Ухвала суду № 57410955, 26.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3940/16 Справа № 203/4963/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа European Innovation Group Sp z o.o. про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 08.12.2015 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи було залучено European Innovation Group Sp z о.о.(т.2 а.с.7-8)

Представник позивача, в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилалась на те, що між ТОВ «Смілаенергопромтранс» та юридичною особою European Innovation Group Sp z о.о. було укладено Контракти № 201404/1 від 18.14.2014 року та Контракт №23022015 від 23.02.2015 року. За умовами контрактів позивач зобов'язується постачати, а Покупець - European Innovation Group Sp z о.о. - прийняти та оплатити продукцію - крупа гречана. Згідно з пунктами 1.2, 2.1 Контракту №201404/1 від 18.04.2014 року та Контракту №23022015 від 23.02.2015 року конкретний асортимент, кількість, ціна, інші умови поставки визначаються Сторонами у Специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контрактів. У третьої особи виникла заборгованість перед позивачем за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 року та Контрактом № 23022015 від 23.02.2015 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за контрактом № 201404/1 від 18.04.2014 року та Контрактом №23022015 від 23.02.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручається перед Кредитором (ТОВ "Смілаенергопромтранс") за виконання юридичною особою, що створена за законодавством ОСОБА_4, умов контрактів. Відповідач ОСОБА_3 є дружиною відповідача та дала письмову згоду на укладання договору поруки, тому також є солідарним відповідачем. Тому, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь загальну суму боргу за контрактами у розмірі 829 223,24 польських злотих, з яких основна заборгованість за контрактом 543 054,10 польських злотих та пеня - 286 169,14 грн., а також судові витрати(т.1 а.с.73-77)

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року, з урахуванням внесених ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року виправлень у вступну та резолютивну частини рішення - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» у рахунок погашення заборгованості за контрактом № 201404/1 від 18.04.2014 року - 3 423 388,02 грн. (складається з основної заборгованості за контрактом - 2 313 105, 83 грн. та пені - 1 110 282,19 грн.) та у рахунок погашення заборгованості контрактом № 23022015 від 18.04.2014 року - 1 423 032,12 грн., (складається з основної заборгованості за контрактом - 961 510, 40 грн. та пені - 461 521,72 грн.), а також у рахунок повернення судового збору - 3 654 грн., а разом - 4 850 074,14 грн.

У задоволені іншої частини вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що між ТОВ «Смілаенергопромтранс» та юридичною особою European Innovation Group Sp z о.о. було укладено Контракти № 201404/1 від 18.04.2014 року та Контракт № 23022015 від 23.02.2015 року, відповідно до умов яких позивач зобов'язується постачати, а Покупець - European Innovation Group Sp z o.o. - прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та Контракту №23022015 від 23.02.2015 постачання товарів здійснюється відповідно до специфікацій, продавець здійснює постачання товарів на базисних умовах FCA, DAP, передбачених Правилами "ІНКОТЕРМС-2010". У Додатку №1 до Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та у Додатку №1 до Контракту №23022015 від 23.02.2015 зазначено, що на кожну партію товару Продавець виписує Рахунок-Фактуру, в якому зазначається перелік товару, його кількість і ціна, за якою товар поставлено Покупцю, а також умови поставки та відомості про відправника та отримувача товару. Складання інвойсу свідчить про те, що у Покупця виник обовязок оплатити товар згідно із зазначеними умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки, що підтверджується копіями контрактів наявними в матеріалах справи (а.с.9-16,100-105,117-122)

Встановлено, що станом на 16.11.2015 року у European Innovation Group існує заборгованість перед ТОВ "Смілаенергопромтранс" за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 за товар - пеллети, брикети, жмих з лушпиння соняшника, що був поставлений до ТОВ " European Innovation Group " згідно зі специфікаціями №№196-199, 23GM, 200-205, 24BR, 25BR, 24 GM, 206214, 26BR, 215-217, 27BR, 218-220, 28 BR, 221-223 до вищезазначеного Контракту №201404/1. Загальна вартість товару, що був поставлений до ТОВ "European Innovation Group" згідно зі специфікаціями №№196-199, 23GM, 200-205, 24BR, 25BR, 24 GM, 206-214, 26BR, 215-217, 27BR, 218-22020, 28 BR, 221-223 до вищезазначеного Контракту №201404/1, складає 383 599,64 польських злотих. Факт поставки вказаного товару за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 року на вищезазначену суму підтверджується наступними документами: специфікаціями №№196-199, 23 GM, 200-205, 24BR, 25BR, 24 GM, 206-214, 26BR, 215-217, 27BR, 218-220, 28 BR, 221-223; рахунками-фактурами №№196-199, 2ДОМ, 200-205, 24BR, 25BR, 24 GM, 206-214,26BR, 215-217, 27 BR , 218-220, 28 BR, 221-223, що підтверджується розрахунком заборгованості та доказами наявними в матеріалах справи (т.1 а.с. 78-259).

Також, встановлено, що відповідно до умов Контракту №23022015 від 23.02.2015 року, ТОВ "Смілаенергопромтранс" було поставлено European Innovation Group товар - крупа гречана на загальну суму 159 454, 46 польських злотих, які третя особа не сплатила(т.1 а.с.75-259).

