Рішення № 57430875, 20.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/18/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 справа № 908/816/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-Стандарт» (69037, місто Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, офіс 514)

до відповідача міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, 29-А)

про стягнення 90806,73 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.06.2015 р., паспорт серії СВ № 374931 від 12.05.2001 р.;

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.03.2016 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект-Стандарт» з позовною заявою до міського комунального підприємства «Основаніє» про стягнення 90806,73 грн., які складаються з: 63436,48 грн. основного боргу, 2189,86 грн. 3% річних та 25180,39 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договорами №№ 1531, 1533, 1544, 1545, 1546, 1547, 1548, 1550 від 17.04.2014 р. про надання послу, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63436,48 грн. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства за порушення відповідачем зобовязань за договором позивачем нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 525, 526, 530, 530, 610, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 30.03.2016 року порушено провадження у справі № 908/816/16, присвоєно справі номер провадження 18/18/16, судове засідання призначене на 20 квітня 2016 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 20.04.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від відповідача 20.04.2016 р. до суду на виконання вимог суду надійшли документи, відзив на позовну заяву, в якому останній просив розстрочити виконання рішення щодо оплати заборгованості у розмірі 90806,72 грн. та судового збору на три місяці, починаючи з травня 2016 року по липень 2016 року, зазначив, що в результаті недостатності вільних грошових коштів відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем одним платежем. Заперечень щодо факту надання позивачем послуг за вказаними договорами або загальної вартості виконаних робіт не зазначено. Представлено підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 23.03.2016 р.

Представник позивача надав суду для огляду документи, витребувані судом; підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові; просив позов задовольнити в повному обсязі; не заперечив проти розстрочення виконання рішення на три місяці.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект-Стандарт» (виконавець, позивач у справі) та міське комунальне підприємство «Основаніє» (замовник, відповідач у справі) 17 квітня 2014 р. уклали аналогічні за змістом договори про надання послуг №№ 1531, 1533, 1544, 1545, 1546, 1547, 1548, 1550 по гідропневматичній промивці внутрішньобудинкових мереж теплопостачання в житлових будинках (надалі договори).

Пунктом 1.1 договорів встановлено, що у відповідності до цього договору виконавець зобовязується виконати за завданням замовника послуги по гідропневматичній промивці внутрішньобудинкових мереж теплопостачання в житлових будинках за адресами: вул. Басейна, 4, вул. Північне шосе, 5-А, вул. Чарівна, 131, пр. Леніна, 192, пр. Леніна, 153, пр. Леніна, 146, бул. Гвардійський, 22, вул. Пархоменка, 4, які знаходяться на балансі підприємства в обсягах згідно завдання, з належною якістю та за узгодженою ціною, з дотриманням вимог безпеки та охорони праці, а замовник прийняти належним чином виконані послуги та оплатити їх у відповідності до умов даного договору.

Вартість робіт за даними договорами зазначається у договірній ціні (додаток № 1 до даного договору, що є його невідємною частиною) (п. 2.1 договорів).

Пунктом 2.2 договорів встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня приймання замовником роботи за актом приймання-передання виконаних робіт.

Пунктом 7.1 договорів встановлено, що ці договори набирають чинності з моменту підписання сторонами та діють до 31.12.2014 р., а в частині виконання грошових зобовязань до повного виконання.

Позивач зобовязання за договорами виконав належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами акти приймання-передачі та довідки про вартість виконаних робіт:

- за договором № 1531 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 3805,69 грн.;

-за договором № 1533 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 6162,05 грн.;

-за договором № 1544 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 6322,09 грн.;

-за договором № 1545 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 8004,05 грн.;

-за договором № 1546 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 8323,26 грн.;

-за договором № 1547 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 8163,41 грн.;

-за договором № 1548 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 14653,49 грн.;

-за договором № 1550 акт від 16.12.2014 р., вартість робіт 8002,42 грн.

Відповідач зобовязання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг не здійснив, будь-яких претензій щодо якості наданих послуг не заявляв, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63436,46 грн., яка також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 23.03.2016 р.

У звязку з наявністю прострочення виконання зобовязання щодо оплати наданих послуг, позивач спрямував на адресу відповідача претензію № 06/11/1 від 06.11.2015 р. з проханням у місячний строк з дня отримання претензії перерахувати заборгованість; письмово повідомити про розгляд претензії.

Претензія отримана відповідачем 06.11.2015 р, про що свідчить штамп підприємства з вхідним номером № 14261/01-05, разом з тим заборгованість не погашена, будь-яких письмових пояснень щодо неможливості виконання зобовязань на адресу позивача не надходило.

Внаслідок неотримання від відповідача оплати вартості наданих послуг, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг №№ 1531, 1533, 1544, 1545, 1546, 1547, 1548, 1550 від 17.04.2014 р. у розмірі 63436,48 грн. підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати наданих, у встановлений договорами строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договорами, доведений позивачем.

Позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості за переліченими вище договорами у розмірі 63436,48 грн. Разом з тим, суд, перерахувавши загальну суму заборгованості, дійшов висновку про допущення позивачем арифметичної помилки, у звязку з чим до стягнення підлягає сума боргу, яка складає 63436,46 грн., в решті вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 0,02 грн. суд відмовляє.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2189,86 грн. за період з 17.01.2015 р. по 11.03.2016 р. та 25180,39 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2015 р. по лютий 2016 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 2188,85 грн., в частині стягнення 1,01 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 25180,39 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2015 р. по лютий 2016 р. (включно), такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав; доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 6 статті 83 ГПК України, враховуючи прохання відповідача, позицію позивача, приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, надані відповідачем матеріали щодо фінансового стану підприємства, суд визнав можливим розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат на три місяці рівними частинами: по 20 травня 2016 року включно - 30268,58 грн., по 20 червня 2016 року включно - 30268,56 грн., по 20 липня 2016 року включно 30268,56 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та не підлягає розстроченню.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 20485152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-Стандарт» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, офіс 514, ідентифікаційний код 38069760) 63436,46 грн. (шістдесят три тисячі чотириста тридцять шість грн. 46 коп.) основного боргу, 2188,85 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім грн. 85 коп.) 3% річних, 25180,39 грн. (двадцять пять тисяч сто вісімдесят грн. 39 коп.) інфляційних втрат, розстрочивши виконання рішення суду на три місяці рівними частинами: по 20 травня 2016 року (включно) - 30268,58 грн., по 20 червня 2016 року (включно) - 30268,56 грн., по 20 липня 2016 року (включно) 30268,56 грн. Видати наказ.

3.Стягнути з міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, ідентифікаційний код 20485152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-Стандарт» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, офіс 514, ідентифікаційний код 38069760) 1377,98 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 квітня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець