Ухвала суду № 57429862, 21.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/23382/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

21 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Роюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 08.02.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач з 11 грудня 2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 6 травня 2014 року позивач перебуває на посаді головного спеціаліста відділу експлуатаційно-господарського забезпечення та охорони праці департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів.

03.09.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії, призупиненої з 01.04.2015 року, за результатом якої відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Вважаючи зазначені дії незаконними позивач звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 54 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зматеріалами справи, позивачу з 11.12.2012 року призначена і виплачується пенсія за віком згідно Закону № 1058-IV.

З 1 квітня 2015 року відповідач припинив виплату позивачу пенсії на підставі ст. 54 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII ( в редакції із змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII).

При цьому, пунктом 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На думку позивача, починаючи з 1 червня 2015 року він втратив право на призначення пенсії за правилами Закону України в «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року прийнято не було, а тому норми Закону № 3723-XII щодо пенсійного забезпечення необхідно вважати скасованими.

Разом з тим, пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII не містить будь-яких вимог щодо автоматичного поновлення виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.

Більше того, єдиною підставою для поновлення виплати вищевказаних пенсій, згідно з ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є звільнення особи з роботи на посадах, передбачених цією статтею.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що визначають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що щодо відсутності у позивача права на одержання спірної пенсії, судам виходячи з положень спеціального законодавства, якими у даному випадку є стаття 54 Закону № 2262-XII, а не пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII, який до того ж не встановлює для відповідача прямого обов'язку щодо відновлення виплати позивачу спірної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від "05" квітня 2016 р. у справі К/800/826/16.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.