Ухвала суду № 57416437, 27.04.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Судді-доповідача Станковської Г.А.

суддів Колотило О.О.

Підгорної С.П.

при секретарі Дзюбак М.В.

Учасники судового провадження:

прокурор Перч Ю.М.

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, не працюючого, маючого вищу освіту одруженого,зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року обвинуваченим ОСОБА_3 та в його інтересах захисниками ОСОБА_4, ОСОБА_5 подано апеляційні скарги.

Згідно, вироку суду І інстанції, ОСОБА_3, обвинувачено:

-за ч.4 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади уповноважені на виконання функцій держави, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи

Провадження №11-кп/794/104/16 Головуючий в І інстанції: Руснак А.І.

Категорія ст. 368 ч.4 КК України Суддя - доповідач: Станковська Г.А.

адміністративно-господарських функцій строком на три роки та з позбавленням 7-го рангу державного службовця.

Міру запобіжного заходу обрано ОСОБА_3 тримання під вартою та взято його під варту із зали суду. Строк відбуття покарання обчислено з 01 квітня 2015 року, зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_3, строк перебування під вартою з 04 квітня 2014 року по 02 червня 2014 року.

Вирішено долю речових доказів.

Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просять вирок районного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку із неповнотою судового розгляду, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону, невідповідності висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому посилаються на те, що ОСОБА_6 своїми діями, увійшовши в довіру, спровокував ОСОБА_3 на винагороду в майбутньому вчинити дії, які йому в подальшому поставили у провину. Після чого ОСОБА_6 звернувся із заявою до начальника УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області про вимагання у нього ОСОБА_3 неправомірної вигоди.

Також посилаються на те, що в показаннях ОСОБА_6 відсутня послідовність та правдивість, внаслідок чого районний суд прийшов до помилкових висновків. На думку апелянтів не було взято до уваги протокол про хід і результати проведення оперативно технічних заходів, а саме: аудіо - відео контролю особи від 13.04.2014 року; протокол про хід і результати проведення оперативно технічних заходів шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Крім того, вказують на те, що суд безпідставно не врахував повне визнання вини ОСОБА_3, а лише вказав на часткове визнання вини ним та розцінив це, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі зазначив про упередженість суду до нього та занадто сувору міру покарання, яку внаслідок свого хворобливого стану та погіршення здоров'я він не зможе відбувати.

Вказує на те, що він не вимагав хабара і в цій частині не погоджується із визнанням своєї вини, зазначає, що ОСОБА_6, сам пропонував йому хабар. На думку апелянта, судом не було враховано в повній мірі його заслуги, позитивні характеристики з місця проживання та колишньої роботи.

Просить вирок районного суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання.

Прокурор в своєму запереченні на апеляційні скарги сторони захисту, вважає, що вирок Хотинського районного суду є законними та обґрунтованим, який винесено на підставі законно здобутих, об'єктивно досліджених та оцінених судом доказів, призначене покарання винесено з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У зв'язку з чим, просить апеляційні скарги ОСОБА_3 та його захисників на вирок суду І інстанції, вважати безпідставними та необґрунтованими, залишити їх без задоволення, а вирок суду без змін.

Судом І інстанції встановлено, що до ОСОБА_3, який працював Ставчанським сільським головою, з метою набуття права оренди землі в листопаді 2013 року звернувся громадянин ОСОБА_6 з проханням надати йому земельну ділянку площею до 100 га. на території Ставчанської сільської ради. В ході зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6, що на території с. Ставчани знаходяться вільні земельні ділянки площею до 100 га., і що він може вирішити питання про їх надання в оренду ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства.

Однак, Ставчанський сільський голова ОСОБА_3 будучи представником влади та службовою особою, що займає відповідальне становище, усвідомлюючи, що в силу займаної посади наділений повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_6, щодо отримання в оренду земельної ділянки, на ґрунті виниклого умислу, спрямованого на незаконне збагачення, повідомив ОСОБА_6, що зможе вирішити питання про надання йому в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення при умові надання йому в якості неправомірної вигоди коштів в сумі 15 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 що в іншому випадку земельні ділянки в оренду він не отримає. ОСОБА_6 усвідомлюючи, що без волевиявлення та сприяння сільського голови ОСОБА_3 він не зможе одержати земельні ділянки в оренду, був змушений погодитися на вказану пропозицію. При цьому, сільський голова ОСОБА_3 обумовив, що в разі надання йому неправомірної вигоди в сумі 15 тисяч доларів США, він, використовуючи свої владні повноваження сільського голови, внесе до порядку денного сесії Ставчанської сільської ради питання про надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, забезпечить прийняття сесією рішення про надання такого дозволу, після чого підпише вказане рішення. Після виготовлення ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_3 обумовив, що забезпечить прийняття сесією рішення про затвердження проекту землеустрою та про надання земельних ділянок в довгострокову оренду ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства, а також складе і видасть йому договір оренди.

З метою реалізації цих домовленостей, 5 грудня 2013 року, ОСОБА_6, за вказівкою ОСОБА_3 було подано заяву до Ставчанської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки із земель запасу сільської ради площею 100 га для ведення фермерського господарства. У свою чергу, ОСОБА_3 використовуючи свої владні повноваження сільського голови, усвідомлюючи, що діє в інтересах ОСОБА_6 з метою одержання від нього неправомірної вигоди, включив до порядку денного 28 сесії 6 скликання Ставчанської сільської ради Хотинського району дане питання та рекомендував сесії задовольнити дану заяву. За наслідками розгляду даного питання на сесії сільської ради 31 січня 2014 року було прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_7 на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з земель запасу сільської ради в межах населеного пункту для ведення особистого фермерського господарства, яке в подальшому було підписано особисто ОСОБА_3 та передане ОСОБА_7

Після цього під час подальших зустрічей, у зв'язку з проведенням оплати за виготовлений проект землеустрою особисто ОСОБА_6, а не за рахунок коштів сільської ради, ОСОБА_6 було вказано ОСОБА_3 про зменшення суми неправомірної вигоди до 14 тисяч доларів США, на що останній погодився. При ньому було обумовлено про те, що грошова винагорода, а саме неправомірна вигода в сумі 14 тисяч доларів США буде передана ОСОБА_3 ОСОБА_6 після передачі останньому рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду.

В березні 2014 року сільський голова ОСОБА_3, одержавши від ОСОБА_6 проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території с. Ставчани в урочищі «під скалою» загальною площею 66,72 га, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на одержання в якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 14 тисяч доларів США, з метою прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_6, скликав на 28 березня 2014 року позачергову 30 сесію Ставчанської сільської ради 6 скликання на порядок денний якої виніс вищевказане питання. Під час сесії, яка відбулась 28 березня 2014 року, сільський голова ОСОБА_3 особисто інформував депутатів щодо необхідності прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_6, рекомендував затвердити проект землеустрою, що сприяло тому, що на вказаній сесії було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства загальною площею 66,7215 га та про передачу зазначених ділянок в оренду ОСОБА_6 на 49 років для ведення фермерського господарства.

Після проведення даної сесії ОСОБА_3, використовуючи свої владні повноваження, особисто підписав рішення 30 сесії Ставчанської сільської ради 6 скликання №269/30/14 від 28 березня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства» та діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_6 про те. що передасть останньому рішення сільської ради виключно після надання йому обумовленої суми незаконної винагороди, а саме 14 тисяч доларів США, домовившись про зустріч з останнім на 4 квітня 2014 року.

У подальшому, 4 квітня 2014 року біля 10 години 45 хвилин, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_3 в приміщенні Ставчанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, де одержав від останнього підписане рішення 30 сесії Ставчанської сільської ради 6 скликання №269/30/14 від 28 березня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства», після чого, за вказівкою ОСОБА_3 від'їхав разом з ним в сторону від приміщення сільської ради, де в подальшому сів в автомобіль останнього. Під час перебування в автомобілі ОСОБА_3 марки ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, знаходячись на передньому сидінні автомобіля, передав ОСОБА_3 обумовлену суму неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 14 тисяч доларів США. У свою чергу, ОСОБА_3, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що одержує неправомірну вигоду за виконання дій в інтересах ОСОБА_6 з використанням наданої йому влади та службового становища, одержав від останнього в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 14 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 157 124,8 грн., чим протиправно покращив своє матеріальне становище. При цьому ОСОБА_3 також повідомив ОСОБА_6, що в подальшому підпише з останнім договір оренди на зазначену земельну ділянку.

Після одержання неправомірної вигоди в сумі 14 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 157 124,8 гри., ОСОБА_3 був затриманий з наявним.

В судовому засіданні суду 1-ї інстанції обвинувачений ОСОБА_3, свою вину визнав частково. Заперечує вимагання ним хабара.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку, вимоги апеляційних скарг захисників та обвинуваченого, які просили задовольнити їх апеляції і пом'якшити призначене судом покарання, міркування прокурора, який просив вирок районного суду залишити без змін, а апеляційні вимоги сторони захисту без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

При перевірці вироку суду І інстанції, колегією встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи. Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 368 КК України, висновок про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає сукупності зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви належності та допустимості доказів.

Відповідно до закону України про кримінальну відповідальність, диспозиція ст. 368 КК (в редакції Закону від 18 квітня 2013 року) визначає одержання неправомірної вигоди, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Кваліфікуючими ознаками ч. 4 ст. 368 КК є одержання неправомірної вигоди у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» злочини, передбачені статтями 368, 369 КК, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара.

