Рішення № 57431138, 25.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/24/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 Справа № 908/634/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ДОМ, с. Хмельницьке, Запорізька область,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка, с.Соколівка, Дніпропетровська область,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Цар-Риба, м. Молочанськ, Запорізька область,

про стягнення 574385,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2/2015 від 14.05.2015р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося приватне сільськогосподарське підприємство ДОМ з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка (відповідач-1) за договором купівлі-продажу №08 від 12.05.2015р. заборгованості у розмірі 478000,00 грн., 3% річних 5578,85 грн., пені 81823,12 грн., інфляційних втрат 6590,27 грн., та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Цар-Риба (відповідач-2) за договором поруки №08/1 від 13.05.2015р. заборгованості у розмірі 2000,00 грн., 3% річних 23,34 грн., пені 342,36 грн., інфляційних втрат 27,57 грн., усього з обох відповідачів - 574385,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.05.2015 р. між приватним сільськогосподарським підприємством ДОМ та товариством з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка був укладений договір купівлі-продажу №8. На виконання договору позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну вартість 480000,00 грн. Відповідач-1 станом на день подачі позову за поставлений товар з позивачем не розрахувався. На прострочену заборгованість позивач нарахував пеню у розмірі 81823,12 грн. за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р., 3% річних у розмірі 5578,85 грн. за період 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р., інфляційні втрати у розмірі 6590,27 грн. за період з жовтня по грудень 2015 р. З метою забезпечення умов договору купівлі-продажу № 8 від 12.05.2015 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Цар-Риба був укладений договір поруки № 08/1 від 13.05.2015 р., де позивач виступає як кредитор, а відповідач-2 як поручитель, що поручається перед позивачем за виконання боржником, відповідачем-1, обовязку щодо сплати відвантаженого товару по договору № 8 від 12.05.2015 р., але обмежується сплатою суми основного боргу не більше 2000,00 грн. протягом десяти днів з дня отримання відповідної письмової вимоги. Листом від 07.10.2015 р. № 157/1 позивачем було направлено письмову вимогу на адресу відповідача-2, але, як вказує позивач, відповідач-2 відповідь позивачу не надав, грошові кошти не сплатив. На прострочену заборгованість, що виникла за відповідачем-2, позивач нарахував пеню у розмірі 342,36 грн. за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р, 3% річних у розмірі 23,34 грн. за період з 07.10.2015р. по 25.02.2016 р, інфляційні втрати в розмірі 27,57 грн. за період з жовтня по грудень 2015 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 207, 208, 526, 546, 553, 554, 610, 611, 625, 629, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173-175, 193, 216 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/24/16 та призначено розгляд справи на 24.03.2016р.

В судовому засіданні 24.03.2016р. був присутній представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась. Суд на підставі ст.77 ГПК України відклав розгляд справи на 25.04.2016 р.

25.04.2016 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява від 22.04.2016 р. про відмову від позовних вимог до відповідача-2, оскільки відповідач-2 добровільно сплатив позивачеві всю суму позовних вимог до нього.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Заява позивача про відмову від позову подана до прийняття рішення у справі, підписана директором ПСП «Дом» ОСОБА_2 Відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. За таких обставин суд приймає відмову позивачів від позову.

У звязку з цим суд розглядає тільки позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка (відповідач-1) за договором купівлі-продажу №08 від 12.05.2015р. заборгованості у розмірі 478000,00 грн., 3% річних 5578,85 грн., пені 81823,12 грн., інфляційних втрат 6590,27 грн. Таким чином, нова ціна позову складає 571992,24 грн.

В судовому засіданні 25.04.2016 р. був присутній представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась. Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог до відповідача-2.

Відповідачі 1 і 2 не надали відзивів на позовну заяву, не направили в судове засідання своїх представників, причин неявки суду не повідомили.

Про час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлявся ухвалами суду від 11.03.2016р. та від 24.03.2016р., які завчасно надсилались на адресу відповідача-1, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Гвоздовського, буд. 1, селище Соколівка, Дніпропетровська область, 51663), відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом 10.03.2016 р. Надіслана відповідачу-1 ухвала від 11.03.2016р. повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання. Ухвала від 24.03.2016р. станом на час розгляду справи до суду не поверталась.

Відповідач-2 повідомлявся про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 11.03.2016р. та від 24.03.2016р., які завчасно надсилались на адресу відповідача-2, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Вороніна, буд. 8, м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область, 71716), відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом 10.03.2016 р. Надіслані відповідачу-2 ухвали повернулись до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Таким чином, відповідачі не отримують кореспонденцію за своїми юридичними адресами.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників відповідачів.

В судовому засіданні 25.04.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

12.05.2015 р. між приватним сільськогосподарським підприємством ДОМ та товариством з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка був укладений договір купівлі-продажу № 8.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.3 договору місцем передання продукції продавцем покупцю за цим договором визначається Запорізька область, Чернігівський район, село Хмельницьке, вулиця Центральна.

