Ухвала суду № 57429937, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18653/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Міські інвестиції" (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 травня 2015 року №0002662205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 травня 2015 року №0002662205.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Міські інвестиції» (код за ЄДРПОУ 32587736) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.

За результатами перевірки складено акт від 08.05.2015р. за № 2222/26-58-22-05/32587736 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст., 139 Податкового кодексу України завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 33833015 грн.» в т.ч. 3 кв.2012року - 1117977грн, 4 кв.2012року - 1117212грн, 2013рік - 4444563грн та 2014році - 27153263грн., що призвело до завищення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього у сумі 33833015грн., в т.ч. за 3 квартал 2012року - 1117977,00грн. за 2012рік - 1117212,00грн, 2013рік - 6679752грн та 2014році - 33833015грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0002662205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 33833015 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2015 року № 12210/10/26-15-10-05-35 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним податковим законодавством будь-яких виключень з приводу віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, крім невикористання таких виплат у господарській діяльності не визначено.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає правильним та повністю з ним погоджується, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони, та PROXY LOGISTICS LIMITED (Позикодавець), з іншої сторони, укладено договір позики від 26.11.2008 року (надалі - Договір позики).

У Відповідності до п.1.1 - п.2.4 Договору позики, на вказаних нижче умовах та в строк, передбачений цим Договором, Позикодавець надає Позичальнику грошову позику у власність у сумі $ 10 000 000 (Десять мільйонів доларів США). Кінцева дата повернення основної суми позики та відсотків річних 26 травня 2016 року. Процентна ставка є фіксованою та становить 11% (Одинадцять відсоток) річних. Для уникнення сумнівів, Сторони цим домовляються, що сума всіх виплат, які належать до сплати Позичальником за цим Договором (відповідно до процентної ставки, вказаної у цьому Договорі, включаючи всі видатки та інші платежі, які належать до сплати Позичальником), під час всього строку дії цього Договору не буде перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, встановленою під час реєстрації цього Договору у Національному Банку України. Позика надається Позичальнику після виконання умов пункту 8.1 цього Договору.

Між сторонами 02.12.2008 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики від 26.11.2008 р, згідно п. 1 Сторони дійшли згоди: 1.1. додати до розділу 4 Договору пункт 4.3., виклавши його у наступній редакції: « 4.3. ПОЗИЧАЛЬНИК зобов'язується на підставі розрахунку Позикодавця щомісячно нараховувати та сплачувати відсотки за Договором».

В матеріалах справи містяться Листи-вимоги PROXY LOGISTICS LIMITED за період з серпня 2012 р. - січень 2015 р., якими повідомлялося позивача про оплату відсотків по Договору позики з зазначенням сум та за який період повинні бути оплачені дані послуги.

Крім того, в матеріалах справи містяться Бухгалтерські довідки в яких відображено суму нарахованих відсотків за користування позикою віднесеного до складу фінансових витрат.

Станом на 01 січня 2015 року заборгованість ПрАТ «Міські інвестиції» перед компанією нерезидентом PROXY LOGISTICS LIMITED за Договором позики від 26.11.2008 року складає: суму основного боргу у розмірі 5 055 062,19 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 79 711 031,23 грн. (сімдесят дев'ять мільйонів сімсот одинадцять тисяч тридцять одна гривня 23 коп.) та відсотки у розмірі 2 920 524,40 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 46 052 452,55 грн. (сорок шість мільйонів п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 55 коп.).

Позика за Договором від 26.11.2008 року була отримана Позивачем у повному обсязі у розмірі 10 000 000,00 доларів США. Метою позики, відповідно до п. 3.1. Договору, є фінансування господарської діяльності позивача відповідно до його статуту та чинного законодавства України.

Також, між позивачем (Інвестор), з однієї сторони та ТОВ «Виробничий вектор» (Забудовник), з іншої сторони укладено Інвестиційний договір від 07.12.2009 р. (надалі - Інвестиційний договір).

У відповідності до умов Інвестиційного договору, Інвестор має намір інвестувати кошти в об'єкти нежитлового будівництва, в тому числі підземний паркінг на території Житлового комплексу «Времена года», з метою отримання у власність об'єктів новозбудованої нерухомості; Оскільки Забудовник зацікавлений у залученні інвестицій на фінансування робіт щодо об'єктів нежитлового будівництва на кінцевому етапі будівництва ЖК «Времена года», відшкодування вже понесених витрат на будівництво, а також погашення позик та кредитів, отриманих для цілей фінансування спорудження ЖК «Времена года», процентів та іншої заборгованості Забудовника, що виникла в результаті спорудження ЖК «Времена года»; Беручи до уваги попередні домовленості Сторін відповідно до Договору про наміри.

