Рішення № 57416294, 26.04.2016, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/11/16-ц

Провадження №2/718/5/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ освіти Вижницької РДА про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилається на те, що вона працює педагогом-організатором у Вашківецькій ОСОБА_3 ступенів. Так, 20 листопада 2015 року,під час пятого уроку, в приміщенні школи, при словесній суперечці у присутності учнів 10-А та 10-Б класів, вчитель трудового навчання ОСОБА_2 вдарив її кулаком у сонячне сплетіння грудей. Падаючи, вона схопилася дверей, а ОСОБА_2 навмисне зачинив їх, травмувавши при цьому запястя правої руки. Коли вона впала то вдарилася головою об бетонну підлогу, внаслідок чого отримала больовий шок і піднявшись до кабінету, втратила свідомість. Директором школи було викликано швидку. Вказує на те, що це призвело до того, що я отримала струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, тілесні ушкодження, зокрема правої руки. З 21 листопада по 02 грудня 2015 року вона знаходилася в медичному закладі на стаціонарному лікуванні, в результаті чого вона понесла матеріальної шкоди на придбання медикаментів та оплати медичних послуг на суму 2084 гривні. Крім того, за весь час перебування на лікуванні та в наступний період, вона отримала фізичний біль, нервове потрясіння та моральні страждання. По даному факту побиття і нанесення їй тілесних ушкоджень, слідчим СВ Вижницького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області відкрито кримінальне провадження.

Посилається на те, що відповідач допустив винні дії, що порушують основні моральні норми суспільства та суперечать змісту трудової функції і тим самим дискредитував свої службові виховні повноваження. Зазначені обставини дають підставу стверджувати, що допущений аморальний проступок відповідача являється не сумісним із продовженням даної роботи, а тому просить вищезазначені неправомірні дії вчителя трудового навчання відповідача ОСОБА_2 визнати аморальним проступком і таким що не сумісний з продовженням даної роботи, а також стягнути з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди, виходячи із 10-кратного розміру мінімальної зарплати у сумі 13780 гривень та 2911 гривень матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити в позові, вказавши на те, що вони не заперечують щодо наявності конфлікту який відбувся між сторонами, однак факту побиття ОСОБА_1 не було, його вина у вчиненому не доказана. В момент закриття дверей позивачка стояла позаду нього, він зачинив перед нею двері, так як розмовляв з директором школи і можливо у цей момент притиснув її руку дверима. Того дня приїхала міліція та відібрала у нього пояснення по даному факту, а швидка допомога забрала ОСОБА_1 і через 30 хвилин вона повернулася на роботу.

Представник відділу освіти Вижницької РДА у судове засідання не зявилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про свідчить розписка про отримання повістки.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, так як є передчасним, у звязку з тим, що досудове розслідування не завершено, вина самого ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій не встановлена і не доведена.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК не надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Судом встановлено, що 20 листопада 2015 року, під час уроку, в приміщенні Вашківецької ОСОБА_3 ступенів, відбулася словесна суперечка у присутності учнів школи між педагогом-організатором ОСОБА_1 та вчителем трудового навчання ОСОБА_2.

Згідно акту про проведення службового розслідування №1 від 02 грудня 2015 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 випадково по необережності защемив руку ОСОБА_1 у дверях.

По факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №120152600060000585, внесеного до ЄРДР 21 листопада 2015 року за ст. 125 КК України. На даний час по вказаному кримінальному провадженню процесуальне рішення не прийняте.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди є наявність вини особи, яка її завдала.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної та матеріальної шкоди розглядаються у випадках, коли право на відшкодування такої шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або у передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, в п. 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, суд не бере до уваги, доводи представника позивача на те, щоб визнати як докази експертну оцінку медичної допомоги та витяги з історії хвороби ОСОБА_1, так як на даний час не встановлений причинний звязок між діями ОСОБА_2 та фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Таким чином, позивач обґрунтувала заподіяну їй шкоду виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань, які б підтвердили заподіяння їй ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди, а тому, суд вважає, що позивачці необхідно відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази доводи та матеріали в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги пояснення сторін, наданих в судовому засіданні, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов є передчасним, у звязку з відсутністю винуватості відповідача ОСОБА_2 в заподіянні шкоди позивачці ОСОБА_1.

Вищенаведене підтверджується належним чином дослідженими доказами по справі.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ освіти Вижницької РДА про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити, як в передчасно поданому.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : В.М. Мізюк