Рішення № 57409339, 21.04.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2496/16-ц

2/201/1334/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/

21 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-ресурс» про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Прод-ресурс» до ОСОБА_1, ТОВ «Номекс-Про» про стягнення заборгованості за договором позики, в матеріалах якої міститься договір позики від 07 листопада 2014 року, укладеного начебто між ТОВ «Прод-ресурс» та ОСОБА_1 У відповідача відсутні будь-які докази фактичного отримання позивачем грошових коштів за зазначеним договором позики. Окрім того вартість договору перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що не відповідає нормам ЦК України. В зазначеному договорі не зазначено банківський рахунок, на який необхідно повернути грошові кошти. Позивач зазначає, що відсутній касовий ордер на отримання грошових коштів, що свідчить про нереальність спірного договору. Підпис позивача в даному договорі є підробленим. Тому позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 07 листопада 2014 року укладеного між ТОВ «Прод-ресурс» та ОСОБА_1, стягнути з відповідача шкоду завдану у звязку з застосуванням недійсного договору позики в розмірі 50000 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази по справі, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Згідност.629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно договору позики від 07 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Прод-ресурс» та ОСОБА_1, сторони домовились, що позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 150000 грн., а останній зобовязується їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього договору. Позикодавець надає позичальнику позику строком до 06 травня 2015 року включно. Позика повертається шляхом внесення готівки на поточний рахунок ТОВ «Прод-ресурс».

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що на даний час позивач не ставить під сумнів, чи дійсно його підпис поставлений під договором позики та в судовому засіданні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлено.

Таким чином при підписанні спірного договору позики сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін. Позивач погодився на умови про надання позики як такі, що його влаштовували.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню ані повністю, ані частково.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає за необхідне ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору позики та стягнення школи завданої у звязку з застосуванням недійсності договору відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового засідання.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-ресурс» про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О.Демидова