Рішення № 57426743, 19.04.2016, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1138/16-ц

Провадження №2/751/310/16

Рішення

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Гармаш-Лящинська М. В.

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В :

02.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 41 293 грн. 41 коп., стягнення судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.06.2012 року, близько 12 год. відповідач ОСОБА_1, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Музикальна Толстого у м. Чернігові, повертаючи ліворуч, не переконався у безпечності маневру та втому, що його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є позивач, чим завдав його транспортному засобу механічних ушкоджень. Вказує, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2012 року визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_1 Зазначає, що згідно акту виконаних робіт вартість відновлювального ремонту склала 37 293 грн. 41 коп., яка і є розміром матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля. Зазначає, що звертався до ПАТ «Міська страхова компанія» за страховим відшкодуванням, проте остання виплату не здійснила. Зазначає, що крім майнової шкоди, внаслідок ДТП, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із пошкодженням його транспортного засобу і розмір якої складає 4000 грн. Також просить визнати поважною причину пропущення позовної давності.

Позивач у судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином (а.с. 59). Через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с. 64). Суд вважає за можливе розглядати справу без участі позивача.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення. Просив застосувати позовну давність (а.с. 65-69).

Представник третьої особи ПАТ ««Міська страхова компанія»» в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.57). Клопотання про відкладення слухання справи до суду не надходило. Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність нез»явившогося представника, на підставі письмових доказів.

Представник третьої особи Моторне (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.60). Клопотання про відкладення слухання справи до суду не надходило. Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність нез»явившогося представника, на підставі письмових доказів.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.06.2012 року о 12 год. 50 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Музикальна вул. Толстого в м. Чернігові, повертаючи ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.10.1, 2.3 б) ПДР України. Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2012 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вищезгаданій ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.7,9).

На підставі ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду про адміністративне правопорушення є обовязковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи зазначене, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою суду, а тому, в силу ч.3 ст.61 ЦПК України, вищевказані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно акту виконаних робіт № МЗН104354 від 17.07.2012 року, не оспореного в судовому засіданні відповідачем, вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_2, з врахуванням ПДВ, необхідного для усунення пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, яка і є розміром матеріального збитку, складає 37 293 грн. 41 коп. (а.с.25-26).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10), позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_2.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до полісу № АВ 0375041 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.10.2011 року, як страхувальник, застрахував свою цивільно-правову відповідальність у страховика ПАТ «Міська страхова компанія», відносно якого, 22.05.2014 року порушено справу про банкрутство, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.15-20, 33-36).

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обовязок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобовязання не виключають одне одного. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обовязково припиняє деліктне зобовязання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15.

Враховуючи викладене, доводи відповідача як на підставу своїх заперечень, на думку суду, не заслуговують на увагу.

При таких обставинах, суд вважає, що ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 37 293 грн. 41 коп., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України: особа, на підставі ст. 1167 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В результаті ДТП позивачу була завдана моральна шкода, пов»язана з пошкодженням відповідного майна.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, виниклих у звязку з пошкодженням його транспортного засобу, розмір завданих йому матеріальних збитків і приходить до висновку, що з урахування засад розумності, виваженості та справедливості, сума у 2 000 грн. буде адекватною нанесеній моральній шкоді ОСОБА_2, яку необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, суд визнає причину пропущення позивачем позовної давності поважною, оскільки приймає до уваги його доводи з приводу того, що про абсолютне право на відшкодування шкоди безпосередньо за рахунок особи, яка завдала шкоди, позивачу стало відомо лише після висловлення Верховним Судом України відповідної правової позиції в січні 2016 року.

На підставі ст. 88 ЦПК України та беручи до уваги те, що судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 1 102 грн. 40 коп.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов»язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик представника третьої особи, оскільки понесені витрати не є судовими витратами у розумінні ст. 79 ЦПК України (а.с.52-55).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 37 293 (тридцять сім тисяч двісті дев»яносто три) грн. 41 коп. та моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. Г. Деркач