Рішення № 57408688, 19.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/20001/14-ц

2-1311/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та

за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Київська міська рада, Марковецька сільська рада Бобровицького району Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної власності, виключення із спадкового майна, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

16 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Київської міської ради, Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 210-214) свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, який не був одружений та не мав дітей. Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями третьої черги є позивач ОСОБА_1 - двоюрідна сестра (дочка рідного дядька) померлого та позивач ОСОБА_2 - рідна тітка померлого.

Вони в установлений законом шестимісячний строк звернулися до приватного нотаріуса Марініченко О.С. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 Третя особа - ОСОБА_3 також звернулася з заявою про прийняття спадщини після померлого.

ОСОБА_4 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,0616 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8

Вони звернулися до приватного нотаріуса Марініченко О.С. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2, у м Києві та на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_8», проте нотаріусом було відмовлено у видачі такого свідоцтва в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Також нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8» через відсутність правовстановлюючого документа, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З урахуванням наведеного простять суд ухвалити рішення, яким:

-визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_7, яка згідно державного акта серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі за № 121 від 15 грудня 1995 року, рахується за ОСОБА_4;

-визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_7, яка згідно державного акта серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі за № 121 від 15 грудня 1995 року, рахується за ОСОБА_4;

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суд м. Києва від 21 квітня 2015 року до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з листопада 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнання права спільної власності на майно її та ОСОБА_4 у рівних частках, виключення 1/2 частини майна із спадкового майна, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання права власності (т. 1, а.с. 187-191).

Третьою особою з самостійними вимогами - ОСОБА_3 змінювався предмет позову та окремі пункти позовних вимог (т. 2, а.с. 2-7, 82). Вимоги позову третьої особи з самостійними вимогами мотивуються тим, що з листопада 2000 року вона та ОСОБА_4 почали постійно проживати однією сім'єю. Вона вважала його своїм чоловіком, а він її - своєю дружиною, проте вони не встигли звернутися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу в зв'язку з раптовою смертю її чоловіка. Жили вони як справжнє подружжя, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, постійно і безперервно проживали разом впродовж тринадцяти років в квартирі АДРЕСА_4. Також мали дачу в с. Марківці Бобровицького району Чернігівської області, де регулярно разом проводили вільний від роботи час та вели спільне господарство. Підтвердити їхні подружні стосунки можуть спільні друзі.

Крім того, відповідно до акту КП «Грушківське», яке обслуговує їхній будинок, сусіди підтвердили, що вони проживали як чоловік і дружина. КП «Грушківське» надало аналогічне підтвердження їх фактичних шлюбних відносин. Згідно пайової книжки про внесення членських внесків кооперативу ОСОБА_4 самостійно вписав її в графу «склад членів родини». Вона займалася оплатою комунальних платежів та рахунків на утримання квартири.

Протягом тривалого часу (понад п'ять років) вона жила з ОСОБА_4 однією сім'єю та перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, вела спільне господарство, мала сімейний бюджет та піклувалась про нього. За час спільного проживання в квартирі вони спільно з чоловіком купували спільну техніку для ведення сумісного побуту, зробили капітальний ремонт, перебудували дачний будинок, що підтверджується письмовими доказами.

На придбання спільного майна та проведення ремонту в квартирі і дачному будинку брали кредит, який погашали разом зі спільних коштів. Значну частину кредиту вона особисто сплатила вже після смерті ОСОБА_4

Також частина коштів, отриманих за кредитним договором, була витрачена на поліпшення земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок, вжиття заходів для покращення якості ґрунту, догляду та підвищенням врожайності саду, що знаходиться на земельній ділянці. Спільними зусиллями і працею, в тому числі її, вони з чоловіком істотно покращили та збільшили вартість майна.

За таких обставин, існують підстави для визнання квартири АДРЕСА_5, дачного будинку в с. Марківці Бобровицького району Чернігівської області та земельної ділянки їх спільною сумісною власністю. 1/2 його частина має бути виключена зі спадкового майна, а за другим з цивільного подружжя має бути визнане право власності на цю частку.

Також зазначає, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, на яку крім неї претендують родичі ОСОБА_4 - двоюрідна сестра ОСОБА_1 та тітка ОСОБА_2

ОСОБА_3 зазначає, що опікувалася і навіть деякий час самостійно матеріально забезпечувала ОСОБА_4, оскільки він певний час не працював взагалі та мав проблеми зі здоров'ям.

До спадкового майна померлого належить: квартира АДРЕСА_3; садовий будинок, розташований по АДРЕСА_9, та земельна ділянка для ведення садівництва, що знаходиться на землях Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. Фактично вона частково прийняла спадщину та частково виплатила кредит, який був оформлений на померлого.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

-встановити факт проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з початку листопада 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року;

-визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності в рівних частинах на майно, що складається з:

- квартири АДРЕСА_3;

- садового будинку, розташованого по АДРЕСА_10

- земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0616 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8

-виключити з спадкового майна 1/2 частину спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3, 1/2 частину спільної сумісної власності на садовий будинок, розташований по АДРЕСА_11 та 1/2 частину спільної сумісної власності на земельну ділянку для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8»;

-змінити черговість спадкування та закріпити за нею право спадкування на підставі ст. 1259 ЦК України разом з спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування;

-визнати за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно, що складається з: 1/2 частини квартири; 1/2 частини садового будинку та 1/2 частини земельної ділянки для ведення садівництва.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримала заявлений позов у повному обсязі та просила його задовольнити. Проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечувала..

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 просила суд задовольнити позов третьої особи з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснила суду, що його вимоги ґрунтуються на наданих суду доказах та показах свідків, які підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ведення спільного господарства та набуття ОСОБА_3 права на майно.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час там місце розгляду справи повідомлений належним, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства (т. 1, а.с. 71-72, 133-134).

Представник Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області у судове засідання також не з'явився, про час там місце розгляду справи повідомлений належним, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі (т. 1, а.с. 131).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17 листопада 2013 року (т. 1, а.с. 95).

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0616 га, що знаходиться в АДРЕСА_8

З заявами до нотаріуса про прийняття спадщини в шестимісячний строк звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2, як спадкоємці третьої черги та ОСОБА_3

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину.

ОСОБА_3 просить суд встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з початку листопада 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, посилаючись на те, що вона проживала з спадкоємцем однією сім'єю як жінка та чоловік, за спільні кошти вони зробили ремонт квартири та садового будинку, вклали кошти в покращення земельної ділянки, тому вона набула права власності на 1/2 частину цього майна та відповідно є спадкоємцем четвертої черги в силу закону. Також просить змінити черговість спадкування, визнати її спадкоємцем третьої черги та визнати за нею право власності на спадкове майно.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На підтвердження своїх доводів, щодо проживання однією сім'єю зі спадкодавцем як жінка та чоловік, ОСОБА_6 посилається на письмові докази та покази свідків.

Так, у пайовій книжці члена СТ «Ярославка» ОСОБА_4 зазначено, що до складу членів родини садівника належить ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 21).

СТ «Ярославка» надало письмове підтвердження № 33 від 03 травня 2014 року, що ОСОБА_3 проживала в громадянському шлюбі з ОСОБА_4 і вела спільне господарство на території СТ «Ярославка» з кінця 2000 року. Дане підтвердження підписане 35 свідками. (т. 2, а.с. 23).

Також сусіди ОСОБА_4 склали та підписали акт про те, що підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного господарства як чоловіка та дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з листопада 2000 року і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 року. (т. 2, а.с. 24).

ОСОБА_3 здійснила поховання ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва від 23 листопада 2013 року, договором-замовленням № 6.11897.3 на організацію та проведення поховання від 17 листопада 2013 року. (т. 2, .с. 70, 72).

Факт спільного проживання підтверджується й світлинами, наданими ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 92-97).

На підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_3 надано квитанції про сплату житлово-комунальних та телекомунікаційних послуг за січень, лютий, квітень - вересень місяці 2006 року (т. 2, а.с. 105-115), лютий, травень місяці 2007 року (т. 2, а.с. 116-119), жовтень - грудень місяці 2013 року, січень - квітень місяці 2014 року (т. 2, а.с. 120-144).

Факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили і допитані в судовому засідання свідки.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_4 знала, оскільки вони проживали в одному під'їзді. З 2001 року знає ОСОБА_3, так як почала бачити її в будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона не знає. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, ремонтували квартиру, робили заготовки, зберігали консервацію в погріб, який знаходиться у дворі. Вони робили все спільно, разом ходили за покупками на ринок. ОСОБА_4 начебто працював в КПІ. Його стан здоров'я був нормальний, але один раз точно він лежав у лікарні, здається через проблеми з серцем.

Допитана свідок ОСОБА_8 показала суду, що ОСОБА_4 знала з 1989 року, а ОСОБА_3 знає з 2000 року, коли вона вперше з'явилася на дачі у померлого. На дачі вони бували постійно на вихідних і влітку. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживали разом, вели себе як подружжя, з розмов було зрозуміло, що вони постійно живуть разом. Крім цього, також разом робили ремонт на дачі. ОСОБА_4 працював у КПІ, потім деякий не працював, а пізніше знову повернувся в КПІ. У м. Києві вона не була в гостях у них, але вони дружать, на дачі є сусідами.

Допитана свідок ОСОБА_9 показала суду, що ОСОБА_4 знала з кінця 80-х років, оскільки є сусідкою по дачі. ОСОБА_3 знає десь з 2000 року, коли остання приїхала з ОСОБА_4 З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона не знайома. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жили як чоловік і дружина. У них в гостях у м. Києві вона не була, але вони жили там також разом. ОСОБА_4 якийсь час не працював, а потім знову почав працювати в КПІ. ОСОБА_4 розповідав, що має проблеми з серцем, лежав у лікарні. Разом вони робили ремонт у квартирі в м. Києві, більше за кошти ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 заробляв небагато.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що ОСОБА_4 знав з 1986 року, так як жив з ним у одному будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він не знає, а ОСОБА_3 знає давно. Остання жила з ОСОБА_4 більше 10 років. Він (свідок) постійно її зустрічав, коли йшов на роботу та коли повертався додому. ОСОБА_4, та ОСОБА_3 разом робили покупки. Також разом робили ремонт у квартирі, за чиї кошти йому не відомо. На дачі ОСОБА_4 він не був. На даний час ОСОБА_3 живе в квартирі ОСОБА_4 Свідок також зазначив, що ОСОБА_4 отримував пенсію.

Допитаний свідок ОСОБА_11 показав суду, що ОСОБА_4 знає з народження, виросли разом, оскільки жили в сусідніх будинках. Вони завжди дружили. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо і знає, але точно це не пам'ятає. ОСОБА_3 знає десь з 2000 року. Вона жила з ОСОБА_4 у його ж квартирі. Вони святкували всі свята разом, оскільки дружили, ходили в гості один до одного. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жили однією сім'єю, фактично були чоловіком і дружиною. У ОСОБА_4 було хворе серце, йому ставили шунт. Коли він приїздив до ОСОБА_4 на дачу, там завжди була ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що ОСОБА_4 знав з 1962 року, вчилися разом у школі. Спілкувався з ним в основному по телефону. Останній раз бачив померлого десь за 3 роки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знає, а ОСОБА_3 вперше побачив на похоронах. Про останню померлий розповідав як про дружину, вперше розповів у 2003 році, коли вони зустрічались.

Допитаний свідок ОСОБА_13 показав суду, що ОСОБА_4 знав з 1964 року. Вони разом вчились у школі, постійно дружили, часто бував у померлого в гостях. Сестру і тітку вперше побачив у 2002 році на похоронах його батька. Про родичів померлий нічого не розповідав. ОСОБА_3 знає з початку 2000-х років, їх познайомив ОСОБА_4 у нього вдома. З цього часу він почав жити разом з ОСОБА_3 однією сім'єю . На дачі він (свідок) бував, там жила ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 Вони разом також робили ремонт. Свідок також зазначив, що ОСОБА_4 отримував пенсію.

