Постанова № 57427654, 19.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 р. Справа №805/204/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Химич М.В. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» м. Курахове

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн. по декларації за квітень 2015 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн. по декларації за квітень 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2015 року за результатами чого складено акт від 09.06.2015 року №221/28-03-40-32582387, яким встановлено порушення Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 361831 грн. та завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 361831 грн. За підсумками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0000193900/166/10/28-03-40, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 361831 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства. Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн. по декларації за квітень 2015 року

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросталь», зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 32582387, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача відповідно до п.200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проводилась камеральна перевірка даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2015 року за результатами чого складено акт від 09.06.2015 року №221/28-03-40-32582387.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит та від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 361831 грн. та завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 361831 грн.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0000193900/166/10/28-03-40, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 361831 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою від 12.08.5015 року №780/02, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (рішення від 16.10.2015 року за №23159/10/28-10-10-4-33).

Позивач не погодившись з висновками Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників, звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (рішення від 28.12.2015 року за №27799/6/99-99-10-01-04-25).

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентом, Державним підприємством «Донецька залізниця».

Зокрема зазначено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року ТОВ «Електросталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 361830,74 грн. по податковим накладним отриманим від ДП «Донецька залізниця», однак, згідно податкової інформації сума податкових зобов’язань ДП «Донецька залізниця» за квітень 2015 року становить 0,0 грн., оскільки податкові декларації з ПДВ за квітень 2015 року ДП «Донецька залізниця» до СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів на надано та не задекларовано свої податкові зобов’язання.

Таким чином, відповідачем робиться висновок, що контрагентом ТОВ «Електросталь» не задекларовано об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Донецька залізниця» виконувались зобов’язання по взаємовідносинах з позивачем за договором від 28 грудня 2011 року №328 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та додатковими угодами до нього. З умовами договору Донецька залізниця, далі «Залізниця» надає послуги ТОВ «Електросталь» («Вантажовласнику») з перевезення вантажів та проводить розрахунки за ці послуги.

На підтвердження надання послуг за період квітень 2015 року позивачем надано виписки за особовим рахунком, відомості плати за користування вагонами, а також оформлені залізничні накладні на перевезення вантажу та накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано виписки по особовому рахунку у банку за квітень 2015 року.

На вартість наданих послуг позивачем від ДП «Донецька залізниця» отримано податкові накладні №61/-/025 від 10.04.2015 року, №15/-/011 від 01.04.2015 року, №62/-/011 від 02.04.2015 року, №114/-/011 від 03.04.2015 року, №170/-/011 від 06.04.2015 року, №482/-/011 від 14.04.2015 року, №390/-/011 від 10.04.2015 року, №278/-/011 від 08.04.2015 року, №341/-/011 від 09.04.2015 року, №229/-/011 від 07.04.2015 року, №1083/-/011 від 27.04.2015 року, №562/-/011 від 15.04.2015 року, №762/-/011 від 20.04.2015 року, №689/-/011 від 17.04.2015 року, №629/-/011 від 16.04.2015 року, №883/-/011 від 22.04.2015 року, №882/-/011 від 22.04.2015 року, №934/-/011 від 23.04.2015 року, №993/-/011 від 24.04.2015 року, №1147/-/011 від 28.04.2015 року, які згідно витягу, що знаходиться в матеріалах справи, зареєстровані в Реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у квітні 2015 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Про реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Донецька залізниця» свідчить той факт, що виконанні останніми роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, про що в матеріалах справи міститься документація первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем у акті перевірки робиться висновок, що контрагент позивача ДП «Донецька залізниця» у зв’язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, не задекларував об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки не надав за квітень 2015 року податкову декларацію до податкового органу, а отже у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки ТОВ «Електросталь» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та Донецькою залізницею.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Еектросталь» та ДП «Донецька залізниця» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що контрагент позивача у зв’язку з настанням обставин непереборної сили отримав сертифікат (висновок) Торгово–промислової палати України, а саме: настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року для ДП «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (сертифікат №1360 від 14.10.2014 року) та щодо настання обставин непереборної сили при здійснення господарської діяльності та дотримані норм законодавчих актів України, які стосуються справляння і сплати податків та обов’язкових платежів (сертифікат №1361 від 14.10.2014 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 07 липня 2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн. по декларації за квітень 2015 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.07.2015 року №0000193900/166/10/28-03-40 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361831 грн. по декларації за квітень 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70, код ЄДРПОУ 32582387) судовий збір у розмірі 6805,47 грн. (шість тисяч вісімсот п’ять гривень сорок сім копійок).

Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.