Постанова № 57429165, 26.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 квітня 2016 року 08:10 справа №826/4870/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної архітектурно-будівельної інспекції Українитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Молоко"про зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "Молоко"), в якому просить: 1) зобов'язати відповідача скасувати дозвіл на початок виконання будівельних робіт від 04 березня 2014 року №ІУ 114140630824; 2) зобов'язати відповідача звернутися до суду з позовом про знесення самовільного будівництва у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року в адміністративній справі №826/4870/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року К/800/56402/14, К/800/58100/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року скасовано, а справу №826/4870/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

В судовому засіданні 16 березня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2014 року ТОВ "Молоко" видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 114140630824 з реставрації приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку №27/31 на вулиці І.Франка/Б.Хмельницького у Шевченківському районі міста Києва, IV категорії складності.

Позивач посилаючись на протиправні дії ТОВ "Молоко" щодо реконструкції підвалу під кафе, що належить останньому на праві приватної власності, в будинку, власником квартири НОМЕР_1 якої є ОСОБА_1, за результатами проведення якої, шляхом втручання в фундамент та несучі стіні, порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, так як оскаржуваний дозвіл на виконання таких будівельних робіт було надано відповідачем без згоди співвласників багатоповерхового будинку.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність свого рішення вимогам законодавства.

Третя особа письмових заперечень проти позову до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 жовтня 2015 року К/800/56402/14, К/800/58100/14 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини першої-третьої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 "Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" затверджено Порядок виконання будівельних робіт та Порядок виконання підготовчих робіт.

Згідно з пункту 2 Порядку виконання будівельних робіт, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Пунктами 18, 19 Порядку виконання будівельних робіт визначено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5. До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта; копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби); копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку, подаються з 01 червня 2012 р. (крім сертифікатів інженерів технічного нагляду, які подаються з дня набрання чинності цим Порядком).

Інспекція протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову в його видачі.

Відповідно до пункту 8 Порядку виконання будівельних робіт, замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Частиною четвертою статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: 1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

Наведені норми статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кореспондуються з пунктами 20, 26 Порядку виконання будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2014 року ТОВ "Молоко" подало до Державної архітектурно-будівельної інспекції України документи для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, передбачені пунктом 18 Порядку виконання будівельних робіт, зокрема: заяву замовника про видачу дозволу на виконання будівельних робіт (вх. від 04 березня 2014 року №40-1489); реєстраційне посвідчення за №025274; проектна документація, розроблена ТОВ "Архінжпроект" та затверджена ТОВ "Молоко" наказом №03 ОП від 24 лютого 2014 року та погоджена Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); копії: ліцензії генпідрядної організації на виконання будівельних робіт, засвідченої в установленому порядку; розпорядчих документів про призначення відповідальних працівників за виконання робіт, відповідальних за здійснення авторського та технічного нагляду; відповідних кваліфікаційних сертифікатів.

Судом встановлено, що ТОВ "Молоко" є власником нежилих приміщень загальною площею 410,90 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця І.Франка/Б.Хмельницького, 27/31 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №2487.

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції, будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, тобто допоміжні приміщення.

Із договору купівлі-продажу від 07 липня 2006 року вбачається, що предметом договору є саме нежитлові приміщення, а не допоміжні.

Відтак, враховуючи відсутність необхідності надання згоди власників багатоповерхового будинку, власником однієї із квартир НОМЕР_1, якої є ОСОБА_1, та з урахуванням відповідності наданих ТОВ "Молоко" документів для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, передбачені пунктом 18 Порядку виконання будівельних робіт, суд зазначає про правомірність надання ТОВ "Молоко" дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 114140630824 з реставрації приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку №27/31 на вулиці І.Франка/Б.Хмельницького у Шевченківському районі міста Києва, IV категорії складності, та про відмову цій частині позову.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача звернутися до суду із позовом про знесення самовільного будівництва суд зазначає, що позивачем не доведено здійснення третьою особою самовільного будівництва, а звернення до суду належить до дискреційних повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зі змісту норм частини першої статті 11, частини першої статті 71, частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України та закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Позивач зазначає про протиправність рішення відповідача, однак не навів у позові та під час судового розгляду справи належних і достатніх доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачем дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити дії нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов