Ухвала суду № 57416138, 21.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №644/6041/14-ц

Провадження №22-ц/790/37/2016 Головуючий 1-ї інстанції: Сітало А.К. Категорія: стягнення боргу Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: - Кірсанової Л.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 199 807,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1998, 07 грн., посилаючись на те, що 22.08.2013 року ОСОБА_4 взяв у нього в борг гроші в сумі 108 207,00 грн. строком до 22.09.2013 року. Через деякий час, а саме: 03.09.2013 року відповідач знову взяв у нього в борг гроші в сумі 91 600, 00 грн. до 06.09.2013 року, що підтверджується відповідними розписками. Відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути суму боргу.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що частину боргу він повернув позивачу, залишився борг біля 70 000 грн., але доказів на підтвердження часткового повернення боргу у нього немає.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року позов задоволений.

З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто суму боргу у розмірі 199807 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1998,07 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до однобокого, необ'єктивного розгляду справи, за наслідками чого прийнято неправильне по суті та незаконне рішення.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,60, 212-215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 22.08.2013 року ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_5 в борг гроші в сумі 108 207,00 грн. строком до 22.09.2013 року. Через деякий час, а саме: 03.09.2013 року відповідач знову взяв у ОСОБА_5 в борг гроші в сумі 91 600, 00 грн. до 06.09.2013 року, що підтверджується відповідними розписками.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем юридична особа, - незалежно від суми.

В підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умовам договору.

Оскільки ОСОБА_4 порушив зобов'язання і не повернув кошти, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача суму боргу, яка підтверджена розписками.

ОСОБА_4 наполягав на тому, що він не брав у позивача гроші, а брав на реалізацію ювелірні вироби, оскільки він займався процесом реалізації ювелірних виробів, які виготовляло підприємство ТОВ "ЮПП "Март", директором якого був ОСОБА_5 З огляду на вказане, відповідач наполягав на тому, що фактично між ним та позивачем був укладений договір підряду, крім того, посилався на безгрішшя даної угоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від14 березня 2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про визнання договорів позики удаваними правочинами.

Суд встановив,, що у виниклих спірних правовідносинах не вбачається бажання сторін укласти договір позики для приховання договору підряду.

ОСОБА_5 поясняв, що у нього не було грошей і він передав у борг ОСОБА_4 ювелірні вироби, які по вартості були еквівалентні сумам, зазначеним у розписках. Сторони не заперечували, що ОСОБА_4 повинен був повернути ОСОБА_5 виручені від продажу ювелірних виробів кошти у розмірах, які вказані у розписках.

Згідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються безпосередньо даним рішенням суду, а також рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16 листопада 2015 року.

З огляду на наведене, підстав для скасування чи зміни даного рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307 ч.1 п.1, 308, 314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності ухвалою.

Головуючий: І.Ю. Трішкова

Судді: Л.І. Кірсанова

Н.П. Пилипчук