Рішення № 57402138, 05.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2604/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого Плавич Н.Д.

суддів:Ващенко Л.Г, ОСОБА_2

при секретарі Коноваленко Х.В.

у відкритому судовому засіданні у присутності позивача ОСОБА_3, її представника, відповідача ОСОБА_4, його представника, .

розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, по довіреності,

на рішення Київського районного суду м.Одеси від 26.01.2016р.

по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,

про вселення,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2015р. позивач ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеса, яка діє в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, 31.08.2011р.н., ОСОБА_6, 21.06.2002р.н. до відповідача, ОСОБА_4 з позовом про вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2011р., на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2013р. шлюб між ними було розірвано.

У період шлюбу у сімї народився син, ОСОБА_5, 31.08.2011р.н.

Друга дитина, ОСОБА_6, 21.06.2002р.н. є дитиною позивача від першого шлюбу.

Позивач посилається на те, що до реєстрації шлюбу, за згодою відповідача, його матері, вона з 2009р. разом із сином від першого шлюбу вселилася як член сімї в спірну квартиру АДРЕСА_2. На час вселення вказане житло належало на праві власності в рівних частках матері відповідача та відповідачу.

З початку 2012р. стосунки між подружжям погіршилися, внаслідок сварки в червні 2012р. позивач з дітьми змушена була виїхати з спірної квартири і зняти за договором найму інше житло для проживання. Стверджує, що відповідач вселив у спірну квартиру квартирантів, її та дітей в квартиру не впускає.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила вселити її та неповнолітніх дітей у спірну квартиру, де вона та діти зареєстровані.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, звернувся до позивача ОСОБА_3 із зустрічним позовом про визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою.

В обґрунтування зустрічних вимог відповідач посилався на те, що він з позивачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 2011р., сімя проживала у спірній квартирі, яка на праві власності належала матері відповідача та йому в рівних частках. Зі згоди власників житла, відповідач зі своїм сином від першого шлюбу, та сумісною дитино, ОСОБА_5 були зареєстровані у спірній квартирі. На початку 2012р. стосунки між подружжям погіршилися, в червні 2012р. за відсутності відповідача позивач вивезла з квартири меблі, побутову техніку, разом із дітьми виселилася із спірної квартири.

В березні 2013р. за позовом позивача шлюб між подружжям було розірвано. Будь яких перешкод в користуванні квартирою відповідач їй не чинив. Весь цей час, позивач постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 по договору оренди. 31 жовтня 2013р. померла матір відповідача, ОСОБА_7

З 2012р. відповідач без поважних причин не проживає за адресою спірної квартири, жодного разу не намагалася вселитися в квартиру, посилаючись на вимоги ч 2ст. 405 ЦК України відповідач просив визнати позивача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою. Щодо неповнолітніх дітей, сина позивача від першого шлюбу, ОСОБА_6, сумісної дитини, ОСОБА_3, відповідач не заперечував щодо зберігання за дітьми реєстрації за адресою спірної квартири (а.с.41-43)..

Позивач зустрічний позов не визнала, надала на нього письмові заперечення (а.с.50-51).

Рішенням суду першої інстанції від 26.01.2016р. позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про вселення задоволені, в задоволені зустрічного позову до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою відмовлено (а.с.89-91).

В апеляційній скарзі апелянт, представник відповідача ОСОБА_3, по довіреності, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 про вселення, задоволення зустрічного позову відповідача, посилаючись на те, що суд порушив вимоги матеріального та процесуального закону.

В апеляційному суді відповідач, його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач, її представник надали свої заперечення, вважають рішення законним і обґрунтованим.

Представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради не зявився, повідомлений, що підтверджується зворотним повідомленням, яке приєднано до справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, доводи скарги, заперечення на неї, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги позивача про вселення її та неповнолітніх дітей, відмовив у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що позивач є членом сімї власника спірного житла, припинення сімейних відносин не позбавляє її права користування житлом, куди вона вселилася зі згоди власника. За висновком суду відповідач не довів належними та допустимими доказами, що позивач понад один рік без поважних причин не проживає в спірній квартирі.

Колегія не погоджується з вказаним висновком суду, вважає, що він суперечить доказам, що зібрані у справі.

Спірною є однокімнатна квартира АДРЕСА_3, власником якої були в рівних частках відповідач та його матір - ОСОБА_7, яка померла 31.08.2013р. На теперішній час відповідач є власником спірної квартири(а.с.81).

Сторони по справі, колишні подружжя, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 2011р., на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2013р. шлюб між подружжям було розірвано за позовом позивача ОСОБА_3В(а.с.10).

В 2009р., ще до реєстрації шлюбу з відповідачем, позивач та її дитина від першого шлюбу, ОСОБА_6, 2002р.н. були зареєстровані за адресою спірної квартири за згодою власників житла. В 2011р. в сімї народилася сумісна дитина, син ОСОБА_5, який також був зареєстрований за цією же адресою (а.с.9).

На підставі ст.ст. 64, 156 ЖК України члени сімї власника квартири, які проживають разом з ним в квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Позивач посилається на те, що внаслідок погіршення сімейних стосунків з відповідачем вона змушена була в червні 2012р. залишити спірну квартиру та за договором найму зняти для себе та дітей інше житло для проживання.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачу та її неповнолітнім дітям, в тому числі її дитині від першого шлюбу, ніхто ніколи не чинив перешкод в користуванні спірною квартирою. Колегія дійшла такого висновку враховуючи наступні докази.

Єдиним доказом тому, що між сторонами виник сімейний конфлікт є копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за наслідками перевірки конфлікту між подружжям ОСОБА_5, який мав місце 21.06.2012р.(а.с.11). В постанові міститься інформація про те, що після конфлікту між подружжям позивач залишилася з адресою спірної квартири з дітьми, відповідач поїхав в селище Наті Біляївського району Одеської області. На час розгляду справи в суді першої інстанції, в апеляційному суді позивачем, її представником не представлено жодного доказу тому, що протягом 2012-по лютий 2015р. ( час звернення позивача до суду) позивач з дітьми намагалася вселитися в спірну квартиру, але їй чинили перешкоди власники спірного житла.

На період, коли між подружжям виникла сварка ( червень 2012р.) була ще жива мати відповідача, співвласник спірного житла - ОСОБА_7, яка померла 31.10.2013р. Доказів тому, що вона чинила перешкоди позивачу, дітям в користуванні спірною квартирою також не надано. Встановлено, що співвласник ОСОБА_7 за адресою спірної квартири взагалі не проживала, мала інше житло, в спірній квартирі проживали син з невісткою та дітьми.

В обґрунтування своїх позовних вимог про вселення в спірну квартиру позивач посилалася на те, що відповідач здає квартиру стороннім особам, це перешкоджало їй користуватися спірною квартирою, вона змушена знімати собі з дітьми інше житло.

Заперечуючи на вказаний довід відповідач посилався на те, що на прикінці червня 2012р. позивач за його відсутності вивезла з квартири меблі, техніку, свої особисті речі і до квартири більше не поверталася.

Доводи відповідача щодо не проживання позивача з червня 2012р. підтверджуються Актом, який складений за місцем розташування спірної квартирі. В Акті від 25.05.2015р. зазначено, що позивач ОСОБА_3 з дітьми не проживає в спірній квартирі з літа 2012р. При виселенні вивезла з квартири меблі, техніку, свої речі. Акт підписаний сусідами, підпис яких засвідчена начальником дільниці ЖКС «Чорноморський» (а.с.36).

Щодо здачі квартири в найм відповідач пояснив наступне. Після розірвання шлюбу в березні 2013р., який розірвано за ініціативою позивача, йому стало відомо, що позивач з дітьми залишила спірну квартиру і лише тоді внаслідок складного матеріального стану, смерті матері, яка наступила 31.10.2013р. він змушений був здати квартиру по договору найму. Після виїзду з квартири позивач обмежила спілкування з ним, стала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, внаслідок чого він змушений був звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (копія рішення від 14.05.2015р. знаходиться в матеріалах справи а.с.37-38).

Аналізуючи докази, які зібрані в ході розгляду справи, колегія приймає до уваги також строки звернення позивача в суд з позовом про вселення в спірну квартиру.

Як пояснювала позивач, спірну квартиру вона залишила внаслідок конфлікту і сварки з відповідачем в червні 2012р., змушена знімати житло за договором найму. Після червня 2012р. був судовий спір щодо розірвання шлюбу між подружжям в березні 2013р., позивач позбавляла відповідача можливості спілкуватися з дитиною, але з позовом про вселення позивач звернулася лише у лютому 2015р., тобто фактично через три роки. При цьому в матеріалах справи відсутні допустимі докази про те, що позивачу чинили перешкоди в користуванні спірною квартирою.

Відповідно до вимог ч2ст. 405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Позивач та неповнолітні діти вселилися у спірну квартиру як члени сімї власника, цей факт ніхто не оспорює, але не проживання позивача без поважних причин протягом трьох років за адресою спірної квартири у відповідності з вимогами ч2ст.405 ЦПК України дає підставу для висновку, що позивач втратила право користування спірним житлом.

Враховуючи докази, що зібрані по справі, вимоги ст.405ч2 ЦПК України колегія дійшла висновку, що вимоги зустрічного позову відповідача про визнання позивача такою, що втратила право користування житлом обґрунтовані.

Відповідач за зустрічним позовом не заявляв позовних вимог про визнання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування спірною квартирою.

Враховуючи, що колегія дійшла висновку, що позивач на підставі ч2ст.405 ЦК України втратила право користування спірним житлом, вимоги позивача про її вселення в спірну квартиру не підлягають задоволенню.

Заявивши позовні вимоги про вселення в спірну квартиру позивач діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, 2011р.н., ОСОБА_6, 2002р.н. Діти є неповнолітніми, місцем проживання неповнолітніх є місце проживання їх матері, тому позов про вселення неповнолітніх в спірну квартиру також не підлягає задоволенню.

В своїх запереченнях на зустрічний позов, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що її відсутність за спірною адресою є вимушеною, це повязано з тим, що між подружжям були погані стосунки, події, що відбулися в червні 2012р. змусили її виїхати із спірної квартири.

Вказані доводи спростовуються доказами, що зібрані по справі. Позивач, неповнолітні діти вселилася в спірну квартиру як члени сімї власників, після конфлікту між подружжям ОСОБА_5, який мав місце в червні 2012р. позивач залишилася проживати за спірною адресою, відповідач виїхав до матері в селище Наті Біляївського району Одеської області, докази тому, що позивачу перешкоджали користуватися спірною квартирою, її виселили, нею не надано. Якщо в сімї виникали сварки, конфлікти, це не є підставою для залишення житла, тим більш, що відповідач проживав за іншою адресою.

Позивач стверджує, що припинення сімейних стосунків не позбавляє колишнього члена сімї власника права на житло.

Колегія враховує, що відповідачем не заявлялися позовні вимог про виселення позивача, дітей, із спірної квартири внаслідок того, що шлюб між ними розірвано та вони набули статус колишніх членів сімї власника житла. Позивач заявив позов про визнання відповідача такою, що втратила право на користування спірним житлом внаслідок того, що вона без поважних причин з 2012р. в спірній квартирі не проживає.

Оскільки висновок суду першої інстанції не відповідає доказам, що зібрані по справі, колегія дійшла висновку скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в позові позивача ОСОБА_3, яка діє в свої інтересах, інтересах неповнолітніх дітей про вселення, задоволення зустрічного позову про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування спірним житлом.

Керуючись ст. ст. 303,307ч1п2,309ч1п3,316,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, по довіреності, задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеса від 26.01.2016р.

за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про вселення,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення скасувати.

В позові ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про вселення в квартиру АДРЕСА_4 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування квартирою №90, будинку №34А, пр. Академіка Глушка в м. Одесі.

Рішення набуває чинності негайно після її проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_8

ОСОБА_2