Отже, аналізуючи докази, що були досліджені в судовому засіданні та знайшли своє об'єктивне відображення у рішенні суду, колегія суддів вважає, що, судом 1 -ї інстанції дано відповідну оцінку показанням: обвинуваченого ОСОБА_3; свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також оцінку протоколам огляду місця події; рішенням Ставчанської сільської ради; протоколам про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії та іншим письмовим доказам.

Проведеними НСРД зафіксовано узгодження суми неправомірної вигоди, яку вимагав ОСОБА_3 та факт її отримання для вирішення питання про виділення земельної ділянки саме ОСОБА_6

Так, під час розмови, яка відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 07.03.2014 року, ОСОБА_12 зазначив, що вартість робіт по виготовленню технічної документації становить 1000 доларів, на що ОСОБА_3 повідомив, що в нього немає таких грошей та вони домовились, що відмінусують цю суму від 15000 доларів неправомірної вигоди, тобто сума хабара буде вже 14000 доларів США. В подальшому під час розмови ОСОБА_13 зазначив, що в нього є гривневий кредит в сумі біля 30 000 грн. за квартиру. Вказане також свідчить про наявність в ОСОБА_3 умислу отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_12 за виділення земельної ділянки, в тому числі і з метою вирішення своїх фінансових проблем.

Під час розмови, яка відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 28.03.2014, тобто після прийняття сесією рішення про виділення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_3 в агресивній формі говорить, про те, що він, що пообіцяв, то все зробив, а ОСОБА_12 відтягує час. При цьому ОСОБА_3 вказав, що для того, щоб затвердити документи та надати земельну ділянку, він спеціально зібрав позачергову сесію. Зазначене свідчить про те, що для якнайшвидшого отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3 скликав позачергову сесію, на якій за його безпосередньої участі затверджено документацію та надано в оренду земельну ділянку, тобто він пролобіював вказане питання. Після цього він в ОСОБА_12 вимагає надання погодженої ними неправомірної вигоди.

Розмова аналогічного змісту відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 в телефонному режимі цього ж дня о 18.30 год. (протокол про хід і результати проведення НСРД № 2/2154 від 20.06.2014). Вказані розмови підтверджують факт вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди в ОСОБА_12 за виділену земельну ділянку та усвідомлення підсудним того, що він робить.

Під час розмови, яка відбулась між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 04.04.2014 в приміщенні Ставчанської сільської ради, ОСОБА_3 підписує документи і говорить ОСОБА_12 від'їхати кудись та каже при цьому останньому, щоб кинути йому в торбинку. Після цього ОСОБА_12 говорить, що в нього в машині є чорний пакет.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_12 кожен на своєму власному автомобілі виїхали за село. За межами села ОСОБА_12 пересів до автомобіля ОСОБА_3. В автомобілі ОСОБА_12 вказав: «тут чотири, тут чотирнадцять, цей десять, цей банківський я не счітав». В подальшому рахує чотири тисячі доларів США. При цьому ОСОБА_3 вказав, що він йому вірить. Після цього ОСОБА_12 передав ОСОБА_3 пакет із грошима. В кінці розмови вони попрощались, при цьому ОСОБА_3 сказав «спасибі».

Вказана розмова свідчить про те, що ОСОБА_3 було відомо про суму неправомірної вигоди, яку він повинен був отримати. З метою приховання своїх неправомірних дій, наказав виїхати за межі села, де діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що одержує неправомірну вигоду за виконання дій в інтересах ОСОБА_12 з використанням наданої йому влади та службового становища, одержав від останнього в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 14 тисяч доларів США.

Отже, судом вірно встановлено, і це відображено у вироку, що ОСОБА_3 отримав лише частину раніше обумовленої неправомірної вигоди. Разом із цим, при передачі грошей останній не знав і не міг знати, що частина таких є несправжніми (імітаційними) засобами. За таких обставин, на думку колегії суддів, обвинувачений усвідомлював, що отримав усю суму неправомірної вигоди та прагнув її отримати, вказавши ОСОБА_6 кинути все у торбинку на задне сидіння.

Таким чином, нормативне визначення закінченого і незакінченого злочину в поєднанні з фактичними обставинами кримінального провадження в даному конкретному випадку дає підстави вважати, що діяння ОСОБА_3 утворюють закінчений склад отримання неправомірної вигоди.

Доводи в апеляційній скарзі захисників про недопустимість як доказів даних, отриманих унаслідок негласних слідчих дій, є неприйнятними, оскільки оперативно-розшукові дії проводилися відповідно до ухвал слідчого судді Апеляційного суду Чернівецької області після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Викладені у апеляційній скарзі сторони захисту твердження про провокативний характер дій ОСОБА_6, ретельно перевірявся судом й обґрунтовано визнан безпідставними, оскільки з розмов цього свідка з ОСОБА_3, зафіксованих на технічних носіях, видно, що саме обвинувачений був ініціатором отримання для себе неправомірної вигоди.

Європейський суд з прав людини у постанові по справі Мілініене проти Литви від 24.06.2008 р. (Miliniene v. Lithuania) порахував, що, хоча поліція вплинула на хід подій, зокрема, надавши технічне обладнання приватній особі для запису розмов і підтримавши пропозицію про фінансові стимули для заявника, її дії були розцінені як «приєднання» до злочинної діяльності, а не як її ініціювання, так як ініціативу взяла на себе приватна особа. Останній поскаржився в поліцію, що заявник вимагає хабар для отримання сприятливого результату по його справі, і тільки після отримання цієї скарги було дано дозвіл на проведення операції, контроль над якою здійснював заступник Генерального прокурора, з метою підтвердити скаргу ((пункти 37-38); аналогічні міркування см. в рішеннях Секвейра проти Португалії (Sequieira v. Portugal (dec.) 2003 р.), Компанія «Еврофінаком» проти Франції (Eurofinacom v. France (dec.) 17.09.2004 р.).

З огляду на це безпідставними є твердження захисників про підбурювання ОСОБА_3 до одержання неправомірної вигоди. Питання з цього приводу висвітленні також і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви» на яке посилається і захист у своїй апеляції. Зокрема, у рішенні зазначається, що поліцейське підбурювання до вчинення злочину має місце в тих випадках, коли співробітники, які беруть в ньому участь не обмежуються пасивним розслідуванням злочинної діяльності, а здійснюють вплив на об'єкт розслідування, щоб підбурити його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений з тим, щоб можна було встановити факт злочину і порушити кримінальне переслідування. Тому посилання захисників на це рішення, як на порушення прав ОСОБА_3 та підбурювання до вчинення злочину не може бути прийнятним , т.я. в матеріалах провадження відсутні будь-які дані щодо здійснення впливу на ОСОБА_3 з метою схилити його до одержання неправомірної вигоди. Відповідно до аудіо-відеозаписів передачі ОСОБА_3 коштів встановлено, що ОСОБА_12 не схиляв його словесно до одержання неправомірної вигоди, не пропонував йому цю вигоду, і не просив її отримати. В цьому контексті є очевидним, що навіть за умови не втручання співробітників УМВС у цей процес, злочин був би доведений до кінця і ОСОБА_3 отримав би неправомірну вигоду у ОСОБА_12

Якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього.

На відміну від цього, вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо. Таких дій з боку ОСОБА_6 не було і він мав отримати земельну ділянку на законних підставах.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає, що твердження захисників та обвинуваченого про суворість призначеного покарання є необґрунтованими.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Зазначених вимог закону районний суд при винесенні вироку дотримався в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, Хотинським районним судом Чернівецької області при обранні виду та міри покарання ОСОБА_3, відповідно до ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_3 враховано, а апеляційним судом перевірено, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що обвинувачений за місцем проживання та минулим місцем роботи характеризується позитивно, на даний час не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, хворіє хронічними захворюваннями та перебуває на диспансерному обліку в Хотинській центральній районній лікарні.

Крім того, вірною є думка суду, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід заборонити обіймати будь-які посади уповноважені на виконання функцій держави, пов'язаних з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій у зв'язку з чим, в силу ст. 54 КК України, обвинуваченого позбавлено 7 рангу державного службовця.

Також суд І інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, врахувавши при цьому наведені вище обставини.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, в даному конкретному випадку, обране з врахуванням обставин провадження, є необхіднім і достатнім для виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним в подальшому кримінальних правопорушень. Судом призначено покарання в межах санкції статті 368 ч.4 КК України (в редакції КК від 18.04.2013 року).

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Обставини, на які посилаються захисники та обвинувачений, були повністю враховані судом, і не дають підстав апеляційному суду для пом'якшення призначеного покарання.

Обставини справи судом з'ясовано повно і об'єктивно. Будь-яких порушень норм кримінального процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі, допущено не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку, як про це просять апелянти.

Також колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_3 час його утримання під вартою в період досудового слідства та розгляду справи судом зхжз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, нова редакція якої набрала чинності 24 грудня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ст. 368 ч.4 КК України - без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 01.04.2015 року по 27.04.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з моменту її проголошення, а засудженим у тому ж порядку і в строк з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя-доповідач: Г.А. Станковська

Судді: О.О. Колотило

С.П.Підгорна