Постанова № 57429136, 15.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2016 року №826/12635/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

малого приватного підприємства «Гетьман»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування рішень від 27.05.2015 №000053/26-57-21-30 та №000054/26-57-21-30,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «Гетьман» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень від 27.05.2015 №000053/26-57-21-30 та №000054/26-57-21-30.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушення, за наслідками яких контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення, в дійсності не мали місця, з огляду на що, такі рішення є необґрунтованими.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, у зв’язку з чим розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: тимчасової споруди, розташованої за адресою місто Київ, вулиця Гната Юри, 16, що належить суб’єкту господарювання – мале приватне підприємство «Гетьман».

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено факт продажу 100 г. горілки «Хлібний Дар» для споживання на місці зі склянки місткістю 0,5, місткістю 40%, дата розливу 01.08.2014, за ціною 7,10 грн. за 100 г. без статусу господарювання громадського харчування на порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також факт реалізації горілки за ціною, нижчою за встановлену державою, що є порушенням статті 17 цього Закону.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 05.05.2015 №226, а також прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 27.05.2015:

№000053/26-57-21-30, яким за порушення положень абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу господарювання громадського харчування, вирішено застосувати до малого приватного підприємства «Гетьман» фінансові санкції у розмірі 6 800,00 грн.;

№000054/26-57-21-30, яким за порушення положень абзацу 13 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною нижчою за встановлену державною, вирішено застосувати до малого приватного підприємства «Гетьман» фінансові санкції у розмірі 10 000,00 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У силу пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених обставин.

Водночас, нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У відповідності до частини шостої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

При цьому, приписами абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону – 6800 гривень.

Згідно з пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Як вбачається зі змісту акту від 05.05.2015 №226, контролюючим органом зазначено про ненадання малим приватним підприємством «Гетьман» документів щодо узгодження підприємства як закладу громадського харчування.

Натомість, у матеріалах справи міститься копія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ №607559 терміном дії з 17.04.2015 по 16.04.2016, видана головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, із зазначенням місця здійснення торговельної діяльності за адресою місто Київ, вулиця Гната Юри, 16 (кафе).

Тобто, станом на момент проведення вказаної перевірки у позивача були підстави для здійснення у вказаному місці реалізації алкогольних напоїв.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що вказана ліцензія видана Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві і зареєстрована у державній податковій інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (згідно відмітки на ліцензії), тобто, відповідач мав інформацію щодо підстав реалізації позивачем алкогольних напоїв у кафе за адресою місто Київ, вулиця Гната Юри, 16 станом на момент здійснення вказаної перевірки.

Також, суд звертає увагу, що, згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 24.06.2014, мале приватне підприємство «Гетьман» (код ЄДРПОУ 21635903) здійснює види діяльності за КВЕД-2010, у тому числі, КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», а також КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про приналежність позивача (у тому числі перевіряємого об'єкту) до суб'єктів господарювання громадського харчування, а, відтак, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відсутні.

Також, згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957.

Виходячи зі змісту акту від 05.05.2015 №226, контролюючим органом зазначено про реалізацію позивачем горілки за ціною, нижчою за встановлену державою, проте, вказаний висновок не підтверджено жодними доказами, зокрема, чеком, який би посвідчив факт придбання алкогольного напою за ціною, нижчу за мінімальну.

Позивач, у свою чергу, факт допущення ним у своїй діяльності порушення вимог законодавства щодо мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої заперечує.

Відтак, з урахуванням того, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення від 27.05.2015 №000054/26-57-21-30, яким за порушення положень абзацу 13 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною нижчою за встановлену державною, вирішено застосувати до малого приватного підприємства «Гетьман» фінансові санкції у розмірі 10 000,00 грн., шляхом подання до суду належних та допустимих доказів, без зазначення причин неможливості їхнього подання, суд дійшов до висновку про протиправність останнього та, як наслідок, його скасування.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування фінансових санкцій від 27.05.2015 №000053/26-57-21-30 та №000054/26-57-21-30.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.