Згідно з п. 1.4 договору приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно з п. 1.5 договору загальна ціна продукції за цим договором становить 480000,00 грн.

Відповідно до п.1.6 договору оплата за договором здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця до 01 жовтня 2015 року.

Пункт 2.2.1 договору встановлює, що покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити продукцію.

Пункти 2.2.2 та 2.2.4 договору визначають обовязок покупця забезпечити вивезення та розвантаження продукції власним або залученим транспортом, забезпечити своєчасне прийняття продукції за кількістю і якістю.

Відповідно до п. 3.1.1 договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору за несвоєчасне проведення розрахунків за прийняту продукцію продавець стягує з покупця суму платежу і пеню у розмірі трьох відсотків від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2, 6.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується після підписання видаткових накладних або актів прийому-передачі.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Під час дій вказаного договору позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну вартість 480000,00 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000009 від 12.05.2015 р. та довіреності № 1205 від 12.05.2015 р. на імя ОСОБА_3 на отримання від ПСП «Дом» цінностей за видатковою накладною № 9 від 12.05.2015 р.

Позивач вказує, що заперечень з боку відповідача-1 по кількості та якості відвантаженого товару не надходило.

Як вказує позивач, 07.10.2015 р. він направив відповідачу-1 претензію № 0710/1 з вимогою сплати заборгованості в тому числі за договором поставки № 8 від 12.05.2015 р. за видатковою накладною № РН-0000009 від 12.05.2015 р.

Відповідач-1 за поставлений товар з позивачем не розрахувався, доказів повної або часткової оплати суду не надав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 480000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача-1 суму основного боргу у розмірі 478000,00 грн. (оскільки на суму боргу 2000,00 грн. укладено договір поруки №08/1 від 13.05.2015 р. з відповідачем-2).

Правовідносини сторін є господарськими і врегульовані договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач-1 всупереч п. 1.6 договору купівлі-продажу не розрахувався з позивачем за товар до 01.10.2015 р., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 478000,00 грн. (480000,00 грн. загальної вартості товару з вирахуванням грошових коштів у розмірі 2000,00 грн., забезпечених порукою відповідача-2).

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 478000,00 або обґрунтованих заперечень проти позову відповідач-1 суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 478000,00 грн. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення оплати боргу позивач нарахував пеню у розмірі 81823,12 грн. за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р., інфляційні втрати в сумі 6590,27 грн. за період з жовтня по грудень 2015 року та 3% річних у сумі 5578,85 грн. за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 3.4 договору купівлі-продажу встановив, що за несвоєчасне проведення розрахунків за прийняту продукцію продавець стягує з покупця суму платежу і пеню у розмірі трьох відсотків від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Позивач нарахував пеню на суму боргу 478000,00 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р. (142 дні) у розмірі 81823,12 грн.

Розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за весь період прострочення, виходячи з 365 днів у році, у той час як у 2016 році 366 днів. У звязку з цим суд здійснив їх перерахунок.

За розрахунком суду за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р. (142 дні) від суми боргу 478000,00 грн. пеня становить 81734,96 грн. У стягненні пені в сумі 88,16 грн. суд відмовляє.

Також позивачем нараховані на суму боргу 478000,00 грн. інфляційні втрати за період з жовтня по грудень 2015 року в сумі 6590,27 грн. та 3% річних у сумі 5578,85 грн. за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р. (142 дні).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат і визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 6590,27 грн. інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок річних за весь період прострочення, виходячи з 365 днів у році, у той час як у 2016 році 366 днів. У звязку з цим суд здійснив їх перерахунок.

За розрахунком суду за період з 07.10.2015 р. по 25.02.2016 р. (142 дні) від суми боргу 478000,00 грн. 3% річних становлять 5572,84 грн. У стягненні 3% річних в сумі 6,01 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача-1 задоволені судом частково.

В частині позовних вимог до відповідача-2 суд прийняв відмову позивача від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинення провадження у справі господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд розяснює сторонам, що згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

У звязку з цим провадження у даній справі в частині позовних вимог до відповідача-2 підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка (вул. Гвоздовського, буд. 1, селище Соколівка, Дніпропетровська область, 51663, ідентифікаційний код 36464789) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ДОМ (вул. Центральна, буд. 64, с. Хмельницьке, Чернігівський район, Запорізька область, 71223, ідентифікаційний код 30072226) 478000,00 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 81734,96 грн. (вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять чотири грн. 96 коп.) пені, 6590,27 грн. (шість тисяч пятсот девяносто грн. 27 коп.) інфляційних втрат, 5572,84 грн. (пять тисяч пятсот сімдесят дві грн. 84 коп.) 3 % річних та 8578,47 грн. (вісім тисяч пятсот сімдесят вісім грн. 47 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод Любомирівка відмовити.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Цар-Риба провадження по справі припинити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 27.04.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.