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 28.05.2014 року, відповідно до якого останній поручається перед Кредитором (ТОВ «Смілаенергопромтранс») за виконання юридичною особою, що створена за законодавством ОСОБА_4, European Innovation Group Sp. z.o.o. (Warszawa, Polska), що діє на підставі KRS НОМЕР_1 зобов'язань за Договорами, передбаченими ст. 2 цього Договору (надалі іменується "Основний договір"). Відповідно до п. 2.1. Договору поруки під Основним договором в цьому Договорі розуміють Контракт № 201404/1 від 18.04.2014 року укладений між Кредитором (в основному договорі іменується "Продавець") та Боржником (в основному договорі іменується «Покупець»), та Специфікації до нього, а також Контракт № 23022015 від 23.02.2015 р., та Специфікації до нього, укладені між Кредитором (в основному договорі іменується "Продавець") Боржником (в основному договорі іменується "Покупець")(т. 1 а.с.81).

Судом встановлено, що ОСОБА_3, яка є дружиною ОСОБА_2 - було надано письмову, нотаріально посвідчену, згоду на укладення та підписання її чоловіком договорів поруки з ТОВ "Смілаенергопромтранс" та договорів про внесення змін/договорів про зміну зазначених договорів, що підтверджується копією заяви-згоди посвідченої 28.05.2014 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського MHO ОСОБА_5, за реєстром № 476(т.1 а.с. 83).

У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до відповідачів з вимогою виконання зобов'язань за контрактами, але відповідачами не було виконано дану вимогу(т.1 22-25).

У Пунктах 4.1 та Додатку №1 до Контрактів №201404/1 від 18.04.2014 та №23022015 від 23.02.2015 зазначено, що Покупець (European Innovation Group) зобов'язується оплатити 100% від вартості партії товару протягом 2 (Двох) робочих днів з дня розгрузки транспортного засобу на складі Покупця. При цьому, для умов Контрактів та специфікацій до них, датою розгрузки транспортного засобу на складі Покупця вважається дата оформлення митної декларації митним органом відправлення товару (митним органом України).

Відповідно до пунктів 8.2 Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та Контракту №23022015 23.02.2015, у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,3% від суми товару за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи вимоги позивача, вірно виходив з того, що дійсно у European Innovation Group виникла заборгованість за контрактом № 201404/1 від 18.04.2014 року, яка становить - 383 599,64 польських злотих, що за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення становить - 2 313 105, 83 грн. Крім того, за даним контрактом наявна пеня у розмірі 184 126,40 польських злотих, що за курсом НБУ становить - 1 110 282,19 грн. (з розрахунку 383 599,64 польських злотих X 0,3% =1150,79 польських злотих (пеня за один день прострочення) X 160 днів = 184 126,40 польських злотих X 6,03 грн, = 1 110 282,19 грн.).

Крім того, за контрактом № 23022015 від 18.04.2014 року у European Innovation Group виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 159 454,46 польських злотих, що за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення становить 961 510,39 грн., а також пеня у розмірі 76 537,60 польських злотих, що за курсом НБУ становить 461 521,72 грн. (з розрахунку 159 454,46 польських злотих X 0,3% = 478,36 польських злотих (пеня за один день прострочення) Х 160 днів = 76 537,60 польських злотих X 6,03 гри. = 461 521,72 грн.).

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції на дослідження нових доказів є обмеженим.

Оскільки, позивачем рішення суду першої інстанції в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно, у вказаній частині, колегією суддів оскаржуване рішення суду першої інстанції і не переглядалось.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи те, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження саме факт невиконання своїх зобов'язань третьою особою за контрактами №201404/1 від 18.04.2014 року та №23022015 від 23.02.2015 року, а також, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем своїх зобов'язань перед позивачем за відповідним договором поруки, вірно прийшов до висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, в саме щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» у рахунок погашення заборгованості за контрактом № 201404/1 від 18.04.2014 року - 3 423 388,02 грн. (складається з основної заборгованості за контрактом - 2 313 105, 83 грн. та пені - 1 110 282,19 грн.) та у рахунок погашення заборгованості за контрактом № 23022015 від 18.04.2014 року - 1 423 032,12 грн., (складається з основної заборгованості за контрактом - 961 510, 40 грн. та пені - 461 521,72 грн.).

Доводи апеляційної скарги, що наразі існує судовий спір між підприємствами щодо стягнення заборгованості за відповідними контрактами, колегія суддів вважає, безпідставними та такими, що підлягають відхиленню, оскільки вказані обставини не впливають на вказане рішення та лише можуть стосуватись порядку його виконання.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги що оскільки відповідач не надавав згоди на укладення додаткових договорів, це призвело до збільшення обсягу його відповідальності за договором поруки, а також про те, що порука є припиненою відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України..

Так, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Колегією суддів встановлено, що Договір поруки, укладений між Позивачем і ОСОБА_2, передбачає, що основним зобов'язанням є всі договори і специфікації, що будуть укладені між Позивачем та компанією European Innovation Group. Крім того, відповідно до п.п.4.1. п.4 Договору поруки щодо дії договору визначено, що цей Договір набув чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2015 року (т.с.1а.с.81).

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України ( ст.. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у даному випадку зміна обсягу відповідальності поручителя не відбулась, оскільки договором поруки прямо передбачено, що основним зобов'язанням є всі договори і специфікації, що будуть укладені між Позивачем та компанією European Innovation Group, а також, що строк дії самого договору поруки визначено до 31 грудня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про критичну оцінку твердження відповідача, щодо того, що він не надавав згоди на укладання між позивачем та третьою особою додаткових договорів та змін умов та строків, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, оскільки, сам договір поруки укладений між сторонами передбачає відповідальність поручителя за основним зобов'язанням, що в свою чергу включає всі договори і специфікації, що будуть укладені між позивачем та European Innovation Group. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги позицію відповідача, що договір поруки є припиненим, та вимоги позивача до відповідачів як фізичних осіб є недопустимим, оскільки, дана позиція відповідача не ґрунтується на законі та не підтверджена жодним доказом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_6