Рішення № 57414264, 26.04.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7638/15-ц

№ 2/639/227/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Срокіної І.І.,

за участю секретаря Макушенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ПН ХМНО ОСОБА_2 про визнання зобов,язання виконаним та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 р. позивач через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати зобовязання з боку позивача за договором позики під заставу квартири № 37, розташованої по вул. Ак. Богомольця, буд. 9-А , укладеним між нею та ОСОБА_3 14.05.2002 р. виконаним та припиненим та усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження зазначеною квартирою виключити із Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 14.05.2002 р. між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей в сумі 50000 грн. під заставу квартири № 37, що розташована по вул. Ак. Богомольця, будинок 9-А і належала їй на праві власності. 14.05.2002 р. зазначений договір посвідчено ПН ХМНО. На квартиру накладено заборону на відчуження нерухомого майна.

Граничним строком виконання умов договору встановлено 15.06.2002 р.

12.06.2002 р. позивач виконала свої зобовязання, повернувши ОСОБА_3 всю суму боргу. А ОСОБА_3 повернув їй документи на квартиру і свій примірник договору позики, на якому і написав розписку про отримання грошей. Щодо зняття заборони на відчуження, то він пообіцяв протягом двох днів, як зазначено в договорі, зявитися до нотаріуса та зняти її. Через декілька тижнів під час розмови з ОСОБА_3 він повідомив, що свій обовязок зі зняттям заборони з квартири виконав і проблем з цим не має. Через деякий час після зазначених подій, звязок з ним перервано та спілкування припинилося.

У вересні 2014 р. при підготовці до вчинення правочину оформлення договору дарування належній їй квартири, зясовано, що заборона відчуження за договором від 14.05.2002 р. не знята.

З цього приводу позивач в листопаді 2015 р. зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_4 відповіді ДРАЦС по м. Харкову РС ХСУЮ від 05.06.2015 р., вбачається , що наявний актовий запис про смерть ОСОБА_3 від 17.07.2002 р., після його смерті заяви про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини не подавалися, спадкова справа не заводилася. 16.07.2015 р. ухвалою суду закрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, заяв про відкладення справи розглядом або про розгляд справи за його відсутності суду не надав, у запереченнях просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поясненнях зазначила, що ОСОБА_3 не звертався до неї із заявою про те, що йому повернуто борг та із заявою зняти заборону на відчуження квартири, як це передбачено договором.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, у звязку із його недоведеністю.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно до вимог ч.ч.2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що 14.05.2002 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав їй грошові кошти у розмірі 50000 грн. на строк до 15.06.2002 р. під заставу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 11).

28.12.2007 року ОСОБА_5 уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1 ( а.с.10).

Відповідно до п. 11 Договору, при поверненні боргу, ОСОБА_3 зобовязався протягом двох діб зняти заборону відчуження квартири, про яку йдеться в договорі.

Суду не надано жодного належного або допустимого доказу, в розумінні положень ст. ст. 58-60 ЦПК України, того, що позивачем повернуто ОСОБА_3 грошові кошти.

Суд не приймає до уваги розписку про повернення грошових коштів від імені ОСОБА_3, оскільки доказів тому, що напис зроблено саме позичальником суду не надано. Як вбачається із п.2 договору у разі дострокового повернення грошових коштів боржник має повідомити письмово позичальника про день і точний час коли збирається повернути позичені гроші, доказів того, що таке письмове повідомлення направлялося і отримано ОСОБА_3 позивачем суду не надано. Другий примірник договору містить розписку ОСОБА_3 про повернення йому 12.06.2002 р. грошових коштів, тобто достроково. (а.с.12 об.). Наявність у позивача другого примірника договору позики жодним чином не свідчить про повернення позивачем боргу, оскільки факт передачі другого екземпляра договору позичальником не доведено.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання зобов,язання виконаним, а вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є похідними від них , суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 215-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання зобов,язання виконаним та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий, суддя ОСОБА_4