Постанова № 57428883, 21.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р. Справа № 820/4793/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Красовського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати протиправними повідомлення-рішення від 23.03.2015 року № 0000421702, 0000431702, 0000441702; визнати протиправним рішення № 0000451702 від 23.03.2015 про застосування штрафних санкцій, прийняте відповідачем; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.01.2015р. № Ф-0000121702 на суму 31167,80 грн., зобов'язати відповідача видалити з картки особового рахунку позивача інформацію про заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 31167,80 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було проведено перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено Акт № 290/20-38-17-02-08/НОМЕР_1 від 30.01.2015 року. На підставі даного акту, відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 23.03.2015 року № 0000421702, 0000431702, 0000441702, рішення № 0000451702 від 23.03.2015 про застосування штрафних санкцій, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.01.2015 р. № Ф-0000121702. Позивач зазначає, що приймаючи спірні рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки висновки акту перевірки є неправомірними, надуманими, юридично не вмотивованими, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що оскаржувані рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа - підприємець 20.07.2012 року № 24800000000142503 та взято на податковий облік 23.07.2012 року за № 38699, адреса: 61001, АДРЕСА_1

Фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2012 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30.01.2015 № 290/20-38-17-02-08/НОМЕР_1, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.138 розділу 3, п.177.2, п.177.4 розділу 4 ПК України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету (за результатами річного декларування) на загальну суму 49394, 21 в т.ч. за 2013 р. - 49394,21 грн.;

- ст. 51 глави 2, пп. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70 глави 6 розділу ІІ, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України за ненадання до податкового органу податкових розрахунків сум нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого (утриманого) з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2012 року, ІІІ кв. - IV кв. 2013 року;

- п. 2 ст. 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2013 р. на загальну суму 31167,8 грн.;

- п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті на загальну суму 4104,00 грн., в тому числі за: січень 2013 року на суму 2997,00 грн., березень 2013 року на суму 981,00 грн., квітень 2013 року на суму 126,00 грн.;

- ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з контрагентом - постачальником ТОВ «Українська компанія «Модус», операції з якими проведені в липні 2013 року;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під ст. 187, 198 розділу V ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від реалізації послуг, придбаних у ТОВ "Українська компанія "Модус" та включення до складу податкових накладних з ПДВ з їх подальшої реалізації;

- перевіркою встановлено нікчемність угод з реалізації ФОП ОСОБА_3 послуг ( придбаних у ТОВ "Українська компанія "Модус") в липні 2013 року на загальну суму 371330,00 грн. та ПДВ 61888,35 грн.) по всім контрагентам - покупцям;

- перевіркою встановлено нікчемність угод з придбання ФОП ОСОБА_3 послуг у ТОВ "Українська компанія "Модус" у липні 2013 року на загальну суму 352721,1 грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийнято вимогу від 30.01.2015 року № ф-0000121702 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31167,80 грн., рішення № 0000451702 від 23.03.2015 року про застосування штрафних санкцій про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 31167,80грн., податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 року № 0000421702 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи у розмірі 510,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 року № 0000431702, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи у розмірі 61742,76 грн., з яких на основним платежем у розмірі 49394,21 грн. та штрафними санкціями 12348,55 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000441702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5130,00 коп., з яких за основним платежем 4104,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1026,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 вказаного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз. 2, 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 177.2 ст. 172 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.10 ст. 170 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені норми права кореспондують з приписами Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до п. 2.1 якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. В п. 2.4 Положення № 88 зазначені обов'язкові реквізити первинних документів, якими є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, приписами норм чинного законодавства передбачено, що до документів первинного бухгалтерського обліку відносяться не тільки розрахункові та платіжні документи, але будь-які інші документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, а саме: договори, накладні (прибуткові, видаткові, товарно-транспортні), акти виконаних робіт (наданих послуг), накази, журнали, бухгалтерські книги тощо.

Відповідну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, зокрема зазначивши, що в разі фактичного здійснення господарської операції будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних.

З акту перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_3 до складу загального оподатковуваного доходу відносив виручку за надані послуги, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємця без врахування сум повернутих контрагентами - покупцями на розрахунковий рахунок, що призвело до завищення загального оподатковуваного доходу на загальну суму 17334,99 грн., в т.ч. за 2013 рік - 17334,99 грн..

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 за 05.02.2013 р. суму повернутих від контрагента - покупця ПАТ "Закарпартнерудпром" в розмірі 5400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 900, 00 грн.), включив до складу загального оподатковуваного доходу, що підтверджується книгою обліку доходів та витрат та випискою з розрахункового рахунку за 05.02.2013 р.

В книзі обліку доходів та витрат зазначена сума загального оподатковуваного доходу за 05.02.2013 р. в розмірі 13583,33 грн. та відповідає сумі, що надійшла на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 за 05.02.2013р., а саме: сума з ПДВ - 1700,00 грн., сума ПДВ - 283, 33 грн., сума з ПДВ - 3600,00 грн., сума ПДВ - 600,00 грн., сума з ПДВ - 5400,00 грн., сума ПДВ - 900,00 грн., сума з ПДВ - 5600, 00 грн., сума ПДВ - 933,33 грн..

На розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 27.03.2013 року надійшли кошти в сумі 20083,33 грн., яка відповідає сумі загального оподатковуваного доходу, вказаному в книзі обліку доходів та витрат за 27.03.2013р., а саме сума 6000,00 грн., де сума ПДВ - 1000,00 грн., сума -1360,00 грн., де сума ПДВ - 216,67 грн., сума -1500,00 грн., де сума ПДВ - 250,00 грн., сума -1800, 00 грн., де сума ПДВ - 300, 00 грн., сума -1800, 00 грн., де сума ПДВ - 300, 00 грн., сума -3100, 00 грн., де сума ПДВ - 516, 67 грн., сума -3200, 00 грн., де сума ПДВ - 533,33 грн., сума-5400, 00 грн., сума ПДВ - 900,00 грн.,

Щодо не включення до розміру отриманих доходів за 21.05.2013 р. ФОП ОСОБА_3 суму повернутих коштів від ТОВ "Актем" в розмірі 3400, 00 грн., в т.ч. ПДВ 566,67 грн., судом встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку за 21.05.2013 року, 21.05.2013 року від ТОВ "Актем" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 коштів не надходило. 21.05.2013 року з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_3 було перераховано на користь ТОВ "Актем" суму в розмірі 3400,00 грн. (сума без ПДВ 2833, 33 грн.), яка відповідно до вимог п.177.4 ст.177 ПК України була віднесена до витрат та врахована в книзі обліку доходів та витрат в розділі витрат.

На розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 21.05.2013 р. надійшли кошти, які були включені в загальний оподатковуваний дохід в книзі обліку доходів та витрат в розмірі 14016, 67 грн., а саме 700,00 грн., де сума ПДВ - 116,67 грн., 2240,00 грн., де сума ПДВ- 373,33 грн., 2600,00 грн, де сума ПДВ- 433,33 грн., 3680,00 грн, де сума ПДВ- 613,33 грн., 5600,00 грн, де сума ПДВ- 933,33 грн., 2000,00 грн, де сума ПДВ- 333,33 грн..

Щодо не врахування сум повернутих від контрагента - покупця ТОВ "Будінвесттехнологія" за 19.09.2013 р. в загальний оподатковуваний дохід в розмірі 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., судом встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку за 19.09.2013 року, від ТОВ "Будінвесттехнологія" коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 не надходило. 19.09.2013 року ФОП ОСОБА_3 з розрахункового рахунку було перераховано на користь "Будінвесттехнологія" 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000, 00 грн., яка відповідно до вимог п.177.4 ст.177 ПК України була віднесена до витрат та врахована в книзі обліку доходів та витрат в розділі витрат.

На розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 19.09.2013 р. надійшли кошти, які були включені в загальний оподатковуваний дохід в книзі обліку доходів та витрат в розмірі 39 333, 33 грн., а саме 450,00 грн, в т.ч. ПДВ- 75,00 грн., 800,00 грн, в т.ч. ПДВ- 133,33 грн., 800,00 грн, в т.ч. ПДВ- 133,33 грн., 1000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 166,67 грн., 1300,00 грн., в т.ч. ПДВ- 216,67 грн., 1450,00 грн, в т.ч. ПДВ- 241,67 грн., 1500,00 грн, в т.ч. ПДВ- 250,00 грн., 1600,00 грн, в т.ч. ПДВ- 266,67 грн., 1700,00 грн, в т.ч.ПДВ- 283,33 грн., 1900,00 грн, в т.ч. ПДВ- 316,67 грн., 2000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 333,33 грн., 2000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 333,33 грн., 3700,00 грн, в т.ч. ПДВ- 616,67 грн., 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 666,67 грн., 6000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 1000,00 грн., 7000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 1166,67 грн., 7000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 1166,67 грн..

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, посилання Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області, що згідно даних банківських виписок, всього за 2013 р. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 надійшли кошти в сумі 3708830, 41 грн. ,в т.ч. ПДВ 618138,40 грн., а згідно даних платника, відображених в книзі обліку доходів та витрат, розмір отриманих доходів за 2013 р. становить 3108026, 52 грн., тобто сума завищення розміру отриманих доходів за 2013 р. у розмірі 17334, 51 грн. не знайшгла свого документального підтвердження.

Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_3 завищено обсяг валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 313828, 46 грн., в тому числі за 2013 р. - на 313828, 46 грн.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 05.02.2013 р. ФОП ОСОБА_3 повернуті кошти від ПАТ "Закарпатнерудпром" в сумі 5400, 00 грн., в т.ч. ПДВ 900,00 грн. було включено ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат на підставі листа від ПАТ "Закарпатнерудпром" №25 від 05.02.2013 р.

Відповідно до виписки з банківського рахунку за лютий 2013 р., розмір перерахованих коштів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_3 на користь контрагентів - постачальників складає - не 170210,00 грн., як це визначено Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області, а 175563, 60 грн.

Відповідно до вимог п.15.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" №318 від 31.12.1999 року, до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Відповідно до вимог абз. 2 п.177.4.3. ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що розмір понесених валових витрат ФОП ОСОБА_3 за липень 2013 р. складає 103096,00 грн., що відповідає сумі виписки з банківського рахунку та запису в книзі обліку доходів та витрат за липень 2013 р..

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 мав право віднести до складу валових витрат витрати, понесені в жовтні, листопаді, грудні 2013 року, що були перераховані на користь ТОВ "Українська компанія "Модус", за жовтень 2013 р. в розмірі 41666, 70 грн., листопад 2013 р. в розмірі 79166, 73 грн., грудні 2013 р. - 173101,00 грн.

Взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Українська компанія "Модус" підтверджуються договором перевезення вантажу №24/2013 від 01.07.2013 р., податковими накладними, реєстрами документів, які підтверджують відвантаження, актами - реєстрами наданих послуг, товарно - транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 18.12.2013 р. було перераховано з розрахункового рахунку кошти в сумі 18826,35 грн., що відповідає сумі вказаній в виписці з банківського рахунку та книзі обліку доходів та витрат за 18.12.2013 р.

ФОП ОСОБА_3 18.12.2013 р. з розрахункового рахунку були перераховані кошти, а саме в розмірі 2584,62 грн., в т.ч. ПДВ - 430,77 грн., 4797,00 грн., в т.ч. ПДВ 799, 50 грн., 15210,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2535,00 грн..

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки податковим органом не доведено обґрунтованість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб, то податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 року № 0000431702 у розмірі 61742,76 грн., з яких на основним платежем у розмірі 49394,21 грн. та штрафними санкціями 12348,55 грн. є необґрунтованим, прийнятим всупереч нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, визначених, зокрема, у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлюється у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно із ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджуються нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, оскільки за перевіряємий період податковим органом не доведено правомірності обчислення суми оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, а єдиний внесок для платників, встановлюється у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то вимога від 30.01.2015 року № ф-0000121702 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31167,80 грн. та рішення № 0000451702 від 23.03.2015 року про застосування штрафних санкцій про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 31167,80грн. підлягають скасуванню.

Відповідач зазначає, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає бюджетному та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 рік встановлено його заниження на суму 4104 грн., а саме за січень 2013 року на 2997,00 грн., березень 2013 року на 981,00 грн., квітень 2013 року - 126 грн.., а саме в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними.

Суд зазначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна №246 на суму 2776,67 грн. була отримана 04.12.2012 року та відповідно до розділу 2 продовження додатка № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року була показана, податкова накладна на суму в розмірі 220,50 грн. отримана ФОП ОСОБА_3 та зареєстрована за № 31 від 18.01.2013 року, у березні 2013 року до складу податкового кредиту включено суму на підставі податкової накладної на суму в розмірі 5886,90 грн., де сума ПДВ 981,15 грн. за № 194 від 29.03.2013 року та у квітні 2013 року включено до складу податкового кредиту, на підставі податкової накладної № 64 від 01.04.2015 року на суму 757,60 грн., в т.ч. ПДВ 126,27 грн..

Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. При цьому податковим органом проігноровані податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000441702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5130,00 коп., з яких за основним платежем 4104,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1026,00 грн та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим вищезазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення - рішення від 23.03.2015 року № 0000421702 про донарахування штрафу у розмірі 510,00 грн.., суд зазначає наступне.

Перевіркою дотримання самозайнятою особою обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ встановлено, що до податкового органу податкові звіти за формою 1-ДФ за ІV кв. 2012р., ІІІ кв.- ІV кв. 2013 року не надавав та не відображалась інформація по наступним фізичним особам - підприємцям за придбані та оплачені товари (роботи,послуги).

Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України, передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 звіти за формою ДФ до ДПІ про виплачені суми доходів фізичної особи - підприємця не надавав, а відтак позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2015 року № 0000421702 про донарахування штрафу у сумі 510 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень та спосіб передбачений діючим законодавством.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання податкового органу видалити з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_3 інформації про заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 31167,80 грн., суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивачем, в силу приписів 71 КАС України, не надано доказів внесення такої інформації до картки особового рахунку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000431702 від 23.03.2015 року та № 0000441702 від 23.03.2015 року.

Скасувати рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000451702 від 23.03.2015 року.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № Ф-0000121702 від 30.01.2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников