Ухвала суду № 57401271, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/7416/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року

у справі № 349/7416/16

за позовом ОСОБА_2

до Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області (далі -УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2015 позов задоволено частково, зобов'язано УПФУ зарахувати в пільговому обчисленні пенсії період роботи ОСОБА_2 з 14.11.1986 по 11.09.1994, як трудовий стаж, зароблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано УПФУ зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням пільгового стажу з 17.12.2014 та надалі виплачувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до проведеного перерахунку. Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 02.08.2004 по 16.12.2014 залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016, постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2015, скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області просило залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області реорганізовано шляхом злиття у Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Таким чином, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 працював в Прикарпатському управлінні бурових робіт слюсарем-ремонтником, слюсарем по обслуговуванню бурових вахтово-експедицій-ним методом в Західному Сибіру та на Україні, з них: з 14.11.1986 по 31.01.1987 - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області, з 01.02.1987 по 11.09.1994 - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області), з 12.09.1994 по 02.08.2004 - робота в Україні, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Довідкою виданою Прикарпатським управлінням бурових робіт від 25.05.2015 № 10-834 зазначено, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась в режимі 15 робочих днів в місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 год. за добу, з урахуванням часу в дорозі, і з таким же періодом відпочинку за місцем постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. Визначено, що до заробітної плати позивача виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавались додаткові відпустки.

ОСОБА_2 призначено пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.

Позивач звернувся до УПФУ із заявою про врахування, при розрахунках розміру пенсії, стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова УПФУ у зарахуванні ОСОБА_2 пільгового стажу роботи згідно з трудовою книжкою та довідкою Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» від 25.05.2015 №10-834, без надання строкового трудового договору, є протиправною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що робота позивача до 01.01.1991 вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців). Також зазначив, що відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 01.01.1991.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - указ 26.09.1967), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - указ від 10.02.1960).

Указом від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Абзацом 1 пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на ОСОБА_2, якій працював вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього ж Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13.01.2016 № 21-5592а15, від 02.12.2015 № 21-3950а15, від 27.10.2015 № 21-3324а15.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не зазначено про пільгове обчислення такого стажу в Законі України «Про пенсійне забезпечення» та в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що робота позивача до 01.01.1991 вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців). Також зазначив, що відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 01.01.1991.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель