Ухвала суду № 57427068, 27.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/817/16-ц Провадження № 22-ц/795/822/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБОБРОВОЇ І.О.,суддів:ОСТРЯНСЬКОГО В.І., ШИТЧЕНКО Н.В., при секретарі:Зіньковец О.О.,за участю:представника позивача Антипець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року в справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради до ОСОБА_6 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (надалі - Управління) просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідач, отримавши від Управління адресну щомісячну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, не повідомив про отримання ним компенсації за піднайом житла за місцем проходження військової служби, внаслідок чого йому, на думку заявника, були надміру виплачені кошти з державного бюджету у сумі 5600 грн. 00 коп. Управління посилається на те, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що соціальна виплата, що компенсує витрати за піднайом житла та адресна допомога мають різну правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 21 листопада 2014 року ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 звернулися до Управління із заявами про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.11, 12).

24 листопада 2014 року на підставі поданих документів, рішенням Управління відповідачу ОСОБА_6 було призначено допомогу як переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 10).

З листа Міністерства соціальної політики України від 22.01.2015 № 684/о/14-15/5 вбачається, що питання надання сім'ям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житлом та не отримує виплат на зазначені цілі (а.с. 9).

Після отримання листа №70/9/32 від 06 лютого 2015 року від в/ч А4444 позивач розпорядженням № 05-15/358 від 06.02.2016 припинив виплату ОСОБА_6 допомоги переміщеним особам на проживання (а.с.7 - зворот).

19 лютого 2015 року за №05-06/42 Управління надіслало повідомлення ОСОБА_6 про обсяг надміру сплачених коштів та строки їх повернення, відповідно до якого останній повинен був повернути 5600 грн. 00 коп. виплаченої допомоги особам для покриття витрат на проживання, у тому числі витрат на оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на проведення перерахунку допомоги на підставі роз'яснення Міністерства соціальної політики України №684/0/14-15/5 від 22 січня 2015 року та листа військової частини А4444 від 05 лютого 2015 року про отримання компенсації за піднайом житла з 10 липня 2014 року (а.с.7).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, мають різну правову природу. Лист Міністерства соціальної політики України не є нормативним актом та не може бути підставою для припинення надання щомісячної адресної допомоги. Інших підстав припинення виплати адресної допомоги Управлінням не наведено.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, що необхідний для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 10 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Відповідно до п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі-уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про те, що щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, мають різну правову природу.

До того ж, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та безпідставне отримання позивачем адресної щомісячної допомоги внаслідок подання ним документів з недостовірними відомостями спростовуються матеріалами справи, оскільки, відповідач не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на приховування фактів, які б були підставою для відмови в призначенні допомоги, враховуючи правову природу вказаних видів допомоги, яка виплачується щомісячно та за відсутності фінансування та виплат військової частини на дані потреби на момент звернення відповідача до Управління.

Виходячи із системного аналізу наведених норм права та викладених обставин справи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, правильно встановив обставини спору, дослідив докази у справі, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: