Ухвала суду № 57430234, 25.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 р.Справа № 553/260/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 03.03.2016р. по справі № 553/260/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просив суд: визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно довідок від 30.12.2015 року за № 10-14/1951-15, №10-14/1952-15 та здійснити виплату недоплачених сум пенсії з період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р.; - зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави з 01.01.2016 року виплачувати позивачу - ОСОБА_1, пенсію, як судді у відставці за його вибором, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Полтавської області, яку він займав до виходу у відставку відповідно до вимог ст.ст. 129, 238 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та довідок господарського суду Полтавської області № 10-14/1951-15, №10-14/1952-15.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії - ОСОБА_1.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави здійснити перерахунок пенсії - ОСОБА_1 згідно довідок від 30.12.2015 року за №10-14/1951-15, №10-14/1952-15 та здійснити виплату недоплачених сум пенсії з період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В іншій частині позивач просить суд апеляційної інстанції постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції 25 квітня 2016 року не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1, 02 червня 2003 року був звільнений з посади судді господарського суду Полтавської області у відставку за станом здоров'я згідно постанови Верховної Ради України №811-IУ від 15.05.2003 року та наказу № 24 від 02.06.2003 року.

Оскільки на час звільнення 02.06.2003 року ОСОБА_1 був пенсійного віку майже 64 роки, за його вибором, згідно п.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХП від 15.12.1992 р., який діяв на той час та ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХП від 16.12.1993 року, йому було призначено пенсію, як судді у відставці, на умовах ст.37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 87 відсотків грошового забезпечення працюючого судді.

Розмір пенсії, яку позивач отримує з УПФУ в Ленінському районі в м. Полтава з 01.01.2006 року і по даний час складає 4628 грн., яка нарахована йому відповідачем із грошового забезпечення працюючого судді, яка була станом на 01.01.2006 року в сумі 5795 грн. 36 коп.

Тобто, відповідач нараховує позивачу пенсію із зарплати працюючого судді - 5795 грн. 36 коп. станом на 01.01.2006 року в сумі 4628 грн.

Як вбачається з листа УПФУ в Ленінському районі м. Полтави №113/К-02/3 від 12.01.2016 року в нарахуванні та виплаті недоплачених сум пенсії на підставі наданих позивачем заяв та довідок відповідачем відмовлено, зокрема, з посиланням на ті обставини, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України та ст.37-1 Закону України "Про державну службу". Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

30 грудня 2015 року господарським судом Полтавської області позивачу надані довідки за №10-14/1951-15, №10-14/1952-15 на підставі яких 30 грудня 2015 року він звернувся до відповідача в черговий раз з заявою про перерахунок пенсії за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. та здійснити виплати недоплачених сум пенсії за вказаний період, але в цьому йому було відмовлено в черговий дев'ятий раз, цього разу з мотивів, що рішення Кабінетом Міністрів України про перерахунок призначених пенсій державним службовцям не приймалося та відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.02.2015р. №213 з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне грошове утримання, що призначались відповідно до законів "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", тощо з 01.06.2015р. в порядку та на умовах, визначених вказаними вище законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не переховуються.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на перерахунок пенсії згідно довідок від 30.12.2015 року за №10-14/1951-15, №10-14/1952-15.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в проведенні перерахунку пенсії та здійсненні доплат пенсії згідно його заяви та довідок господарського суду Полтавської області №10-14/1951-15, №10-14/1952-15 від 30.12.2015р., діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Про це також йдеться і в рішеннях Конституційного Суду України №8ріП2005, №4рП/2007 і зокрема в рішенні №3рп/2013 від 03.06.2013р.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позивача щодо зобов'язання відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави з 01.01.2016 року виплачувати йому пенсію, як судді у відставці за його вибором, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Полтавської області на посаді судді, яку він займав до виходу у відставку відповідно до вимог ст.129, 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та довідок Господарського суду Полтавської області №10-14/1951-15, №10-14/1952-15 від 30.12.2015 року, оскільки суду не відомо чи порушуватимуться права позивача у майбутньому.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки позивач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, особа може звернутися за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, які, на її думку, порушені існуючою дією, бездіяльністю чи рішенням.

Обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов'язки) для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий (обтяжуючий) характер.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити: в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваною бездіяльністю, дією чи актом.

На час розгляду даної адміністративної справи у суду відсутні підстави вважати, що після здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідок від 30.12.2015 року за № 10-14/1951-15, №10-14/1952-15 та після виплати недоплачених сум пенсії за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, відповідач, починаючи з 01 січня 2016 року порушуватиме законні права та інтереси позивача на отримання пенсії у належному розмірі виходячи із заробітної плати працюючого судді відповідного суду відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію позивачеві у відповідному розмірі на майбутнє не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і захищати права, свободи та інтереси, які були порушені на час звернення до суду, а не можуть бути порушені у майбутньому. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача, після здійснення відповідного перерахунку пенсії, в подальшому виплачувати позивачеві пенсію, як судді у відставці за його вибором, виходячи із суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Полтавської області, яку він займав до виходу у відставку відповідно до вимог ст.ст. 129, 238 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та довідок господарського суду Полтавської області № 10-14/1951-15, №10-14/1952-15., оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях позивача. Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб є таким, що настає внаслідок встановленого судом факту їх порушення, а не можливості їх порушення в майбутньому.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 03.03.2016р. по справі № 553/260/16-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2016 р.