Ухвала суду № 57429991, 26.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 р. Справа № 815/7207/15

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Павлюк К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3252-17 від 12 червня 2015 року; зобов'язання відповідача подати подання до органів Державної казначейської служби України про повернення зарахованої до бюджету суми податку у розмірі 25 000 грн. на користь позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником легкового автомобіля (універсал-В) Lexus RX 350, 2013 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., зареєстрований за позивачем 03 квітня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 12 червня 2015 року складено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №3252-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

28 серпня 2015 року позивачем сплачено транспортний податок відповідно до вимог законодавства у розмірі 25 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №3638272.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки належний позивачу автомобіль 2013 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см. згідно п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, то позивач є платником вказаного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ внесено зміни до Податкового кодексу України щодо транспортного податку, які набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Названим Законом викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 якої платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Пунктом 267.4 ст. 267 Податкового кодексу визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, апелянт є власником легкового автомобіля (універсал-В) Lexus RX 350, 2013 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., який був зареєстрований 03 квітня 2014 року, тобто власником легкового автомобіля, який має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Підпунктами 267.6.1 та 267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп.267.8.1 п.267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2015 року у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №3252-17, яким позивачу визначено зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки придбаний позивачем у 2014 році автомобіль використовується до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Щодо посилань апелянта про можливість застосування контролюючим органом положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», та рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З набранням чинності положеннями ст. 267 Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.

При цьому, вказана норма є чинною, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII неконституційним визнано не було.

За державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати), а суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку, з огляду на відсутність таких норм у податковому законі.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року, прийнятому в справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), на яке посилається апелянт, Європейський Суд з прав людини зазначив, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п.50).

Введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року та встановлення чітких правил його сплати, слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно п.4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухваленим 28 грудня 2014 року, введено в дію положення ст. 267 Податкового кодексу України, яка починаючи з 01 січня 2015 року по новому встановлює, регулює, визначає об'єкт оподаткування, платників цього транспортного податку, розмір ставки, податковий період за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначений транспортний податок не зважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування здійснюється до місцевої ради, в той же час він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування в особі Одеської міської ради, а є таким, що визначений та встановлений Верховною Радою України, яка має відповідні повноваження на це. Такі повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією цього органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

До спірних правовідносин не може бути застосовано положення п.п.12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, оскільки до 31 грудня 2014 року відповідний транспортний податок на справлявся.

Колегія суддів зазначає, що питання застосування п.12.3, п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про встановлення місцевого податку, його офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування, набрання чинності такого рішення, який є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками, не має правового впливу на транспортний податок, з огляду на різне правове навантаження та регулювання суспільних інтересів в сфері податкового законодавства, в тому числі за органом, який встановлює податок, часу введення в дію такого податку та його застосування.

На підставі викладеного, колегія суддів доходів висновку про помилковість доводів апелянта, що транспортний податок, який установлено 21 січня 2015 року рішенням Одеської міської ради, підлягає нарахуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 94 КАС України, вимоги щодо стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги з Державного бюджету України на користь апелянта є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний