Ухвала суду № 57429910, 27.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року справа №805/4703/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у адміністративній справі № 805/4703/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Донбасекскавація» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2015 року: № 0000312201 згідно якого позивачу встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 та 2014 рік у сумі 437715, 0 грн.; № 0000322201 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 605167, 5 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 403445, 0 грн., та фінансовими санкціями 201722, 5 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняті на підставі акту перевірки від 7 липня 2015 року № 2623/22-01-01241384 (надалі - акт перевірки) податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2015 року № 0000312201 та № 0000322201 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зазначає, що згідно договору купівлі продажу від 07.10.2013 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 3209 об'єкт (основні засоби) продано по ринковій вартості за ціною 824290 грн. з ПДВ згідно оцінки ПП «Експертне агентство». Згідно договору купівлі продажу від 07.10.2013 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 3213 об'єкт (основні засоби) продано по ринковій вартості за ціною 1802000 грн. з ПДВ згідно оцінки ПП «Експертне агентство».

Також, вказує на те, що згідно п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання брухту чорних і кольорових металів. Зазначає, що в період проведення перевірки стосовно податкових накладних не було поставлено жодного, а ні усного, а ні письмового запитання від працівників ДПІ, що проводили перевірку.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 20 липня 2015 року № 0000312201, яким зменшена сума від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 437715 грн., та № 0000322201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 605167 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму 403445 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 201722 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оригіналів звітів про оцінку майна посадовим особам податкового органу позивачем не надано, оскільки оригінали знаходяться тільки у нотаріуса, що посвідчував договори. Вказує на те, що первинним документом, на підставі якого формуються показники доходів та витрат платником податків, зокрема, є договір купівлі-продажу, в якому зазначена сума в тому числі з ПДВ. Зазначає, що відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Вказує, що спірні податкові накладні разом із витягами з Єдиного реєстру податкових накладних були надані до суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 року № 0000312201, яким підприємству зменшено суму відємного значення з податку на прибуток на 437715 грн. та № 0000322201 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 401537 грн. і застосування штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 200768, 50 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що п. 17 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» встановлено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач повинен відображати факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. При цьому, умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Вказує на те, що під час перевірки податкові накладні виписані ТОВ «ТК «Докспецпідряд» та ТОВ «Катоіл Плюс», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту у вересні 2014 року суми ПДВ у розмірі 401536, 95 грн. були відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача зареєстровано як юридичну особу, включено до ЄДРПОУ за номером 01241384, зареєстровано як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 22 липня 1997 року, свідоцтво № 100334274, останній перебуває на обліку у відповідача ( т. 1 а.с. 13-14).

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 березня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 7 липня 2015 року № 2623/22-01-01241384 ( т. 1 а.с. 75-140).

За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: підпункту 14.1.71 пункту 14.71 статті 14, пункту 146.13, пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 437715 грн., в тому числі за 2013 рік - 437715 грн., 2014 рік - 437715 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.2, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачу податку на додану вартість на загальну суму 403833 грн., в тому числі за січень 2014 року - 1908 грн., за червень 2014 року - 125 грн., за серпень 2014 року - 263 грн., за вересень 2014 року - 401537 грн., пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, надання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків по податковому розрахунку доходу фізичних осіб за формою 1ДФ.

За висновками акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рiшення від 20 липня 2015 року № 0000312201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 437715 грн. за 2013-2014 роки за порушення вимог підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пункту 146.13, пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України та № 0000322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 605749 грн. 50 коп., з яких за основним платежем на суму 403833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 201916 грн. 50 коп. за порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.2, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України ( т. 1 а.с. 9-10).

Позивачем подано скаргу на зазначені вище повідомлення до Головного управління ДФС у Донецькій області, яке залишено останнім без змін ( т. 1 а.с. 202-205, 208-219).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до статті 39 цього Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього Кодексу.

Згідно підпункту 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу визначення ціни з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за одним із зазначених методів: 39.3.1.1. порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); 39.3.1.2. ціни перепродажу; 39.3.1.3. "витрати плюс"; 39.3.1.4. чистого прибутку; 39.3.1.5. розподілення прибутку.

Під час вибору методу, що використовується для визначення ціни в контрольованій операції, повинні враховуватися повнота і достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригування, що здійснюється з метою забезпечення зіставності умов проведення контрольованої та зіставних операцій.

Допускається використання комбінації двох і більше методів, передбачених цим підпунктом.

Платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Методику визначення ціни страхового тарифу затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.

Методику визначення ціни банківських послуг затверджує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цієї статті.

Згідно з пунктом 146.13 статті 146 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу) ( п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу).

Положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III ( далі -Закон № 2658-III) поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору (ст. 2 Закону України № 2658-III).

Згідно ст. 3 Закону№ 2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах: практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна; консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі; рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна; методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування; навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ), з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових

експертів ( ст. 4 Закону № 2658-III).

Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадках оподаткування майна згідно з законом проведення оцінки є обов'язковим.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом

оціночної діяльності -суб'єктом господарювання та замовником

оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної

експертизи щодо оцінки майна (ст. 10 Закону № 2658-III).