Свідок ОСОБА_14 показав суду, що ОСОБА_4 знав з 1963 року, разом навчалися та дружили. ОСОБА_3 також знає дуже давно. Йому відомо, що вони проживали разом. На дачі у ОСОБА_4 він бував, там була і ОСОБА_3 Вони жили разом, робили ремонт, ОСОБА_3 в основному всім завідувала.

Стороною позивачів не спростовані доводи та докази ОСОБА_3 стосовно факту спільного проживання з ОСОБА_4

Судом вважає, що не є підставою для відмови у встановленні такого факту покази свідка ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_1 є її подругою. ОСОБА_4 вона знала з 2004 року, однак ОСОБА_3 не знає. ОСОБА_4 завжди приходив до сестри сам, допомагав їй, при цьому про жінок ніколи не розповідав. Хоча якусь жінку бачила один раз і ще раз на похоронах спадкодавця. Вона з померлим бачилися на днях народженнях. ОСОБА_4 мав хороший стан здоров'я, ніколи не скаржився.

Разом з тим, ОСОБА_3 просить встановити факт проживання однією сім'єю з початку листопада 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Сімейний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Заявлені вимоги за період з листопада 2000 року по 01 січня 2004 року підпадають під застосування Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), нормами якого чітко визначалась реєстрація шлюбу в державних органах реєстрації актів громадянського стану Зазначений Кодекс не передбачав право встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому вимоги ОСОБА_3 в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності в рівних частинах на майно, суд виходить з наступного.

За життя ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4, що підтверджується інформаційної довідкою КВ-2014 № 57960 від 11 квітня 2014 року, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, та земельна ділянка площею 0,0616 га для ведення садівництва на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15 грудня 1995 року, що підтверджується відповіддю № 48/02-27 від 15 квітня 2015 року, наданою Марковецькою сільською радою Бобровицького району Чернігівської області, та відповіддю № 02-10/278 від 28 вересня 2015 року, наданою Відділом Держгеокадастру в Бобровицькому районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області (т. 1, а.с. 118, 194, 241).

Згідно з відповіддю № 01/34-32 від 14 січня 2015 року КП «Ніжинське міське бюро технічної інвентаризації» за обліком бюро технічної інвентаризації станом на 01 червня 2010 року будинок АДРЕСА_9 не зареєстрований, технічна інвентаризація будинку не проводилася (т. 1, а.с. 137).

Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК на майно, що є суб'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 62 СК України визначено якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підтвердження матеріальних витрат на поліпшення майна спадкодавця ОСОБА_3 надано товарні чеки, квитанції за сплату товарів, видаткові накладні тощо (т. 2, а.с. 146-149, 151-166, 168-176, 178-236).

Жоден з цих документів не містить даних про придбання їх ОСОБА_3 або ОСОБА_4, товарні чеки та квитанції є безіменними.

З наданого суду договору на виготовлення металопластикових конструкцій на суму 6200 гривень вбачається, що таке замовлення мало місце, проте відсутні докази оплати цього замовлення та встановлення цих конструкцій у спірній квартирі (т. 2 а.с. 167).

Наданий суду в якості доказу перелік робіт та матеріалів не є доказом понесених ОСОБА_3 витрат на благоустрій та реконструкцію садового будинку в СТ «Ярославка», оскільки не містить документального підтвердження виконання цих робіт та їх оплати (т. 2, а.с. 177).

Суд вважає, що ОСОБА_3 не довела належними доказами істотне збільшення в своїй вартості майна ОСОБА_4, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про виключення із спадкового майна 1/2 частини спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3, 1/2 частини спільної сумісної власності на садовий будинок, розташований по АДРЕСА_11 та 1/2 частини спільної сумісної власності на земельну ділянку для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8», оскільки останні є похідними від позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності в рівних частинах на майно, у задоволенні яких судом відмовлено.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Частина 2 ст. 1259 ЦК України визначає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що опікувалася і навіть деякий час самостійно матеріально забезпечувала ОСОБА_4, оскільки він деякий час не працював взагалі та мав проблеми зі здоров'ям.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 надала виписку № 14428 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 13 грудня 2011 року; дослідження УЗД (сегментарний тиск), проведені в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. академіка Шалімова АМН України; результати лабораторних досліджень; рецепт, консультативний висновок Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска»; протокол дослідження № 13277 від 29 липня 2011 року; довідку № 2581, видану Київською міською клінічною лікарнею № 6; виписку з історії хвороби амбулаторного, стаціонарного хворого від 09 квітня 2004 року; чеки про придбання медичних препаратів (т. 2, а.с. 53-64).

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом зі спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.

Суд вважає, що наданими ОСОБА_3 доказів не доведено, що ОСОБА_4 був у безпорадному стані.

Крім того, з довідки № 0440/02 від 10 лютого 2016 року, наданої Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут», вбачається, що ОСОБА_4 працював у НТУУ «КПІ» з 14 грудня 2005 року на посаді учбового майстра кафедри інструментального виробництва механіко-машинобудівного інституту. ІНФОРМАЦІЯ_3 року його виключено зі списків працівників університету в зв'язку зі смертю. (т. 2, а.с. 244).

Також показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 підтверджено, що ОСОБА_4 отримував пенсію.

Наведене свідчить, що ОСОБА_4 міг самостійно забезпечити умови свого життя, не потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

У такому випадку, в задоволенні позовних вимог про зміну черговості спадкування та закріплення за ОСОБА_3 права спадкування на підставі ст. 1259 ЦК України разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, слід відмовити за недоведеністю вимоги.

Оскільки відсутні правові підстави для зміни черговості одержання права на спадщину для ОСОБА_3 та надання їй права на спадкування разом зі спадкоємцями третьої черги за законом, тому відсутні підстави і для задоволення її про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Частиною 3 ст. 1266 ЦК України визначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_4, а ОСОБА_2 - рідною тіткою померлого. (т. 1, а.с. 9-16, 101-108).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з:

-квартири АДРЕСА_6;

-земельної ділянки площею 0,0616 га для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8

18 лютого 2014 року ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т. , а.с. 88).

27 січня 2014 року ОСОБА_2 також подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т. 1, а.с. а.с. 89).

24 липня 2014 року ОСОБА_1, які діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. (т. 1, а.с. 128-129).

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Вбачається, що особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 17-18, 215).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_17 підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявами про прийняття спадщини у передбачений законодавством строк, є спадкоємцями третьої черги за законом, інших спадкоємців, які б мали право на спадщину на підставі статей 1261-1263 ЦК України немає. Вони не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З огляду на наведене, в позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_3 - частковому задоволенню.

При ухваленні судом рішення, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають розподілу понесені сторонами судові витрати. Оскільки вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлялись до Київської міської ради та Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, які фактично є відповідачами не в зв'язку з порушенням прав позивачів, а в силу закону як територіальні громади, тому з них не підлягають стягненню судові витрати понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позов третьої особи з самостійними вимогами задоволено частково, тому на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягнення судовий збір по 121 гривні 80 копійок з кожної.

Керуючись статтями 60-62, 74 СК України, статтями 1216-1217, 1222, 1223, 1258, 1259, 1263, 1264, 1266, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 256 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7, загальною площею 56,83 кв. метри, житловою площею 38,90 кв. метри, та на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_9

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7, загальною площею 56,83 кв. метри, житловою площею 38,90 кв. метри, та на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_9

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Київська міська рада, Марковецька сільська рада Бобровицького району Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної власності, виключення із спадкового майна, зміни черговості одержання права на спадкування, визнання права власності задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали однією сім'єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: