Ухвала суду № 57430307, 21.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 876/3205/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальності «Узлісся» (далі - ТОВ «Узлісся») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402200 від 14 жовтня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося ТОВ «Узлісся» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить Львівський апеляційний адміністративний суд скасувати постанову й постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Мотивуючи свою незгоду із постановою суду, апелянт зазначив, що правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти сплачені ТОВ «Техносфера 2000» за придбаний кабель. Апелянт зауважив, що реальність господарських операцій з цим контрагентом підтверджена первинними документами, що містяться в матеріалах справи. Також, апелянт зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним з тих підстав, що прийнято на підставі проведеної перевірки, яка проводилась в рамках кримінального провадження, а тому, оскільки рішення за його наслідками на той час не було прийнято, то згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спірне податкове повідомлення-рішення прийматись не повинно було. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню судом.

Львівським апеляційним адміністративним судом було здійснено заміну відповідача у зв'язку з його реорганізацією на Золочівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

У судовому засіданні представник апелянта Магулка О.В. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення аналогічні викладеним у ній доводам. Зауважив, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що придбаний підприємством товар був використаний при здійсненні господарської діяльності, що підтверджено наявними у справі належними доказами. Всі первинні документи при придбанні товару були оформлені належним чином і жодних підстав для виключення сплачених коштів з податкового кредиту у податкового органу не було.

Представник Золочівської ОДПІ Водолазьский І.Д. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, просив суд звернути увагу на доведеність факту фіктивності підприємства - контрагента позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12 по 18 вересня 2013 року Золочівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Узлісся» з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техносфера 2000» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2013 року, про що складено акт № 11/22-32568069 від 25.09.2013 року.

Позапланова перевірка ТОВ «Узлісся» проведена на підставі наказу Золочівської ОДПІ № 125 від 11.09.2013 року «Про проведення виїзної позапланової перевірки», який прийнято на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 04.09.2013 року старшого слідчого 1-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області майора податкової міліції Черемісова Ю.В. в ході кримінального провадження № 32013080020000030 від 10.04.2013 року по факту фіктивного підприємництва, порушеного за ч. 2 ст. 205 КК України.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ «Узлісся» було складено акт № 11/22-32568069 від 25.09.2013 року, згідно якого податковий орган дійшов висновку, що за період з 01.07.2011 року по 31.07.2013 року підприємство в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищило податковий кредит по безтоварних операціях, проведених з ТОВ «Техносфера 2000» всього на суму 11134,90 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 4617,22 грн. та травень 2012 року в сумі 6517,68 грн.

14 жовтня 2013 року Золочівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13918,63 грн., у т.ч. 11134,90 грн. за основним платежем та 2783,73 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Узлісся» мало з ТзОВ «Техносфера 2000» господарські відносини у період квітень-травень 2012 року.

На підтвердження факту придбання кабелю в ТзОВ «Техносфера 2000» позивач надав податкову накладну № 35 від 09.04.2012 року на суму 27703,30 грн., в тому числі сума ПДВ 4617,22 грн., та податкову накладну № 22 від 07.05.2012 року на суму 39106,10 грн., в тому числі сума ПДВ 6517,68 грн. На підставі наведених накладних позивачем зазначені суми включені до податкового кредиту у квітні-травні 2012 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТзОВ «Техносфера 2000» надано видаткові накладні: № 3001122 від 18.04.2012 року на суму 27703,30 грн. № 3001123 від 08.05.2012 року на суму 39106,10 грн.

Факт оплати товару підтверджено платіжними дорученнями № 475 від 09.04.2012 року на суму 27703,30 грн., № 548 від 07.05.2012 року на суму 39106,10 грн.

Також на підтвердження реальності господарських операцій надано копії рахунків - фактур.

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 12.09.2012 року № 403/2214/30493167 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Техносфера 2000» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень 2011 року - червень 2012 року встановлено відсутність у ТзОВ «Техносфера 2000» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання для здійснення основного виду господарської діяльності, а також вказано на ненадання ТзОВ «Техносфера 2000» будь-яких первинних документів на підтвердження господарських відносин з контрагентами.

У ході перевірки контрагента позивача ТзОВ «Техносфера 2000» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено, що у підприємства відсутній податковий кредит за період січень 2011 року - червень 2012 року, який підтверджував би факти придбання та виробництва продукції та товарів, які підприємством реалізовувались.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження факту здійснення господарських операцій з таких підстав.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджував вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року у справі № 33 67607/14 к стосовно ОСОБА_5, який набув законної сили.

Цим судовим вироком ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Так, встановлено, що вищевказана особа умисно з корисливих мотивів за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року вчинив фіктивне підприємництво, що спричинило велику матеріальну шкоду державі у вигляді несплачених податків підприємствами - контрагентами. Встановлено, що ОСОБА_6 з корисливих мотивів зареєстрував ТОВ «Техносфера -2000» оформляв документи для безпідставного формування податкового кредиту контрагентами без реального продажу кабельної продукції.

Верховний Суд України у постановах від 01.12.2015 року у справі № 21-3788а15, від 26.01.2016 року у справі № 2а-15327/12/2670 зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Правові позиції Верховного Суду України є обов'язковими при розгляді справ судами нижчих інстанції.

Отже, враховуючи, що за наслідками розгляду кримінальної спарви було встановлено, що ТОВ» Техносфера-2000» було фіктивним підприємством, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, що були ним оформлені.

Подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Щодо доводів апелянта про незаконність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав призначення перевірки в межах кримінальної справи, то такі є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Отже, оскільки кримінальне провадження стосувалося не посадових осіб позивача, а його контрагента, відсутні обмеження податкового органу у принйяттті рішення за наслідками перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у адміністративній справі № 813/8346/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 26 квітня 2016 року.