Рішення № 57430994, 14.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016Справа №910/12256/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

Про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кирищук В.П. представник за довіреністю № 91/2015/11/11-5 від 11.11.15.

Від відповідача: Кириченко М.В. представник за довіреністю № 056/24-1693 від 08.04.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, а саме: 346 911,74 грн. основного боргу, 19 612,65 грн. інфляційних втрат та 21 423,99 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.14. порушено провадження у справі № 910/12256/14 та призначено її до розгляду на 07.08.14.

У судовому засіданні 07.08.14. оголошено перерву та на задоволення клопотання відповідача направлено запити до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" для повного та всебічного з'ясування обставин справи.

У судовому засіданні 25.09.14. оголошено перерву до 16.10.14.

За результатами розгляду справи 16.10.14., судом призначена судова експертиза, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" та продовжено у задоволення клопотання представників сторін строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, про що винесено відповідні ухвали.

Ухвалою суду від 16.10.14. провадження у справі № 910/12256/14 зупинено на час проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Бюро економіко-правових експертиз матеріали справи № 910/12256/14 без висновку судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.16. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.02.16.

Розпорядженням № 04-23/360 від 24.02.16. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/12256/14 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.16. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.03.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.16. розгляд справи було відкладено на 12.04.16.

В судовому засіданні 12.04.16. та 14.04.16. через відділ діловодства суду відповідачем було подано клопотання про призначення в даній справі судової експертизи, на вирішення якої він просив суд поставити наступні питання: чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії за договором, № 310167 від 01.07.2001 року за період з 01.11.2011 року до 01.05.2014 року з урахуванням навантажень та фактичної температури теплоносія? яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ «Київенерго» на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 310167 від 01.07.2001 року за період з 01.11.2011 року до 01.05.2014 року та її вартість? які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП «Спецжитлофонд» за договором № 310167 від 01.07.2001 року за період з 01.11.2011 року до 01.05.2014 року та яка її вартість?

Позивач проти призначення експертизи в даній справі заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано різними даними щодо розміру заборгованості відповідача.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.06. "Про деякі питання призначення судових експертиз", п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

При цьому, відповідач, яким ставиться питання про призначення експертизи, - не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів надані позивачем докази, не надав документів на підтвердження своїх заперечень.

При цьому судом враховано, що ставлячи під сумнів обсяги споживання теплової енергії за спірним договором за спірний період, відповідач не враховує того, що за приписами п. 5.3 Договору № 310167 від 01.07.01., укладеного між сторонами, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії, тобто фактично відповідач самостійно вказує обсяги спожитої ним теплової енергії та подає відповідні документи позивачу.

В судовому засіданні 12.04.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.04.16.

14.04.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі, в яких він просить визначити причини за яких позивач не виконав ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.14. в частині сплати за проведення судової експертизи.

При цьому, постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12., на яку посилається відповідач, визначено, що у разі повернення експертною установою (експертом) матеріалів справи господарського суду з передбачених чинним законодавством підстав суд поновлює провадження у справі для вирішення питань, пов'язаних з усуненням причин, які потягли за собою таке повернення.

Отже, суд вирішує питання, пов'язані з усуненням причин, які потягли за собою повернення матеріалів справи, зокрема, надання сторонами необхідних документів, погодження строків для проведення експертизи експертною установою, тощо. Однак на суд не покладається обов'язку примусового стягнення зі сторони, на яку покладено обов'язок оплатити експертизу, вартості оплати такої експертизи, чи з'ясування підстав такої неоплати стороною.

Позивачем в судовому засіданні 14.04.16. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 14.04.16. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12256/14.

В судовому засіданні 14.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.01. між позивачем (далі - Енергопостачальна організація) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 310167 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

При цьому судом враховано, що відповідно до загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 1/2012 від 23.01.12.), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.08.

Договір № 310167 від 01.07.01. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року. Про зміну тарифів повідомляти Абонента.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. 2.3.1 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, яким передбачено, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, платіжну вимогу-доручення. Сплату Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 5.3 Договору Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що з листопада 2011 року по квітень 2014 року включно позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем було нараховано відповідачу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з 01.11.11. по 01.05.14. в розмірі 346 911,74 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками, відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, на яких вказано, що «розрахунок виконав представник споживача з підписом і печаткою останнього».

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором по оплаті теплової енергії в гарячій воді, борг відповідача перед позивачем за Договором за період, пред'явлений до стягнення становить 346 911,74 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем неналежним чином виконувались умови Договору, зокрема, дотримання температурного графіка, не знайшли свого документального підтвердження.

Суд не приймає посилання відповідача на ті обставини, що він має лише забезпечувати процес сплати коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, таких коштів не отримував, ними не користувався, оскільки вказане не є підставою для відмови у позові, адже за Договором зобов'язаною стороною є відповідач, а не мешканці будинків.

Стосовно доводів Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про те, що позивачем в оплату заборгованості за спірний період не врахована сума оплати в розмірі 232 186,69 грн за травень 2012 року, суд відзначає наступне.

Доказів того, що така проплата була здійснена (не подано одних первинних документів на підтвердження вказаного), чи була здійснена саме в травні 2012 року відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що така проплата була здійснена із зазначенням конкретного призначення платежу.

А наданий відповідачем акт звіряння розрахунків між сторонами аз Договором за період з жовтня 2011 року по червень 2014 року свідчить про те, що сторони в такому акті згоди щодо розміру заборгованості не дійшли, крім того, судом враховано, що такий акт не є первинним бухгалтерським документом, та не є належним доказом розрахунків між сторонами за спірний період.

Жодних інших доказів відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 346 911,74 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума за використану теплову енергію за Договором.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 21 423,99 грн. 3% річних та 19 612,65 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21 423,98 грн. 3% річних, 19 612,65 грн. інфляційних нарахувань. 3% річних в розмірі 0,01 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 758,97 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, б. 34; ідентифікаційний код 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305, на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, Одержувач - ПАТ «Київенерго») 346 911 (триста сорок шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 74 коп. основного боргу, 21 423 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 98 коп. 3% річних, 19 612 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, 7 758 (сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 97 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.04.16.

Суддя Т.М. Ващенко