Рішення № 57431052, 21.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016Справа №910/3064/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промінь»

До Міністерства оборони України

Про стягнення 2 251 620,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пастухов І.П. представник за довіреністю № б/н від 20.01.16.;

Матющенко О.В. представник за довіреністю № б/н від 20.01.16.

Від відповідача: Кривошия Д.А. представник за довіреністю № 220/325/д від 30.12.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промінь» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 2 251 620,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору № 286/3/15/571 від 27.11.15. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.16. порушено провадження у справі № 910/3064/16 та призначено її до розгляду на 17.03.16.

17.03.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 17.03.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.04.16., про що сторони були повідомлені під розписку.

23.03.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.04.16. позивачем було підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 21.04.16. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3064/16.

В судовому засіданні 21.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.15. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 286/3/15/571 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Міністерству оборони України одяг робочий, чоловічий (лот 1. Костюм (куртка та штани) маскувальні зимові з тканини синтетичної водовідштовхувальної вибивної (основа білого кольору)) (далі - товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Згідно п. 1.2 Договору (специфікації) поставці підлягають костюм (куртка та штани) маскувальні зимові з тканини синтетичної водовідштовхувальної вибивної (основа білого кольору)) до 25.12.15. загальною кількістю 10 000 шт. загальною вартістю 6 433 200,00 грн. з ПДВ.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.15. до Договору) з дати підписання сторонами і діє до 31.03.16. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем переданого за Договором товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.7 Договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п. 2.8 Договору належним чином оформлені документи (видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

З матеріалів справи вбачається, що Постачальник передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6 433 200,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними: № 955 від 23.12.15. на суму 964 980,00 грн., № 968 від 24.12.15. на суму 964 980,00 грн., № 969 від 25.12.15. на суму 1 286 640,00 грн., № 954 від 23.12.15. на суму 1 929 960,00 грн., № 957 від 24.12.15. на суму 643 320,00 грн., № 956 від 24.12.15. на суму 643 320,00 грн.;

- повідомленнями-підтвердженнями: № 1432, № 1452, 1453, 1419, 1420, 1418;

- актами приймального контролю (якості): № 1 від 24.12.15., № 3 від 24.12.15., № 2 від 24.12.15., № 5 від 23.12.15., № 4 від 23.12.15., № 6 від 23.12.15.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Згідно з п. 4.2 Договору до рахунка-фактури додаються:

- акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару;

- видаткова накладна постачальника;

- повідомлення-підтвердження.

Відповідачем не заперечується обставина належного виконання Постачальником своїх зобов'язань за Договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято на суму 6 433 200,00 грн.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання продукції відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, відповідач сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 4 181 580,00 грн., тобто частково.

Доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Твердження відповідача стосовно порушення позивачем порядку надання документів на оплату послуг спростовується матеріалами справи та не звільняє відповідача від його обов'язку як Замовника оплатити отримай товар.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за Договором на загальну суму 6 433 200,00 грн., настав.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 2 251 620,00 грн. 96 433 200,00 грн. - 4 181 580,00 грн.), що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Промінь» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33-Б, ідентифікаційний код 38123183) 2 251 620 (два мільйони двісті п'ятдесят одну тисячу шістсот двадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 33 774 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.16.

Суддя Т.М. Ващенко