Згідно п. 2.1 - 2.3 Інвестиційного договору, Протягом строку дії цього Договору Інвестор здійснює Інвестування в Об'єкт або Об'єкти інвестування, а Замовник передає Інвестору Майно за результатами такого Інвестування відповідно до умов, викладених у цьому Договорі. Сторони домовились, що за результатом інвестиційної діяльності за цим Договором Інвестору має бути передане Майно, незалежно від напрямку фактичного використання Забудовником отриманих від Інвестора інвестицій. Інвестування за цим Договором не передбачає залучення інвестицій в об'єкти житлового будівництва.

До Інвестиційного договору 07.12.2009 року сторонами підписано Додаток №1.

Також, сторонами підписано Розрахунок інвестицій №1, що сума інвестування становить 72 000 000,00 грн.; перелік майна (машиномісця) до Додатку №1 від 07.12.2009 р. до Інвестиційного Договору; Розрахунок інвестицій №2 від 18.12.2009 р., що сума інвестування становить з урахуванням ПДВ 67 903 500,00 грн.; Акт прийому-передачі майна (Машиномісць), згідно з Інвестиційним договором; Перелік машиномісць, які передаються ТОВ «Виробничий вектор» на користь Позивача за Актом приймання-передачі Майна (Машиномісць) від 21.12.2009 р. згідно Інвестиційного Договору.

Також, між Позивачем (Продавець), з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_7 (Продавець), з іншої сторони укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2010 року.

У відповідності до п. 1.1 Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов цього Договору, Продавець продає, а Покупець купує машиномісце номер 519 (п'ятсот дев'ятнадцять), що знаходиться в підземному паркінгу по вулиці Кудряшова у будинку 20-Д (двадцять «Д») в Солом'янському районі міста Києва, реєстраційний номер № 31058089, загальною площею 16,80 кв.м. (надалі за текстом цього договору - «нерухоме майно»), і сплачує за нього ціну, визначену цим Договором.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2010 р.

Між Позивачем (Орендодавець), з однієї сторони, та Фізичною особою ОСОБА_5 (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір оренди №0112/31-500 від 01.12.2011 р. (надалі - Договір №0112/31-500).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 та п. 2.1 Договору №0112/31-500, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину підземного паркінгу розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Кудряшова, 20Д, який входить до складу житлового комплексу «Времена года», а саме, машиномісце №500 площею 18,20 м2 (надалі - «майно»). Вказане в п. 1.1 цього Договору орендоване майно належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами відповідно до вимог чинного законодавства України. Цей Договір не дає Орендарю права на викуп чи іншу форму відчуження майна на свою користь чи на користь третіх осіб. Орендар не має права передавати орендоване майно або його частину в суборенду (під найм) третім особам без письмової на те згоди Орендодавця. Майно надається Орендодавцем Орендареві для пар кування машин. Амортизаційні відрахування на майно нараховуються відповідно до норм чинного законодавства. Орендодавець « 01» грудня 2011 р. передає, а Орендар приймає у користування майно, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі майна, який підписується Сторонами, З моменту підписання зазначеного акту починається обчислення строку оренди за цим Договором.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі машиномісця до Договору оренди № №0112/31-500 від 01.12.2011 року та Акт №ОУ-0000486 від 31.12.2011 р. здачі-приймання робіт (надання послуг).

Наявність на балансі позивача вищезазначених основних засобів (машиномісць) підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 за період з 01.07.2012 року по 31 грудня 2014 року.

Отже, як судом першої інстанції правильно встановлено, що грошова позика за Договором позики від 26.11.2008 року була отримана позивачем для провадження господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоді, що перевіряється, були нараховані відсотки в сумі 1 391 661,43 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 13 524 449,75 грн. та зазначену суму відображено у податковій звітності в складі інших витрат, а саме у складі фінансових витрат.

Варто зауважити, що під час проведення перевірки податковим органом не поставлено під сумнів суму наявного боргу за позикою у зазначеному розмірі, правильність нарахування відсотків за користування позикою та правильність нарахування сум курсових різниць на суму відсотків за користування позикою та суму заборгованості за позикою, а також напрямок фактичного використання запозичених коштів за Договором позики.

Даючи правову оцінку доводам податкового органу , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Тобто, будь-яких виключень з приводу віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, крім невикористання таких виплат у господарській діяльності, цією нормою права не визначено.

Враховуючи викладене, платником податків відсотки нараховані правомірно і відповідно правомірно було їх віднесено до складу витрат та відображено у податковій звітності.

Щодо висновків контролюючого органу про незаконність віднесення до складу витрат курсові різниці, слід зазначити таке.

За правилами абзацу а) пп.138.10.4. п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших операційних витрат платник податку зобов'язаний відносити «витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею153 цього Кодексу.

Згідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Отже, позивачем згідно вимого пп. 153.1.3 п. 153.1 ст.153 ПК України до складу витрат правомірно віднесено нараховані курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті та заборгованості в іноземній валюті в загальній сумі 20 308 565,57 грн.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та в порядку ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

У зв'язку з цим судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі у розмірі гривень 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки підлягає стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнування на утримання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі гривень 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Борисюк Л.П.