Ухвала суду № 57410996, 28.12.2015, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/1937/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/2654/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 грудня 2015 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовними вимогами до комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі КП «Криворіжтепломережа»), за якими згідно уточнення, наданого 11.06.2015, просив:

- зобовязати відповідача здійснити перерахунок оплати споживання теплової енергії по квартирі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костенко 31/4 за період з 27.03.2012 по 26.03.2015 за тарифами, які встановлені органами місцевого самоврядуванні для категорії фізичних осіб («населення»).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, за якими позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.07.2003 року № 1022, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЧЕТ» квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 (право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі прав нерухомості на нерухоме майно 10.11.203 року, реєстраційний № 1748855). Як стало відомо позивачу пізніше, попередній власник квартири ТОВ «КРЕЧЕТ», перед її продажем отримав рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13.02.2002, згідно пункту 5 додатку до якого, квартира, що знаходиться у АДРЕСА_2 була включена до переліку житлових приміщень, переведених у нежитлові для розташування офісу. Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13.02.2002 ТОВ «КРЕЧЕТ» було зобовязано: оформити проектну документацію на перепланування та переобладнання квартири і погодити її з балансоутримувачем будинку, Управлінням містобудування і архітектури виконкому міськради, відповідно до чинного законодавства; отримати дозвіл на виконання робіт з перепланування та переобладнання в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю; у тримісячний строк завершити роботу по переплануванню та переобладнанню квартири; здати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт згідно чинного законодавства; оформити в управлінні земельних ресурсів право спільного користування земельною ділянкою за її обумовленим цільовим призначенням відповідно до частки у спільній власності на житловий будинок. На думку позивача, у звязку з тим, що на момент продажу квартири, ТОВ «КРЕЧЕТ» не виконало жодного пункту своїх зобов'язань, які були передбачені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13.02.2002, не проводило ніяких перепланувань та переобладнань, не отримувало ніяких дозволів та узгоджень, не здало в експлуатацію закінчений будівництвом обєкт - офіс, квартира, що знаходиться у м. Кривий Ріг, вулиця Костенка, будинок №31/4 була продана ОСОБА_5 як житлове приміщення, а правовстановлюючі документи були оформлені як на житлову квартиру, що не була офіційно виведена з житлового фонду. В подальшому 29 липня 2004 року позивач, як фізична особа-власник квартири, підписав договір №4363 з КП «Криворіжтепломережа» на постачання теплової енергії в квартиру. Протягом дії договору відповідач постачав теплову енергію в квартиру, а позивач оплачував її за встановленою відповідачем категорією тарифів в строки, передбачені договором. В звязку з різким підвищенням тарифів на теплопостачання, наприкінці 2014 року позивач звернувся за розясненнями до відповідача, де йому повідомили, що протягом дії договору №4363 від 29.07.2004, тобто з 29.07.04 по теперішній час, відповідач надає позивачу послуги з теплопостачання в квартиру, що знаходиться у м. Кривий Ріг, вулиця Костенка, 31/4, за тарифами, які встановлені органом місцевого самоврядування не для категорії «населення», а для категорії «інші споживачі». Листом від 30 січня 2015 року ОСОБА_2 проінформував відповідача, що придбана ним квартира за адресою м. Кривий Ріг, вул. Костенко 31/4, фактично не була виведена з житлового фонду ні попереднім власником квартири, ні позивачем, проте, останній протягом всіх попередніх років володіння квартирою сплачував КП «Криворіжтепломережа» за спожиту теплоенергію за тарифами, які встановлювалися для категорії «інші споживачі».

Позивач, крім цього, вважає дії відповідача протиправними, виходячи з такого:

1. Ні попередній власник квартири ТОВ «КРЕЧЕТ», ні позивач не проводили перепланування та переобладнання квартири за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костенко, будинок 31/4, під обєкт бізнесу (офіс), що підтверджується висновком з експертної оцінки технічного стану № 543 від 15.12.14р. та довідкою балансоутримувача ЖЕО № 8.

2. Ні попередній власник квартири ТОВ «КРЕЧЕТ», ні позивач не здавали в експлуатацію закінчений будівництвом обєкт бізнесу (офіс) згідно чинного законодавства, що підтверджується правоустановчими документами на квартиру.

3. В звязку з тим, що попереднім власником квартири ТОВ «КРЕЧЕТ» і позивачем не виконані обовязкові умови введення квартири в експлуатацію як обєкт бізнесу (офісу), то пункт 5 додатку до Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №46 від 13.02.2002р. про включення квартири до переліку житлових приміщень, переведених у житлові для розташування офісу, не створює ніяких правових наслідків.

4. Пунктом 2.11 «Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі», затвердженого Рішенням Криворізької міської ради № 2926 від 24.12.2013р. визначено таке: « 2.11. У разі невведення обєкта бізнесу в експлуатацію протягом трьох років рішення виконкому міськради про переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд втрачає чинність.»

5. Тільки наявність в інформаційних облікових базах відповідача відомостей, про те, що квартира за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костенко 31/4 є нежитловим приміщення, не є правовою підставою для застосування відповідачем до позивача тарифів, які встановлені органом місцевого самоврядування для категорії «інші споживачі» при нарахуванні відповідачем позивачу оплати за постачання теплової енергії в квартиру.

6. Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 46 від 13.02.2002р., стосувалося тільки ТОВ «КРЕЧЕТ», а не Позивача.

07 травня 2015 року відповідач надав суду заперечення на позов, суть яких зводилась до тієї обставини, що укладений між сторонами договір № 4363 від 29.07.2004р є чинним; рішенням виконкому Криворізької міської ради від 13.06.2002 року №46 нежитлове приміщення переведено в житлове, а рішення цього ж органу про зворотне не приймалось; тариф категорії «інші споживачі» застосовується до юридичних осіб (окрім бюджетних установ), фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, що не є субєктами підприємницької діяльності за нежитловими приміщеннями; тариф для категорії «населення» застосовується до фізичних осіб, які мешкають у житловому фонді, а також у гуртожитках бюджетних установ та учбових закладів, відомчому житлі; договір між сторонами є укладеним.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях від 07.05.2015 та заяві про перегляд заочного рішення від 09.07.2015.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Позивач у справі звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом зобовязання сторони за договором про надання комунальних послуг здійснити перерахунок вартості наданих послуг через застосування іншого тарифу споживання теплової енергії, у звязку з чим суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України в частині, що регулює питання виконання договору, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і локальні нормативно-правові акти органу місцевого самоврядування.

Під час розгляду справи судом були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 16.07.2003 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1952836 від 10.11.2003 року. Вказана квартира була придбана позивачем у ТОВ «Кречет» та складається з трьох кімнат загальною площею 57 кв.м., жилою площею 44,2 кв.м. (а.с. 12, 13, 15-17).

Одночасно з цим відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13.02.2002 року №46 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» було переведено житлові приміщення, які є приватною власністю субєктів підприємницької діяльності у нежитлові, в тому числі згідно п. 5 Додатку «Перелік жилих приміщень, переведених у нежитлові» до нежитлових переведено приміщення квартири АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Пунктом 2.9 Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі (рішення Криворізької міської ради №2161 від 28.08.2013) встановлено, що у разі, якщо власник приміщення, переведеного в нежитловий фонд, має намір змінити його функціональне призначення (зазначене у відповідному рішенні виконкому міської ради), йому необхідно звернутися до виконкому міської ради для внесення відповідних змін до рішення.

А пунктом 2.11 Порядку передбачено, що у разі продажу приміщення, що було переведено з житлового в нежитловий фонд, до проведення в ньому реконструкції, рішення виконкому міської ради є чинним для нового власника, за умови дотримання ним функціонального призначення, зазначеного в рішенні.

Аналогічні норми містились в Порядку, затвердженому рішенням Криворізької міської ради №2926 від 24.12.2008.

Тобто рішення виконкому Криворізької міської ради №46 від 13.02.2002 стосувалося не ТОВ «КРЕЧЕТ», а приміщення, розташованого за адресою: вул. Костенко, 31/4 в частині визначення його статусу - нежиле приміщення.

При цьому судом було встановлено, що сторони 29.07.2004 року підписали договір №4363 про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, горячого водопостачання і пару (а.с. 6-9).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час укладання договору) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг (п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону).

Так, у пункті 1.3 цього договору сторони визначили, що теплова енергія постачається на об'єкти, вказані в таблиці №2. Таблиця №2 на арк. 10 тил. матеріалів справи містить найменування об'єкту «нежитлове приміщення по вул. Костенко, 31-4».

Відповідно до п.4.1 тексту даного договору його невід'ємною частиною є додатки (таблиця №1 та таблиця №2, акт меж розподілу).

Також суд звертає увагу на те, що у заявці ОСОБА_2 на теплопостачання від 16.07.2003 ним особисто було зазначено, що приміщення квартири АДРЕСА_3 є нежитловим (а.с. 55). Про обізнаність позивача з цієї обставини, а також щодо застосованого до сплати тарифу споживання свідчать додаткові угоди до договору №4363 від 29.07.2004, які укладались 16.04.2009 та 27.01.2011 (аркуші справи 56-57).

Таким чином, суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_2 про те, що йому було невідомо а ні про статус приміщення квартири АДРЕСА_3, а ні про тарифи споживання теплової енергії, застосовані до цього приміщення.

Одночасно судом звертається увага на те, що рішенням Криворізької міської ради №123 від 11.03.2015 було внесено зміни до рішення №46 від 13.02.2002 та пункт 5 додатку визнано таким, що втратив чинність саме з дати винесення такого рішення органом місцевого самоврядування.

Саме з цієї дати було змінено статус приміщення квартири АДРЕСА_3, а з боку КП «Криворіжтепломережа» було застосовано тариф для населення, що сторонами не оспорюється.

При цьому позивачем в судовому засіданні також не оспорювались обставини підписання ним всіх перелічених вище документів.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, отже, враховуючі визнану сторонами відсутність перешкод у користуванні позивачем її земельною ділянкою у вигляді щиту, огорожі та каменів, тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що неправомірність дій відповідача не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, а порушення прав позивача також встановлено не було, суд вважає, що позовні вимоги про зобовязання КП «Криворіжтепломережа» здійснити перерахунок оплати споживання теплової енергії по квартирі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костенко 31/4 за період з 27.03.2012 по 26.03.2015 за тарифами, які встановлені органами місцевого самоврядуванні для категорії фізичних осіб («населення») задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 215-218, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Кузнецов