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних

нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна (1440-2003-п, 1442-2004-п, 1655-2006-п, 1185-2007-п), що затверджується Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Згідно п. 17 Національного стандарту у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми

податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення

оцінки майна.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що у договорі про оцінку нерухомого майна не визначені умови щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість. Крім того, перевіркою встановлено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач не відображає факт про включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 7 жовтня 2013 року між позивачем, як продавцем та ТОВ "Механізатор", як покупцем був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований в у реєстрі під № 3213, відповідно до якого продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. За даним Договором відчужується 23/100 частки житлових будівель та споруд спортивно-оздоровчого комплексу «Зелена роща», розташованого за адресою: м. Красний Лиман, с. Щурове, вул. М. Карла, будинок № 145. Продаж нежитлового приміщення за домовленістю сторін вчиняється за 180200 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Ринкова вартість нежилого приміщення згідно звіту про оцінку вартості складеного 18.09.2013 року ПП «Експертне агентство» становить 1802000 грн. 00 коп. з ПДВ ( т. 1 а.с. 15-16).

7 жовтня 2013 року між позивачем, як продавцем та ТОВ "Стройекс", як покупцем був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований в у реєстрі під № 3209, відповідно до якого продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього оговорену грошову суму. За даним Договором відчужується 75/100 часток нежитлових будівель та споруд спортивно-оздоровчого комплексу «Зелена роща», розташованого за адресою: м. Красний Лиман, с. Щурове, вул. М.Карла, будинок № 145. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 824290 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Ринкова вартість нерухомого майна згідно звіту про оцінку вартості складеного 18.09.2013 року ПП «Експертне агентство», становить 824290 грн. 00 з ПДВ ( т. 1 а.с. 17-18).

Крім того, ПП «Експертне агентство» (Виконавець) та позивач (Замовник) уклали договір на виконання робіт з оцінки вартості від 15.02.2013 року предмет договору - Замовник доручає, а Виконавець здійснює оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень та споруд спортивно-оздоровчого комплексу «Зелена роща» для укладення договору купівлі-продажу ( т. 2 а.с. 137-138).

Також, матеріали справи містять звіт про оцінку вартості від 18.09.2013 року на підставі Договору від 12.09.2013 року, згідно якого замовником оцінки є позивач.

Об'єкт оцінки - нежиле приміщення, а саме двухповерховий будинок відпочинку № 5, спортивно-оздоровчого комплексу «Зелена роща».

Ціль оцінки - визначення ринкової вартості. Висновок звіту про оцінку вартості - виходячи з отриманої інформації, грунтуючись на фактах і припущеннях, прийнятої методології ринкова вартість об'єкта оцінки, може розумно скласти 1802000, 0 грн. 00 коп. з ПДВ ( т. 2 а.с. 70-72).

Колегія суддів зазначає, що Приватному підприємству «Експертне агентство» видано Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12167/11, згідно якого напрямами оцінки майна, щодо яких дозволена практична оціночна діяльність є, зокрема, оцінка цілісних майнових комплексів. Спеціалізація в межах оцінка нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що первинним документом, на підставі якого формуються показники доходів та витрат платником податків є, зокрема, договір купівлі-продажу, в якому зазначена сума в тому числі з ПДВ, а не договір на проведення оцінки майна, наявність якого є лише однією з обов'язкових умов для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відсутність зазначення ПДВ тільки в договорі на проведення оцінки майна не вказує на те, що оцінка вартості майна здійснена без ПДВ.

Щодо посилань апелянта на відсутність під час проведення перевірки податкових накладних виписаних ТОВ «ТК «Докспецпідряд» та ТОВ «Катоіл Плюс», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту у вересні 2014 року суми ПДВ у розмірі 401536, 95 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких

активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1. п. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків ( п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не надані податкові накладні за вересень 2014 року: ТОВ "ТК "Докспецпідряд" від 30 вересня 2014 року № 4 на загальну суму 1124301,7 грн., в тому числі ПДВ 187383,62 грн., ТОВ "Катоіл Плюс": від 26 вересня 2014 року № 126 на загальну суму 379040 грн., в тому числі ПДВ 63173,33 грн., від 3 вересня 2014 року № 8 на загальну суму 373290 грн., в тому числі ПДВ 62215 грн., від 19 вересня 2014 року № 96 на загальну суму 373290 грн., в тому числі ПДВ 62215 грн., від 17 вересня 2014 року № 81 на загальну суму 159300 грн., в тому числі ПДВ 26550 грн. ( т. 1 а.с. 109).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача зазначених податкових накладних разом із витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, з яких вбачається, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі ( т. 1 а.с. 41-48, 191-198).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції під час судового розгляду справи судом допитані у якості свідків ОСОБА_6 (головний бухгалтер позивача) та ОСОБА_7 (бухгалтер позивача), які дали показання та підтвердили факт надання посадовим особам податкового органу, які проводили перевірку позивача, всіх податкових накладних за перевіряємий період, в тому числі й вищенаведених.

Таким чином, спірні податкові накладні є в наявності в оригіналах у підприємства та належним чином оформлені та зареєстровані, в той час як відсутні письмові докази витребування та ненадання їх під час перевірки позивачем відповідачу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 року № 0000312201, яким підприємству зменшено суму відємного значення з податку на прибуток на 437715 грн. та № 0000322201 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 401537 грн. і застосування штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 200768, 50 грн. - протиправним і підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у адміністративній справі № 805/4703/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 27 квітня 2016 року.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв