КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2016 року справа № 810/5048/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засідання - Гай А.В.;
за участю:
представника позивача - Прибилюк І.Л.;
представника відповідача - Борисова І.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбазальтізол"
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з вимогами до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 р. №0000572204, яким йому було визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 92497,50 грн., з яких 61665,00 грн. за основним платежем та 30832,50 грн,- штрафна (фінансова) санкція.
Свою вимогу ТОВ "Завод Укрбазальтізол" обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було винесене з урахуванням безпідставних висновків податкового органу про нереальний характер господарських операцій, вчинених з його контраґентом- ТОВ «Маркетингстар Лтд». Як на підставу вимог, послався на законність проведеної господарської операції та наявність документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт її здійснення.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з викладених у позовній заяві підстав, просила позов задовольнити. Надати пояснення та відповіді на питання з приводу механізму реалізації договору поставки від 01.09.2014 р. №178 та порядку виконання його умов не змогла, пославшись на різке погіршення здоров'я та не здатність давати пояснення.
За висновком лікарів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м.Києва, які здійснили обстеження Прибилюк І.Л. в перерві між судовими засіданнями (відповідь додана до матеріалів справи), на момент її огляду стан здоров'я останньої визнано задовільним.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що між позивачем та його контраґентом ТОВ«Маркетингстар Лтд» був укладений договір поставки від 01.09.2014 р. №178, на виконання умов якого ТОВ «Маркетингстар Лтд» виписало податкові накладні.
Відповідачем від Вишгородської ОДПІ у Київській області була отримана довідка від 28.10.2014 р. №201/2200/39247427 до акту перевірки, в якій вказано, що ТОВ «Маркетингстар Лтд.» за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає, службові особи та працівники даного підприємства за заявленою адресою відсутні, поштові повідомлення ніким не отримуються.
В процесі проведення податкової перевірки працівниками контролюючого органу було встановлено відсутність поставки товару позивачу та оформлення господарської операції належними первинними документами. У зв'язку з непідтвердженням операцій з реалізації та придбання позивачем ТМЦ був відсутній об'єкт оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємством-покупцям, тому укладений договір від 01.09.2014 р. №178 визнаний таким, що вчинений без мети настання реальних наслідків, а лише з метою отримання податкової вигоди.
Додатково вказав, що надані позивачем для перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку, якими проводилась оспорювана господарська операція, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що опосередковано свідчить про її нереальний характер, вважає дії та рішення податкового органу вчиненими в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення до позовної заяви, у співставленні з нормами чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з урахуванням наступного:
як свідчать матеріали справи з 04.02.2015 р. по 10.02.2015 р., на підставі п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПКУ, податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Завод Укрбазальтізол" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ по розрахунках з ТОВ «Маркетингстарт Лтд.» за вересень 2014 р.
В процесі перевірки виявлено порушення позивачем п.п.198.2-198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого відбулось завищення податкового кредиту за вересень 2014 р. на суму 61665 грн. Вказане порушення зафіксовано актом перевірки №201/22-4/39105453 від 13.02.2015 р., в якому зазначено про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємством-покупцем та операцій з придбання у контрагента-постачальника товарів, в розумінні ст.ст.22,185, 187 ПКУ, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про нереальний характер договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Маркетингстарт Лтд». На підставі складеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 р. №0000572204, яким ТОВ "Заводу Укрбазальтізол" визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 92497,50 грн., з яких 61665,00 грн. за основним платежем та 30832,50 грн- штрафна санкція.
Досліджуючи взаємовідносини позивача та ТОВ «Маркетингстарт Лтд» судом встановлені наступні обставини: 01.09.2014 р., між позивачем та ТОВ «Маркетингстарт Лтд» був укладений договір поставки №178 , на виконання умов якого ТОВ «Маркетингстарт Лтд» були виписані податкові та видаткові накладні.
Ці документи, а також платіжні доручення на оплату товару були представлені податковому органу, проте останній вважав проведену операцію нереальною. В порядку оспорювання рішення та висновку відповідача ТОВ ""Завод Укрбазальтізол"звернулося до суду.
Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для його формування та податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Дослідивши в ході розгляду справи надані позивачем копії первинних документів, зокрема, податкових та видаткових накладних, оборотно-сальдову відомість, платіжні доручення та картки по рахунку №631 за серпень 2014 р., суд приходить до висновку про їх невідповідність вимогам чинного законодавства.
Так, у наданих позивачем видаткових накладних відсутні прізвище, ім'я по батькові особи, її посада, яка була відповідальна за проведену господарську операцію з боку одержувача товару; у накладних не зазначено місце їх складання ; у видаткових накладних №№84-84 від 12 та 19 вересня 2014 р. відповідно взагалі відсутні дані про особу, що здійснила відвантаження товару.
З урахуванням ненадання крім усього іншого, власне, і самого договору поставки 01.09.2014 р. №178, судом не встановлена наявність здійснення такої поставки товару підприємству-позивача.
Суд зазначає, що в процесі розгляду справи неодноразово наголошувалось на необхідності представлення всіх документів, якими підтверджуються обставини позовної заяви, проте на вимогу суду були надані лише прибуткові накладні з копіями довіреностей ( а.с. 95-113), в яких також відсутні обов'язкові, як для таких документів, реквізити, а саме дані про особу, яка здійснила відвантаження товару.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції позивача та ТОВ «Маркетингстарт Лтд» суд, передусім, з'ясовував рух активів у процесі здійснення господарської операції. Під час розгляду даного податкового спору дослідженню були піддані всі первинні документи, надані позивачем, з урахуванням особливості та виду заявленої господарської операції та встановлено: відсутність договору, документів на перевезення вантажу (його доставку покупцю), прийняття та зберігання товару позивачем, облік товару на складі підприємства та його використання у власній господарській діяльності.
Судом були перевірені фізичні, технічні та технологічні можливості обох платників податків на здійснення оспорюваної господарської операції та встановлена відсутність персоналу, основних фондів, транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання, транспортування у контрагента позивача, тобто його здатність поставити відповідну кількість товару у визначений термін та об'ємах позивачу.
Позивачем на підтвердження факту отримання товару за договором №178 від 01.09.2014 р. надані лише видаткові накладні, які оформленні з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність і Україні» та прибуткові накладні.
У судовому засіданні представник позивача усунулась від надання пояснень з приводу порядку постачання товару та його подальшого оприбуткування на підприємстві з підтвердженням факту зміни матеріальних активів позивача. Сама по собі оборотна-сальдова відомість по рахунку №28, без прив'язки до інших документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт поставки та оприбуткування товару, не є беззаперечним доказом здійснення господарської операції.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) та подальшою господарською діяльністю, про це, зокрема зазначено і в постанові ВАСУ від 11.02.2015 року справа № К/800/1217/13.
При вирішенні питання фактичного оприбуткування товарно-матеріальних цінностей позивачем, згідно наданих первинних документів, судом перевірена наявність обов'язкових реквізитів сторін; зазначення матеріально-відповідальних осіб, які оприбуткували такі цінності; наявність оригінальних підписів відповідальних осіб за оприбуткування тмц; наявність печаток сторін постачальника та одержувача товару.
У видаткових накладних від 12 та 19 вересня 2014 р. №№84-85 відсутні печатки та підписи осіб, які здійснили постачання товару позивачеві, а в наданих позивачем накладних дані про посаду особи , яка здійснила прийняття товару.
Таким чином, мало місце оформлення документів первинного бухгалтерського обліку без зазначення обов'язкових реквізитів, що свідчить про відсутність контролю за ТМЦ на підприємстві позивача. З урахуванням ненадання належно оформлених документів бухгалтерського регістру, якими підтверджується зберігання та переміщення товару на підприємстві позивача, за наявності неналежно оформлених документів, якими господарська операція облікована, суд приходить до висновку, що така операція позивачем фактично проведена не була, а лише штучно створені умови для отримання бюджетного відшкодування.
Отже, з урахуванням недоведеності факту постачання та передачі товару за угодою №178 від 01.09.2014 р., непідтвердження надходження коштів за товар від позивача до ТОВ «Маркетингстар Лтд», відсутності вчинення позивачем юридично значимих дій, скерованих на зміну активів підприємства, за відсутності встановленого судом наміру на одержання економічного ефекту від проведеної господарської операції, виявленого судом факту неможливості контрагента позивача виконати укладений договір поставки (відсутність технічних, матеріальних та технологічних можливостей), а також приймаючи до уваги, що формалізоване складання податкової та видаткової звітності автоматично не означає реальності вчиненої господарської операції, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача та правомірність дій податкового органу.
Незважаючи на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів ст.44 ПКУ, статус показників податкової звітності, не підтверджених необхідними документами під час перевірки не обмежує право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, наданням винятково тих доказів, які підтверджують обставини його вимог. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на спростування висновків перевірки надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і в судовому процесі. Проте, позивачем такі документи ні до податкового органу, ні до суду надані не були.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адмністративного позову,-відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2016 р.
Судове рішення № 57427972, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 02.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/5048/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: