Рішення № 57407950, 25.04.2016, Оболонський районний суд міста Києва

25.04.2016 Справа № 756/5968/15-ц

Провадження № 2/756/318/16

Справа № 756/5968/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Алфьоровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПАТ СК «Альфа-страхування» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у січні 2014 року між сторонами укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу. У жовтні 2014 року за участю застрахованого автомобіля, який належить позивачу, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося пошкодження автомобіля. Про настання страхового випадку позивач повідомив страхову компанію. У відповідь на заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування страхова компанія повідомила про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування. Відповідно до рахунку-фактури від 27 березня 2015 року сума відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 112676,58 грн.

У зв'язку з неправомірною відмовою у виплаті страхового відшкодування позивачу була завдана моральна шкода, що виразилася у сильному душевному хвилюванні, почутті образи. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у 2000 грн.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 112676,58 грн., 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

29 січня 2014 року між ПАТ «СК Альфа-Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Тойота Авенсис», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Вказаний автомобіль застрахований, у тому числі, від пошкодження та/або знищення внаслідок ДТП.

За приписами п. 16.1.4 договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є випадки, передбачені чинним законодавством України, Правилами страхування, які діють на момент укладення договору, та цим договором, зокрема: - подання страхувальником/вигодонабувачем та/або його довіреними особами/водієм свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку, у тому числі надання відомостей про пошкодження, що відбулися в різний час і за різних обставин, як про один страховий випадок.

На підставі укладених додаткових угод дія договору добровільного страхування була пролонгована до 29 січня 2015 року. (а.с. 17)

28 жовтня 2014 року о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул. Черкаської - вул. Магістральної в м. Києві, порушив п.п. 12.1, 12.3., 13.3 ПДР, не вибрав безпечну швидкість руху та не впоравшись з керуванням автомобіля, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду (бетонний блок), що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності. (а.с. 62-63)

30 жовтня 2014 позивач звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

03 листопада 2014 року було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатом якого складено акт. Відповідно до вказаного акту внаслідок ДТП була пошкоджена передня частина застрахованого ТЗ, зокрема, серед переліку пошкоджень зазначено «блок ABS обрив кріплення».

За результатом розгляду документів, наданих позивачем для виплати страхового відшкодування, страховою компанією було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.п. 16.1.4 частини 2 договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). (стаття 980 ЦК України)

Згідно з ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі.

За приписами ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 ЦК України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні правовідносини, пов'язані з наданням послуг страхування майна. позивачем було застраховано автомобіль «Тойота Авенсис», д.н.з. НОМЕР_1.

Під час дії договору страхування стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль. Згідно з довідкою ВДАІ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві застрахованим автомобілем були отримані такі пошкодження: дві передні блок-фари, передній бампер, капот, переднє праве крило. (а.с. 8)

Під час огляду транспортного засобу також було встановлено пошкодження блоку ABS.

При прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування відповідачем було замовлено дослідження обставин ДТП у фахівця ФОП ОСОБА_2.

Згідно з висновком фахівця стосовно обставин ДТП за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, від 09 січня 2015 року ФОП ОСОБА_2 проведено дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 жовтня 2014 року за участю вказаного вище автомобіля. Для проведення дослідження фахівцю були надані протокол про адміністративне правопорушення, заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, акт огляду пошкодженого транспортного засобу, фотографії пошкодженого автомобіля. Також у тексті висновку зазначено, що фахівцем оглядався пошкоджений транспортний засіб.

В результаті проведеного дослідження фахівець прийшов до наступних висновків: зовнішні сліди та пошкодження (передній бампер, блок-фари, декоративна решітка радіатору, трубки радіатору, кондиціонеру) на передній частині автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, утворились від фронтального контакту пластикового облицювання переднього бамперу ТЗ з вертикальною жорсткою абразивною поверхнею, яка була розташована на висоті 18-48 см від опорної поверхні. Таким чином, вказані зовнішні сліди та пошкодження на автомобілі «Тойота Авенсіс» могли утворитися від наїзду даного транспортного засобу на перешкоду, наприклад таку, як залізобетонний блок. Також встановлено, що на корпусі блоку керування ABS наявні пошкодження (невеликий свіжий скол пластику, відламаний невеликий фрагмент на пластиковій основі та горизонтальна смужка пластику). Враховуючи внутрішнє розташування корпусу блоку керування ABS на автомобілі «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, та напрямки руйнуючих його зусиль, механізм пошкодження корпусу блоку керування ABS суперечить механізму утворення пошкоджень на цьому транспортному засобі від фронтального удару (від наїзду на перешкоду). Пошкодження корпусу блоку керування ABS на автомобілі «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, не могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 жовтня 2014 року. Механізм виникнення пошкоджень корпусу блоку ABS на автомобілі «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, міг виникнути від контакту з інструментами під час виконання робіт по обслуговуванню або ремонту даного ТЗ. (а.с. 39-46)

Представник позивача заперечував проти вказаного висновку фахівця ФОП ОСОБА_2, послався на відповідь, отриману від Міністерства юстиції України від 15 квітня 2015 року, згідно з якою судовий експерт ОСОБА_2 не підтвердив свою кваліфікацію експерта, починаючи з 30 жовтня 2012 року, наслідок чого є недійсність свідоцтва судового експерта. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що ОСОБА_2 не було оглянуто пошкоджений автомобіль.

Такі твердження представника позивача спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (стаття 64 ЦПК України)

Матеріалами справи підтверджено, до ФОП ОСОБА_2 провів огляд пошкодженого транспортного засобу та використовував фотографії пошкодженого автомобіля під час проведення дослідження. При цьому, таке дослідження ним проводилось як фахівцем, який має вищу технічну освіту та фахову підготовку судового експерта, а не як судовим експертом.

Будь-яких доказів на спростування обставин, встановлених у висновку фахівця, позивачем не надано. За заявою позивача у справі була призначена судова експертиза, однак справа повернулася з експертної установи з повідомленням про неможливість виконання експертного дослідження, оскільки позивачем не було сплачено вартість призначеної експертизи. (а.с. 81-83)

У заяві про виплату страхового відшкодування позивачем зазначено про відсутність інших пошкоджень автомобіля, не пов'язаних з ДТП.

Висновком фахівця підтверджено, що механізм пошкодження блоку керування ABS не пов'язаний з дорожньо-транспортною пригодою, такі пошкодження могли утворитися внаслідок здійснення ремонтних робіт.

Згідно з рахунком-фактурою від 27 березня 2015 року до переліку матеріалів та частин, які підлягають заміні, також включено блок керування ABS, вартістю 36000 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, діяв на підставі умов договору добровільного страхування, оскільки страхувальником були подані неправдиві відомості про обставини настання страхового випадку та не були зазначені інші наявні пошкодження автомобіля, що не відносять до страхового випадку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко