Ухвала суду № 57411784, 27.04.2016, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/671/13-ц

Провадження № 4-с/353/2/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю: секретаря - Бойко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі скаргу ОСОБА_1 про скасування Постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції ОСОБА_2 від 12.12.2014 р., -

в с т а н о в и в :

До Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_1 про скасування Постанови головного державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 від 12.12.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженні № 40372148, яку він уточнив в заяві від 27.04.2016 р. У скарзі ОСОБА_1 зазначив, що на виконанні у ВДВС Тлумацького РУЮ перебуває виконавче провадження № 40372148 згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2013 року щодо виконання виконавчого листа № 353/671/13-ц від 25.09.2013 р., виданого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 в розмірі 1/7 частини від усіх видів заробітку починаючи з 14.05.2013 року та до відновлення працездатності сина.

12.12.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки на той час була наявною заборгованість по аліментах.

Відповідно цієї постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис щодо заборони відчуження мого рухомого майна, що стверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі від 12.12.2014 року. Зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованості по сплаті аліментів у нього немає, про що свідчить довідка ВДВС Тлумацького РУЮ № 03-28/1037 від 21.03.2016 року. 17.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_6 з заявою про зняття арешту з майна та подачу про це відомостей для внесення до

Державного реєстру обтяжень майна. Проте, 21.03.2016 р. йому було відмовлено з посиланням на те, що оскільки виконавче провадження повністю не завершене, то арешт з майна чи коштів може бути знятий тільки за рішенням суду. З урахуванням уточнень до скарги, просив визнати неправомірними дії ВДВС Тлумацького РУЮ щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного на його майно, та зобовязати ВДВС Тлумацького РУЮ скасувати Постанову головного державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 від 12.12.2014 р.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не зявився, вимоги уточненої скарги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав, наведених у ній. Просив визнати неправомірними дії ВДВС Тлумацького РУЮ щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного на його майно, та зобовязати державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ скасувати Постанову головного державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 від 12.12.2014 р.

Представник ВДВС Тлумацького РУЮ в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд скарги без його участі, в якій зазначив, що скаргу не визнає, просить в задоволенні відмовити, оскільки його дії як державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ щодо накладення арешту є такими, що вчинені на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні. Також зазначив, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не має права самостійно скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника у разі, коли виконавче провадження ще не завершене. Зазначив, що на даний час заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 відсутня, а заборгованість, яка стала підставою для винесення Постанови про накладення арешту, була погашена ОСОБА_1 в червні 2015 р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 в розмірі 1/7 частини від усіх видів заробітку починаючи з 14.05.2013 року та до відновлення працездатності сина, на виконання якого видано виконавчий лист № 353/671/13-ц від 25.09.2013 р. (а.с. 2)

23.10.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_6 було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 353/671/13-ц від 25.09.2013 р., виданим Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області (а.с. 3).

12.12.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все на рухоме та нерухоме майно належного на праві власності боржнику ОСОБА_1, у звязку з тим, що ним рішення суду про стягнення аліментів виконується не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість по аліментах станом на 01.12.2013 року становила більше як три місяці. При цьому у Постанові було зазначено, що заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику ОСОБА_1, накладається лише в межах суми боргу (а.с. 4).

На підставі вищевказаної Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2014 р., були внесені відомості про обтяження в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг (а.с. 5).

Відповідно до довідки ВДВС Тлумацького РУЮ № 03-28/1037 від 21.03.2016 р., заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 відсутня.

17.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_6 з заявою про зняття арешту з майна та подачу про це відомостей для внесення до Державного реєстру обтяжень майна. Проте, 21.03.2016 р. ОСОБА_1 ВДВС Тлумацького РУЮ було направлено лист, яким відмовлено у задоволенні його заяви з посиланням на те, що оскільки виконавче провадження повністю не завершене, то арешт з майна чи коштів може бути знятий тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У п.5 ч.3 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

У силу положень ч. ч. 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно ч.2 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені випадки зняття арешту з майна боржника. Зокрема, в чч. 3, 5 ст. 60 вказаного закону зазначено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч. 1ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Тлумацького РУЮ з заявою про зняття арешту 17.03.2016 р., а ВДВС Тлумацького РУЮ йому відмовило у задоволенні заяви листом від 21.03.2016 р., внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав 29.03.2016 р., тобто у передбачений законом строк.

З огляду на досліджені докази судом станом на час винесення оскаржуваної постанови від 12.12.2014 року дії державного виконавця стосовно накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження були правомірними, оскільки у ОСОБА_1 була наявна заборгованість по аліментах, яка була ним погашена лише в червні 2015 р.

Проте, на час звернення ОСОБА_1 до ВДВС Тлумацького РУЮ (17.03.2016 р.), заборгованість по аліментах у останнього відсутня, тобто вимоги Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2014 р. (ліквідація заборгованості) повністю виконані, а тому суд приходить до висновку , що головного державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 слід зобовязати скасувати винесену ним Постанову від 12.12.2014 р. про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 40372148.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, а саме: головного державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_2 слід зобовязати скасувати винесену ним Постанову від 12.12.2014 р. про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 40372148, а в решті вимог скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 57, 60, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383-386, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Зобовязати головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції ОСОБА_2 скасувати Постанову від 12.12.2014 р. про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 40372148.

В решті вимог за скаргою ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга на ухвалу подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча У.Ю. Луковкіна