Рішення № 57425365, 21.04.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/409/16-ц

Провадження № 2/653/319/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"21" квітня 2016 р. м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, який мотивує тим, що 19.05.2014 року між ним та відповідачкою було досягнуто домовленості щодо укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, який розташовано за адресою м. Генічеськ, Херсонської області, вул. 8 Березня, 9. Вказує, що ним було передано відповідачці 5000 (пять тисяч) доларів США, а відповідачка підписала розписку в присутності свідків про факт отримання від нього вказаної суми грошей та зазначила підтвердження домовленості щодо продажу вказаного будинку, та пообіцяла йому підготувати всі необхідні документи для продажу і укласти договір купівлі-продажу нотаріально. Незважаючи на це, згодом відповідачка відмовилась від своїх обіцянок та повідомила, що намагається продати будинок іншим особам, а після продажу поверне йому гроші, але пройшло майже півроку, а гроші досі не повернула. Вважає, що оскільки договір купівлі-продажу будинку укладено не було, відповідно його не оформили, сплачена відповідачу в рахунок виконання договору сума пять тисяч доларів США, є авансом, який підлягає поверненню в тому розмірі, в якому надавався.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 129705,90 гривень, а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 просила задовольнити заяву з підстав, викладених у заяві. Вказує, що оскільки договір купівлі-продажу не було укладено, сплачена сума є авансом, тому він підлягає поверненню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, у відповідності до ч. 9ст.74 ЦПК Україниналежним чином повідомлений про час і місце розгляду справи через оголошення в пресі, а саме в газеті «Наддніпрянська правда» № 21 за 23.03.2016 року.

Керуючись ст.224 ЦПК України, вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, про необхідність задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до розписки від 19.05.2014 року ОСОБА_2 отримала 5000 доларів США в рахунок передоплати за будинок в м. Генічеськ, вул. 8 березня, 9 від ОСОБА_1. В момент отримання кадастрового номеру зобовязується укласти договір купівлі-продажу з розстрочкою. При оформленні розписки були присутні свідки.

22.01.2016 року позивач надіслав до ОСОБА_2 вимогу, в якій вимагає повернути надані їй кошти в розмірі 5000 тисяч доларів США.

Згідно наданої копії роздруківки про курс долара США по відношенню до гривні станом на 10.02.2016 року курс долару становить 2594,1180 гривень за 100 доларів США.

Відповідно дост. 657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.1,3ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини 4ст. 640 ЦК Українидоговір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зст.570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суттєва відміність авансу від завдатку полягає в тому, що аванс - це лише спосіб платежу. На аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобовязання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання.

Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов?язання, а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (ч.2 ст 570 ЦК України), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов?язання. Той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

При цьому слід зазначити, що при вирішенні питання про те, чи є спірна сума авансом чи завдатком, не має вирішального значення той факт, як цю суму називали самі сторони у своїх домовленостях.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року №6-170цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

У разі коли сторони лише домовились про укладення договору, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України (судова палата в цивільних справах) у своїх ухвалах від 26 лютого 2004 року, 21 червня 2006 року, 18 червня 2008 року.

Відповідно до чч.1, 2ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином судом встановлено, що:

-передані позивачем кошти є авансом;

-сторони не уклали та не оформили договір купівлі-продажу квартири за формою, передбаченоюст. 657 ЦК України;

-відповідач відмовилася від майбутнього укладення договору, а також відмовляється від повернення безпідставно отриманого, а тому такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику в тому розмірі, в якому вони надавались.

Також судом встановлено, що кошти в сукупному розмірі 5 000 доларів США передавалися позивачем саме ОСОБА_2, що підтверджується:

-розпискою від 19 травня 2014 року про отримання відповідачкою коштівв розмірі 5 000 доларів США (а.с.20).

Враховуючи вищевикладене, оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачена в рахунок виконання договору відповідачу сума авансу повинна бути повернута в тому розмірі, в якому вона передавалася.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6 - 176 цс 12, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зістаттею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Відповідно дост. 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Як розяснено у п. 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі », у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.

З урахуванням того, що станом на день ухвалення рішення офіційний курс держави визначає еквівалент 100 доларів США як 2541,1365 гривень, отже 1 долар США складає 25,411365, тому спірна сума вираховується у спосіб множення 25,411365 гривень на 5000 доларів США, що становить 127056.8250 гривень, а тому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 127057 (сто двадцять сім тисяч пятдесят сім гривень 00 копійок).

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК Україниз відповідача на користь відповідача слід стягнути судовий збір.

Згідно ч. ч. 1-2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011року №3674-VIсудовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума стягнення з відповідача складає 127057 гривень , то з позивача повинно бути стягнуто судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, що складає 1270,57 гривень.

Також згідно квитанцій від 16.02.2016 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1297,06 грн.

Як вбачається з п. 3 ст. 16 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина другастатті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Відповідно ч 2ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Із п. 1 ч. 1 та ч. 2ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»вбачається, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Отже, з урахуванням того, що сума стягнення складає 127057 гривень, сума переплати судового збору становить 26,49 грн., тому її слід повернути позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.525,526,530,629,1058-1060 ЦК України, ст. ст.4,6,7 ЗУ «Про судовий збір», ст. ст.10,60,61,88ч. 1,208,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (який проживає за адресою 75500, м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 81, ІНПП НОМЕР_1), грошові кошти у сумі 127057 (сто двадцять сім тисяч пятдесят сім гривень 00 копійок), що в еквіваленті становить 5 000 (пять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (який проживає за адресою 75500, м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 81, ІНПП НОМЕР_1) суму судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 1270,57 грн. (одна тисяча двісті сімдесят гривень 57 копійок).

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області повернути ОСОБА_1 (який проживає за адресою 75500, м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 81, ІНПП НОМЕР_1) переплачену суму судового збору в сумі 26,49 грн. (двадцять шість гривень 49 копійок), який було сплачено на р/р 31218206700112, МФО 852010 за номером квитанції 0.0.505652400.2 від 16.02.2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_4