартість орендованого майна становить 112 986,33 грн.

Вищевказане майно орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування відповідно до п. 1.1 Договору, що підтверджується актом приймання-передавання від 14.07.2015р., який підписаний сторонами та погоджений Балансоутримувачем.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні з 14.07.2015р. до 12.07.2018р. включно.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить 1974,44 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - травень 2015р.)

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

При укладенні Договору, з метою забезпечення зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати, відповідач зобов'язався протягом місяця після підписання Договору внести завдаток у розмірі, не меншому за розмір орендної плати за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (п.п. 3.10, 5.2 Договору).

За умовами п.5.3 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виник борг за користування орендованим приміщенням за липень-грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року в сумі 10 574,09 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відносини між позивачем та відповідачем мають цивільно-правову природу договору найму (оренди).

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом найму за період липень-грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року в сумі 10 574,09 грн., та не надано доказів оплати належних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті оренди за користування нежитловим приміщенням у сумі 10 574,09 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1268,47 грн. - пені та 1057,41 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пункті 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача, який є арифметично вірним, у розмірі 1268,47 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Згідно з п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.8 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін орендної плати, і є правовим наслідком прострочення оплати оренди з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 1057,41 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що у разі несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд, орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна у порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України.

Пункт 10.9 Договору зобов'язує відповідача у разі припинення або розірвання Договору передати орендоване майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору, позивач зазначив, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо щомісячної сплати орендної плати протягом більше трьох місяців підряд, а отже, відповідно до умов п.9.4 укладеного між сторонами договору, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 61-15 від 14.07.2015р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000», є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-а/58; код ЄДРПОУ 39596087) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 43; код ЄДРПОУ 14243893) 10 574 грн. 09 коп. - основного боргу, 1268 грн. 47 коп. - пені, 1057 грн. 41 коп. - штрафу. Видати наказ.

3. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №61-15 від 14.07.2015р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000».

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-а/58; код ЄДРПОУ 39596087) звільнити нерухоме державне майно - приміщення площею 34,5 кв.м., визначене договором № 61-15 від 14.07.2015р., яке знаходиться за адресою вул. Шевченка, 61, м. Чернігова, вартістю 112 986,33 грн., та повернути його балансоутримувачу - державному підприємству «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів» (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 61; код ЄДРПОУ 36430503). Видати наказ.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-а/58; код ЄДРПОУ 39596087) на користь Чернігівської місцевої прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1; код 02910114) 4134 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.2016р.

Суддя А.І. Привалов