Рішення № 57426509, 25.04.2016, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1402/15-ц

2/729/140/16 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Кузюри В.О.

за участі :

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтв на право власності на спадкове майно ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовною заявою 22.12.2015 року , яку було уточнено 11.04.2016 року в якій він зазначає , що 05.11.2012 року померла його мати ОСОБА_5 , після якої відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами , земельна ділянка , призначенням для будівництва та обслуговування і земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства. Як зазначає позивач він постійно проживав з матір"ю з 2009 року і на даний час продовжує проживати .

В 2015 році позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та дізнався , що спадщина прийнята його племінником ОСОБА_3. Позивач є спадкоємцем першої черги , відповідно до ст.1261 ЦК України , спадщину прийняв належними чином , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України .

Протягом строку , визначеного ст.1270 ЦК України від спадщини не відмовився.

Відповідач є спадкоємцем п"ятої черги за законом , а тому не мав права на отримання спадщини . Враховуючи все вищезазначене просить встановити факт , що він ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_5 проживав разом з нею в с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області по вул. 30 років Перемоги , 102 , визнати недійсними свідоцтва про право власності на спадщину серії ВТЕ № 351631 від 22.06.2013 року , видане приватним нотаріусом ОСОБА_6 на житловий будинок , що розташований в с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області по вул. 30 років Перемоги , 102, свідоцтво про право на спадщину серії ВТЕ № 351632 від 22.06.2013 року , видане приватним нотаріусом ОСОБА_6 на земельну ділянку , кадастровий номер 7420683600:01:000:0242 , яка розташована в с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області по вул. 30 років Перемоги , 102, та свідоцтво про право на спадщину серії ВТЕ № 351641 від 04.07.2013 року , видане приватним нотаріусом ОСОБА_6 наземельну ділянку , кадастровий номер 7420683600:01:000:0243 , яка розташована в с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області по вул. 30 років Перемоги , 102.Також просить стягнути судові витрати.

На заперечення вимог відповідачем ОСОБА_3 зазначено , що він є спадкоємцем за заповітом та за законом після померлої 05.11.2012 року ОСОБА_5 .

Ним була подана заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини по заповіту та по закону в установлений ст.1270 ЦК України строк.Інших спадкоємців , які б прийняли спадщину немає. По закінченнню шестимісячного строку для прийняття спадщини нотаріус видав йому свідоцтва на спадкове майно.Позивач знав про відкриття спадщини , так як був присутній під час поховання ОСОБА_5. Йому було відомо , що відповідач буде оформляти спадщину.

Але особисто позивач до нотаріальної контори не звертався , заяв не подавав. Поважної причини з якої він пропустив строк для прийняття спадщини не вказує, отже він пропустив строк без поважних причин. До суду з позовом щодо поновлення строку подання заяви нотаріусу не звертався .З іншими вимогами також не звертався до суду , отже відповідач вважає , що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, який рахує з часу відкриття спадщини , в поданій заяві на даний час про його поновлення не просить , відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності .

Стосовно факту проживання відповідач також зазначив , що жодним належним письмовим доказом не підтверджено факт постійного проживання прозивача зі спадкодавцем , а тому він повинен був звернутися до суду після відкриття спадщини та за наявності постанови нотаріуса про відмову в оформленні спадщини встановити даний факт або поновити строки подання заяви, але в межах позовної давності відповідач не звернувся до суду.

Отже позивач пропустив строк позовної давності , а тому відповідач просить застосувати позовну давність і до вказаної вимоги та відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали , просять їх задовольнити.

Відповідач та його представник підтримали заперечення щодо позову , просять відмовити в його задоволенні як з підстав недоведеності, так і в зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, але надав письмову заяву про слухання справи в його відсутність.

В судове засідання також викликалися та були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Заслухавши сторони , свідків, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним , якщо воно видане особі, яка не мала права на спадкування та в іших , визначених законом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні як позивач , так і відповідач входять до кола спадкоємців , які мали право на спадщину після померлої ОСОБА_5 , але різної черги.

Відповідно до ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги , усунення їх від спадщини , неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття .

Відповідач в строк , визначений ст.1270 ЦК України звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини . Інші спадкоємці заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали . По закінченню строку для прийняття спадщини , нотаріус , встановивши , що подані всі належні документи, видав на законних підставах свідоцтва про право на спадкове майно.

В даному випадку підстав для визнання свідоцтва недійсним не має.

Після розподілу спадщини , в разі прийняття спадщини іншими спадкоємцями ( ст.1280 ЦК України) відбувається перерозподіл спадщини та вносяться зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до Інструкції з ведення Погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах , затверджених наказом Державного комітету статистики 08.12.2-010 року № 491 , зареєстрованої в Мінюсті України 05.01.2011 року за № 9/18747 Погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення ісистематизації відомостей, які збираються сільськими, селищними, міськими радами (далі - місцеві ради) по розташованих на їхній території сільських населених пунктах і які є необхідними для виконання ними своїх повноважень та інформаційного забезпечення органів місцевого самоврядування всіх рівнів і органів виконавчої влади про соціально-демографічні характеристики населення в сільській місцевості, його потенціал у сфері сільського господарства. Для ведення цього обліку використовується єдина на всій території України методологія і типові форми первинної облікової документації, затверджені центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Окремі форми ведуться по міських поселеннях.

Погосподарський облік у сільських, селищних, міських радах ведеться за такими формами первинної облікової документації: форма N 1 "Погосподарська книга N____ на 2011-2015 роки"

, затверджена наказом Державного комітету статистики від 11.10.2010 N 418 ; форма N 2 "Алфавітна книга об'єктів погосподарського обліку на 2011-2015 роки", затверджена наказом Державного комітету статистики від 11.10.2010 N 418 ; форма N 3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства" , затверджена наказом Державного комітету статистики від 11.10.2010 N 418 .

Перезакладення форми N 1 проводиться один раз на п'ять років на основі суцільного обходу об'єктів ПГО в період з 1 до 15 січня. У наступні чотири роки місцеві ради щорічно станом на 1 січня проводять суцільну перевірку й уточнення записів у ній.

Усі записи в формі N 1 робляться безпосередньо під час відвідування об'єкта ПГО шляхом опитування особи, що відповідає за нього, або іншої повнолітньої особи, яка має безпосереднє

відношення до об'єкта ПГО і спроможна надати необхідну достовірну інформацію, з використанням за потреби відповідних підтверджувальних документів, якщо інше не передбачено цією Інструкцією. Якщо під час щорічного суцільного обходу об'єктів ПГО, немає кого опитати , записи у формі N 1 здійснюються з використанням наявних інформаційних джерел з їх уточненням і доповненням протягом року на підставі нових документальних свідчень і опитування особи, що відповідає за об'єкт ПГО, або іншої повнолітньої особи, яка має безпосереднє відношення до об'єкта і спроможна надати необхідну достовірну інформацію (за можливості).

Відповідно до Інструкції з ведення Посподарського обліку в сільських, селищних та міських радах , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року N 95, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 р. за N 487/10767, що втратила чинність , передбачався порядок ведення обліку в 2006-2010 роках та містив аналогічні положення , мав розширену кількість форм для заповнення .

До Погосподарської книги записуються всі домогосподарства, члени яких постійно проживають на території даної місцевої ради.

В наданій копії з книги Погосподарського обліку ( форма №1) відсутні будь-які відомості про позивача. Отже довідка , яка надана відповідачу для подання до ноторіальної контори відповідає даним Погосподарської книги. Як зазначили голова сільської ради та секретар обстеження в 2009 -2014 роках не проводилося , акти , що підтверджують факт постійного проживанння ОСОБА_1 не оформлялися . Лише в 2015 році позивач вирішив зайнятися оформленням спадкових прав і проведено обстеження , відповідно до якого встановили , що він проживає в будинку матері на день обстеження.

Так як обстеження проводилося на дату , вказану в актах , не містять даних щодо постійного проживання позивача з 2009 року, вони не є доказом факту постійного проживання позивача із спадкодавцем . Отже і довідка , видана 16.06.2015 року містить дані , що не відповідають даним Погосподарської книги , тобто видана з порушенням.

Записи про постійне проживання ОСОБА_1 в Погосподарській книзі відсутні.

