Ухвала суду № 57404092, 27.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/1534/15-к Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В.

Категорія ст.286 Ч.2 КК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Ткача С.О., Євстаф?євої Т.А.,

при секретарі: Кашенко Л.М.,

з участю прокурора: Мохарєва

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12015060000000167 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Житомирської

області, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3,

Баранівського району Житомирської області,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286, ч.2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді :

- за ч.1ст. 135 КК України один рік шість місяців позбавлення волі;

- за ч.2ст. 286 КК України- чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом;

- за ч.2ст. 289 КК України пять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області області від 04 вересня 2014 року та призначено остаточне покарання - шість років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силизалишено попередній -тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - 8 серпня 2015 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 тридцять три тисячі вісімсот тридцять пять гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та двісті тисяч на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз, а саме: судово-дактилоскопічної експертизи - 491 грн. 04 коп., експертизи технічного стану автомобіля - 920 грн. 07 коп., експертизи технічного стану транспортного засобу - 920грн. 07 коп., судово- трасологічної експертизи - 306 грн. 90 коп., судово-одорологічної експертизи - 491 грн. 04 коп., судово-автотехнічної експертизи - 738 грн., судово- автотоварознавчої експертизи - 491 грн. 04 коп., судової транспортно-трасологічної - 920 грн. 70 коп.

Речові докази:

- мопед «FAVORIT, без р/н ухвалено передати потерпілій ОСОБА_4

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, близько 01 години 08 серпня 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території столярного цеху ФОП «ОСОБА_5Е.», по вул. Тищика, 26 в м. Баранівка Житомирської області, шляхом вільного доступу зайшов до гаражного приміщення, де скориставшись наявністю ключів в замку запалення автомобіля марки "VOLKSWAGEN Transporter", державний номер АМ 6899 ВI, завів двигун і виїхав з території столярного цеху ФОП "ОСОБА_5Е." Заволодівши автомобілем завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди.

Близько 05 години ОСОБА_1, керуючи автомобілем, поблизу будинку № 20, по вул. Першотравневій в м. Баранівка Житомирської області в напрямку м. Полонне Хмельницької області, в порушення вимог пунктів 2.9.а), 2.3.6), 13.1, 12.3. Правил дорожнього рухуУкраїни, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, передньою правою частиною автомобіля скоїв наїзд на мопед «FAVORIT, без р/н, яким у попутному напрямку керував водій ОСОБА_6 У результаті наїзду водію мопеда ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, розміжчення мозочка, крововиливів в речовину стовбурного відділу мозку та в речовину лобних та вискових долей, переломів 8 ребра зліва та 3 ребра справа, розрив селезінки, крововилив в навколо ниркову клітковину, крововиливи в м'які тканини спини та сідниць, потиличної ділянки голови, множинні садна на голові, тулубі та кінцівках, від яких він загинув на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.6), 2.9.а), 13.1. 12.3Правил дорожнього рухуУкраїни знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та з її наслідками.

Після здійснення наїзду на водія мопеда, водій ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 2.10.Правил дорожнього руху України, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_6, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган міліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди і з метою уникнення відповідальності за скоєне, на причетному до ДТП автомобілі з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_6, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли ОСОБА_1 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року внесено виправлення в мотивувальну частину вироку Баранівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року, правильно вказавши: п.2.3.б ПДР України, при визначенні кваліфікації необережних дій ОСОБА_1, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого кваліфікувати за ч.2 ст. 286 КК, вважати правильним витрати на проведення експертиз та у вступній частині вироку зазначити кримінальне провадження № 12015060000000167.

В апеляційній скарзі прокурор в кримінальному процесі ОСОБА_3 не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та фактичних обставин справи просить вирок скасувати. Ухвалити новий. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286, ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:за ч.1ст. 135 КК України два роки позбавлення волі; за ч.2ст. 286 КК України- шість років позбавлення волі; за ч.2ст. 289 КК України сім років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді семи років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ч. 1ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області області від 04 вересня 2014 року та призначити остаточне покарання - сім років шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Виключити з резолютивної частини вироку суду формулювання «без позбавлення права керувати транспортними засобами» при призначенні покарання за ч.2 ст. 286 КК України. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 3000 грн. понесених процесуальних витрат за надання правової допомоги. Посилається на те, що судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а також істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. При призначені покарання судом не враховано наслідки, які настали від злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки жодні посилання суду на вказану обставину у вироку відсутні. Також, судом належним чином не враховано і той факт, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та вчинив останні злочини під час іспитового строку та в стані алкогольного спяніння. Вважає, що за сукупністю вироків судом остаточно призначено покарання, яке жодним чином не відповідає особі обвинуваченого внаслідок мякості, оскільки упродовж короткого проміжку часу ним вчинено ряд тяжких злочинів. Судом безпідставно в резолютивній частині вироку зазначено формулювання: «без позбавлення права керувати транспортними засобами». Вважає, що у випадку відсутності підстав для застосування покарання жодним чином не можливо ставити питання про звільнення особи від такого покарання, оскільки це не тягне за собою жодних правових наслідків тим більше, що ОСОБА_7 не має відповідного права на керування транспортними засобами. Також, судом безпідставно відмовлено у задоволенні вимог потерпілої ОСОБА_4 щодо стягнення з обвинуваченого на її користь 3000 грн. за надання правової допомоги, оскільки відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 118, ч.1 ст.124 КПК України вони підлягають стягненню. Крім того, вирок суду містить ряд описок.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати та направити справу на досудове слідство. Посилається на те, що вирок упереджений та суворий. Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що обвинувачення про повторне незаконне заволодіння транспортним засобом є незаконним, оскільки він ні разу не був засудженим за такий злочин. Слідчим не правильно проведено допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Вважає, що його незаконно утримували в СІЗО з моменту затримання до оголошення підозри. Його не повідомляли про слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_10 Слідчий експеримент з його участю взагалі не проводився. Неправильно складено слідчим Ковальчуком В.Н. рапорт про отримання повідомлення про злочин. Також, не погоджується із стягнутими судом першої інстанції сумами за проведення експертиз, оскільки він не настоював на їх проведенні та вважає, що так як він визнає повністю свою вину і щиро кається їх взагалі не потрібно було проводити.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який частково підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого, його захисника, які підтримали апеляційну скаргу подану обвинуваченим та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши судове рішення відповідно до порядку передбаченого ст. 404 КПК України, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 7 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції в порушення ч.4 ст. 107 КПК України, на технічному носії інформації відсутній перебіг судового засідання 05 жовтня 2015 року та 15 березня 2016 року.

Такі порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 7 ч.2 ст. 412 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

За наведених обставин доводи наведені в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого не можуть бути перевірені колегією суддів в повному обємі.

При новому судовому розгляді слід врахувати наведене, перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора і обвинуваченого, прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, порушенні правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та у завідомому залишенні в небезпеці особи, яка перебувала у небезпечному для життя стані і на даний час існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити йому запобіжний запобіжний захід тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку ст. 404 КПК України, вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити новий розгляд провадження в Баранівському районному суді Житомирської області.

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою до 27 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: