Ухвала суду № 57430204, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4872/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Шеремета М.П.,

представника першого відповідача - Падуна Є.В.,

представника другого відповідача - Куценко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року,

У с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» звернулося у суд із позовом до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просило визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо повернення йому помилково сплачених митних платежів у розмірі 153 282,56 грн, зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо їх повернення, а саме: митницю - прийняти висновок про повернення помилково сплачених митних платежів (у разі його неприйняття) та передати його другому відповідачу, а другого відповідача - протягом п'яти робочих днів з моменту отримання висновку здійснити відповідне повернення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року закрито провадження у даній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд дійшов висновку, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже вимога позивача про зобов'язання Київської митниці ДФС прийняти та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу, є нічим іншим, ніж як вимогою про підтвердження факту (встановлення факту), що має юридичне значення.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, уважаючи, що ним було помилково сплачено до бюджету митні платежі у розмірі 153 282,56 грн при поданні митної декларації №125130007/2014/604845 від 26 червня 2014 року, керуючись положеннями статті 301 Митного кодексу України та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, у червні 2015 року звертався до Київської митниці ДФС із заявою щодо їх повернення.

На звернення позивач отримав відповідь про те, що митницею проводиться перевірка правильності митного оформлення товарів, які надходили на адресу заявника в якості внеску іноземного інвестора до статутного капіталу.

Зважаючи на те, що станом на кінець вересня 2015 року запитувані кошти не надійшли на рахунок позивач, він звернувся в адміністративний суд із даним позовом.

Надаючи оцінку висновкам місцевого суду про підсудність даного спору, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини другої статті 2 цього Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, і згідно пункту 2 частини другої статті 162 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів зазначає, що як за суб'єктним складом сторін, так і за предметом спору, дана справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду, вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх вчинити дії, які, як стверджує заявник, не були вчинені відповідачами усупереч чинному законодавству, узгоджуються зі встановленими Кодексом адміністративного судочинства України вимогами до змісту позовної заяви та повноваженнями адміністративного суду. Висновок суду першої інстанції про те, що зазначена позовна вимога є нічим іншим як вимогою про підтвердження факту (встановлення факту), є безпідставним.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. І у такому випадку суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить на користь висновку, що закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України допускається лише за умови, якщо заявлений спір може й повинен розглядатись судом іншої юрисдикції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про непідвідомчість даної справи адміністративному суду, не роз'яснив, до якого саме суду належить звертатись позивачу з метою захисту його прав та інтересів.

Окрім того, місцевий суд в оскаржуваній ухвалі посилається на судову практику, яка стосується бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в той час як спірні в даній справі правовідносини пов'язані з порядком повернення помилково сплачених платежів.

На переконання колегії суддів, спір за позовом платника податків - декларанта щодо спонукання контролюючого (митного) органу вжити передбачених чинним законодавством заходів, які, за доводами позивача, не були вжиті в установлений строк, в результаті чого порушуються його права та інтереси, не може розглядатись у порядку будь-якого, крім адміністративного, судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до даного спору пункт 1 частини першої статті 157 Кодексу, а також порушив вимоги частини другої цієї процесуальної норми, що призвело до неправильного вирішення питання.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, якщо це призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 27 квітня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.