Свідки , які давали покази в судовому засіданні зазначили , що їм відомо , що ОСОБА_14 проживав з матір"ю , доглядав за нею , його часто бачили в селі , як і його брата ОСОБА_15 . Щодо догляду з боку позивача , то як встановлено в судовому засіданні він сам потребував догляду , так як вказали свідки вживав спиртне , не працював та не мав доходу , перебував на утриманні матері , а потім родичів. Похованням матері позивача займалася її сестра , в якої зберігалися кошти сестри , відкладені на поховання, сестра покійної отримувала і кошти на поховання, які виплачує держава , земельну ділянку позивач не обробляв, господарством не займався

Щодо показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , то до даних показів суд відноситься критично , так як вони є близькими родичами сторін , отже зацікавлені , покази дають суперечливі на користь кожної з сторін .

Стосовно довідки з медичної установи, то суд також ставиться до неї критично , оскільки до компетенції фельдшера не входить повноваження щодо визначення постійного місця проживання особи.

Відповідно до ст.256-257 ЦК України законодавець встановив строк протягом якого особа може звернутися до суду- три роки з часу коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

В даному випадку цей строк суд рахує з дня смерті ОСОБА_5 , тобто з 05.11.2012 року, а не з 2015 року , як вказав представник позивача , коли він звернувся до суду і стало відомо про оформлення спадщини за іншим спадкоємцем , так як перешкод для звернення до суду з 2012 року та встановлення порушення його права у позивача не було .

В паспорті позивача відсутня відмітка про реєстрацію , тобто єдиним способом довести факт постійного проживання із спадкодавцем є рішення суду про встановлення даного факту , що спонукало позивача в 2015 році звернутися до суду .

Рішення Конституційного Суду від 01.12.2004 р. № 1-10/2004 містить офіційне тлумачення поняття « охоронюваний законом інтерес» в логічно- смисловому зв'язку з поняттям «права». Згідно з цим тлумаченням охоронюваним законом інтересом є прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать законодавству, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.Ст. 234 ЦПК України визначає метою окремого провадження розгляд цивільних справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих прав або підтвердження наявності чи відсутності прав, які є неоспорюваними .Подача заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, вже має на увазі те, що заявник зацікавлений в реалізації своїх прав та інтересів, пов'язаних з цим фактом. Тобто це і є його інтерес, який він бажає захистити за допомогою судового рішення, створення умов провадження або підтвердження ним особистих прав.Отже встановлення факту, що має юридичне значення є одним із способів охорони прав та інтересів особи, передбачених законодавством. У ст. 256 ЦК України використане формулювання « вимога про захист свого цивільного права або інтересу». Відповідно, передбачається поширення положень ЦК про позовну давність не тільки на позови, а й на інші звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів,ч 3 ст. 235 ЦПК України передбачає, що окреме провадження здійснюється за загальними правилами судочинства, визначеним ЦПК. Винятки - положення щодо змагальності та меж судового розгляду. Таким чином, за умовчанням передбачається при встановленні фактів , що мають юридичне значення і положень про позовну давність.

Мати позивача після смерті батька займалася оформленням спадкових прав, про що позивачу як він вказав було відомо, отже він знав , що після смерті матері необхідно оформляти спадщину. Документи на спадкове майно знаходилися весь час в будинку , на видному місці , до них був вільний доступ в усіх спадкоємців. Відповідач в 2012 році звернувся до нотаріальної контори та подав всі необхідні документи . Про їх відсутність в будинку з цього часу знав позивач , про що вказав в судовому засіданні.

Так як позивач був знятий з реєстраційного обліку в м. Києві , то знав на день смерті матері , що відсутні офіційні дані про його постійне місце проживання , отже повинен був подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини або встановити факт постійного проживання з спадкодавцем та звернутися до нотаріальної контори щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину, що є його обов"язком (ст.1297 ЦК України).Дані щодо подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, відмови нотаріуса в його видачі в матеріалах позову відсутні. Позивач вказав в судовому засіданні , що він не звертався до нотаріуса.

Також суд вважає необхідним звернути увагу , що в даному випадку застосовується саме строк три роки , залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Позивач не заявляє про поновлення строку для звернення до суду.

Підсумовуючи вищезазначене суд приходить до висновку , що в позові належить відмовити за наслідками спливу позовної давності , на чому наполягає відповідач .

Керуючись ст.ст. 213-215 , 218 ЦПК України, 256, 257,267 ЦК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтв на право власності на спадкове майно.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бобровицький районний суд, а особами , що не були присутні при оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя :