Рішення № 57418944, 05.04.2016, Новогродівський міський суд Донецької області

239/28/16-ц

2/239/107/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Пархоменка О. Ф.

при секретарі Пригода О.В.

з участю : позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрат по наданню правової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

18.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрат по наданню правової допомоги, вказуючи на те, що вона з 02.10.2014 року працювала на посаді моториста вентиляційної установки 1го розряду дільниці «Енергомеханічна служба» шахти №2 «Новогродівська» ВК «Донецька виконавча дирекція по ліквідації шахт» ДП «ВК «Укрвуглереструктуризація». 14.12.2015 року на підставі наказу від 09.12.2015 року №223-к її звільнили з роботи, в зв»язку із скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, так як вона працювала безперервно на шахті на різних посадах з 12.05.1987 року до 14.12.2015 року, тобто 28 років. Порівняно з іншими робітниками, які залишилися працювати на підприємстві, вона має більш високу кваліфікацію, а тому має переважне перед ними право на залишення на роботі. Крім того, відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, але керівництво підприємства не запропонувало їй ніякої вакансії на підприємстві. Тому вважає, що відповідач зобов»язаний поновити її на роботі. Про своє звільнення вона дізналася лише 16.12.2015 року, коли була викликана в кабінет інженера по техніки безпеці, де їй була видана трудова книжка з записом про звільнення з 14.12.2015 року. Тому просить поновити їй строк звернення до суду із позовом. Просить визнати наказ за №223-к від 09.12.2015 року про звільнення незаконним та відмінити його, поновити її на попереднє місце роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу.

Позивачка та її представник в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає у повному обсязі, пояснив, що позивач своєю заявою від 01.10.2014 року просила прийняти її на роботу мотористом вентиляційної установки 1го розряду дільниці «Енергомеханічна служба» шахти №2 «Новогродівська» на період її ліквідації шахти з 02.10.2014 року. Позивач була попереджена 13.10.2015 року про заплановане вивільнення по закінченню терміну двох місяців з моменту вручення попередження. Вакансії для позивача були відсутні. Згідно Господарського кодексу України підприємство має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати численність працівників і штатний розпис. Вважає необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. Просить відмовити в позові у повному обсязі. В останнє судове засідання не з»явився, надав клопотання про закінчення слухання справи без його участі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позову ОСОБА_1 про відміну наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення суми втраченого заробітку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, згідно трудової книжки позивачки, що вона дійсно з 12.05.1987 року працювала на шахті №2 «Новогродівська» Селидівського виробничого об»єднання по видобутку вугілля до 14.12.2015 року.

Стаж роботи позивачки з 1987 року складає більш 28 років. За період роботи яких либо зауважень по роботі до неї не було, стягнень за порушення трудової дисципліни не мала.

Згідно довідки за № 10/804 ВП «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» від 15.12.2015 року ОСОБА_1 з 02.10.2014 року по 14.12.2015 року працювала мотористом вентиляційної установки 1 разряду дільниці «Енергомеханічна служба» шахти №2 «Новогродівська» ВП «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація». Звільнена 14.12.2015 року, в зв»язку із скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно довідки за № 04/814 ВП «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» від 15.12.2015 року заробітна плата ОСОБА_1 за період з червня 2015 року по листопад 2015 року включно склала 15839,63 грн.

Згідно наказу адміністрації відповідача за №101 від 09.10.2015 року «Про скорочення штату шахти №2 «Новогродівська» професія моторист вентиляційної установки, яку займала позивачка, була скорочена. Та згідно списку робітників шахти №2 «Новогродівська» позивач 13.10.2015 року була ознайомлена із вказаним наказом.

Згідно попередження №79 від 09.10.2015 року ОСОБА_1, як моторист вентиляційної установки, була попереджена про запланове вивільнення по закінченню терміну двох місяців з моменту вручення попередження.

Згідно наказу відповідача за №223-к від 09.10.2015 року позивач з 14.12.2015 року була звільнена, в зв»язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що була ознайомлена під підпис.

Згідно книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ВП «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» під номером 45 є запис про те, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 14.12.2015 року.

Згідно довідки Новогродівського міського центру зайнятості від 05.04.2016 року ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Новогродівському міському центрі зайнятості, як безробітна.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 492 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобовязаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обовязок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зявилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України не є обовязком роботодавця.

В судовому засіданні представнику відповідача була надана можливість для надання необхідних документів, підтверджуючих відсутність вакантних посад (іншої роботи), які з»явилися на підприємстві з дня попередження про виведення до дня розірвання трудового договору, і які існували на день звільнення. Для виконання цієї можливості в судовому засіданні була оголошена перерва. Але представник відповідача на засідання не з»явився, а надіслав клопотання про доручення письмових доказів, а саме повідомлення про відсутність наявності вакантної посади для ОСОБА_1 на 13.10.2015 року. Вказане повідомлення суд не може прийняти, як належний доказ наявності чи відсутності на підприємстві вакантної посади (іншої роботи) для позивача. Яких либо інших доказів з цього питання відповідачем суду надано не було.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно ч.1,2 ст.235 КЗпП України, повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нище оплачуваємої роботи, але не більш, ніж за один рік.

Відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 року за №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2015 року по 30.03.2016 року складає: 94,70грн. (середньоденна заробітна плата) х 108 (число робочих днів з 14.12.2015 року по 30.03.2016 року)= 10227,60грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст.236 КЗпП України.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд враховує, що відповідно до ст.233 ЗКпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Заслухавши пояснення сторін з цього питання та дослідивши матеріали справи, суд вважає днем звільнення позивача 14.12.2015 року, згідно підпису в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, та запису дати звільнення в трудовій книжці (копії в матеріалах справи). При цьому свою незгоду з цим позивач перед відповідачем не ставила та не оскаржувала.

В зв»язку з вищевказаним у позивача дійсно формально сплив місячний строк звернення до суду, встановлений законом (15.12.2015 року - 15.01.2016 року). Але враховуючи, що цей строк був порушений не суттєво (3 дні), дата її звернення до суду- 18.01.2016 року, а 16.01. та 17.01.2016 року- вихідні дні, суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На підставі ст.84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. У випадку, коли особа діє в інтересах сторони по справі, бере участь у розгляді справи як представник на підставі довіреності, відомості про те, що вона була допущена до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу, відсутні, то оплата таких послуг ЦПК України не передбачена. Позивачем був наданий договір про надання правової допомоги та додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 11.01.2016 року про надання адвокатських послуг, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких у цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов»язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється на підставі того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фінансова сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Відповідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.34 Правил адвокатської етики, адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов»язаних з виконанням доручення, якщо обов»язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов»язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо); порядок їх погашення ( авансування, оплата по факту в певний строк та інше) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги ( договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов»язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад особисті розписки адвоката про одержання авансу). Позивачем був наданий приходний касовий ордер від 29.03.2016 року на суму 3850грн.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. При визначенні розміру компенсації слід враховувати ( а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом ( іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту. Позивачем був наданий акт приймання-передачи виконаних робіт з правової допомоги від 29.03.2016 року на суму 3850грн., укладений між замовником ОСОБА_1 та виконавцем адвокатом ОСОБА_2

На підставі вищевказаного суд вважає вимоги позивача про стягнення витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги в сумі 3850грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.36,235,236 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрат по наданню правової допомоги- задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрат по наданню правової допомоги.

Наказ Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» за №223-к від 09.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 - скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді, яку вона може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації, в ДП Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт».

Стягнути з Державного Підприємства Об»єднана Компанія «Укрвуглереструктуризація» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» на користь ОСОБА_1 10227 грн.60 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період: з 14.12.2015 року по 30.03.2016 року, а також 3850грн. витрат на правову допомогу, а всього: 14077грн.60коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягненні середньої заробітної плати за один місяць в сумі 2888грн.50коп. від загальної суми 14077грн.60коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Новогродівський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті.

Суддя: