Ухвала суду № 57417641, 27.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20536/15-ц Провадження № 22-ц/772/1524/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Рибчинського В.П.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності трикімнатну житлову квартиру загальною площею 84,2 кв.м., житловою 59,3 кв.м., що в АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29.06.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №31/148/06-N на суму 78 500 доларів США, з відсотковою ставкою 12,5 % річних, на строк з 29.06.2006 року по 28.06.2026 року. Банк виконав свої зобовязання в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти.

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1441 від 26.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а.с.27-32). Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 29.06.2006 року між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки №31/152-І152/06-N, предметом якого є трикімнатна житлова квартира загальною площею 84,2 кв.м., житловою 59,3 кв.м., що в АДРЕСА_1.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором станом на 28.07.2015 року виникла заборгованість в сумі 986 981,16 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 897 389,11 грн., сума заборгованості за відсотками 89 592,04 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» в позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2016 року відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.06.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №31/148/06-N на суму 78 500 доларів США з 29.06.2006 року по 28.06.2026 року, із відсотковою ставкою 12.50 % річних. Даний кредит наданий відповідачу на споживчі цілі - на купівлю житлової квартири, загальною площею 84,2 кв.м., яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (п.2.1, 2.1.1). Позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом (п.4.1), забезпечити повне повернення одержаних кредитів згідно з умовами цього договору не пізніше 28.06.2026 року (п.4.2). Сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 28.06.2026 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного карткового рахунку на рахунок, вказаний в п.2.5 цього договору, або на умовах, передбачених п.2.9 цього договору (п. 4.3). Порядок нарахування процентів за кредитом врегульований п.5 кредитного договору, зокрема те, що згідно п.5.1 розрахунок процентів за кредитами здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитами, починаючи з дня їх надання позичальнику. Проценти за користування кредитами нараховуються банком щомісяця в останній робочій день місяця, та в день повного погашення кредитів позичальником за цим договором, але не пізніше терміну, вказаного у п.1.1. цього договору (28.06.2026 року). У разі недотримання позичальником умов цього договору та/або іпотечного договору, банк має право вимагати дострокового його розірвання, припинення надання кредитів в рамках кредитної лінії, повернення одержаних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або іпотечного договору вимагати, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором (п.6.2).

01.08.2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №31/148/06-N від 29.06.2006 року, у якій, зокрема, сторонами було погоджено черговість погашення заборгованості за кредитним договором, розмір сплати та дати погашення планових щомісячних платежів за кредитом тощо (а.с. 14-18). В Додатку № 1 до договору (Графіку) відображені розміри сплати та дати погашення планових щомісячних платежів за кредитом.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 29.06.2006 року був укладений договір іпотеки №31/152-І152/06-N, предметом якого є трикімнатна житлова квартира загальною площею 84,2 кв.м., житловою 59,3 кв.м., що в АДРЕСА_1 (а.с. 19-23). Положення пункту 4.2 договору щодо прийняття іпотекодержателем майна у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог. У випадку, коли виконання п.4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса або звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1441 від 26.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а.с.27-32). Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно іпотекодержателем нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 є ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 131).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив з не співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремимдоговором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33, ст. ст. 37, 39 Закону України „Про іпотеку, пунктами 4.2., 4.3, 4.4 іпотечного договору сторін № 31/152-І152/ 06-N від 29 червня 2006 року також передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Таке своє право позивач вправі реалізувати на підставі рішення суду.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 39 Закону України „Про іпотеку суд має право відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю й не змінює обсяг його прав.

Верховний Суд України в узагальненні роз'яснив, що зазначене положення Закону N 898-IV є оціночним, у зв'язку із чим підлягає детальному мотивуванню в рішенні суду. У такому разі суд повинен дійти висновку про те, чи підпадає спірна ситуація, яка ним розглядається, під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту й призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини. При цьому повинна бути врахована й співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна. Аналогічна позиція міститься і в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Дельта Банк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність кредитора з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 31/148/06- N від 29 червня 2006 року у розмірі 78500,00 доларів США.

Предметом ж іпотеки за іпотечним договором № № 31/152-І152/ 06-N від 29 червня 2006 року, який був укладений між банком і відповідачкою ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, є трикімнатна квартира, загальною площею 84,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 допустив заборгованість по кредиту і станом на 11.02.2016 року прострочений борг по тілу кредиту складає 628,61 доларів США та 565,39 доларів США по відсотках. Разом з тим, 14.03.2016 року відповідач сплатив 700 доларів США в погашення кредиту, однак банк уточнений розрахунок заборгованості не надав.

Крім того, відповідно до звіту про оцінку майна, зокрема квартири АДРЕСА_5, виготовлений ТОВ «Експертна компанія «Професіонал», станом на 21.10.2015 року (а.с. 15) вартість трикімнатної квартири загальною площею 84,2 кв.м., становить 967 715 грн. (без ПДВ) (а.с. 85-120).

При цьому, експерт зазначив, що не був допущений до огляду предмета іпотеки, в якості аналогів були підібрані активи, що мають максимальну наближеність параметрів, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що експертом зроблені припущення щодо дійсної вартості квартири, а ціна наближена до мінімальної.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про неспівмірність кредитної заборгованості із вартістю іпотечного майна.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: О.С. Панасюк

ОСОБА_4