Ухвала суду № 57401264, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/44129/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровської міської ради до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року Дніпропетровської міської ради звернулася до суду з позовом у якому просила визнати дії головного державного виконавця виконавчого відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання вимог виконавчого листа неправомірними. Визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року видано виконавчий лист №200/798/14 про зобов'язання Дніпропетровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпропетровсько міської ради надати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у встановленому законодавством порядку інше житло, яке відповідає вимогам, що ставляться до житлових приміщень згідно зі статтею 50 Житлового кодексу України.

Постановою державного виконавця від 06 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження та надано строк на добровільне виконання боржником судового рішення до 13 лютого 2015 року.

16 березня 2015 року боржником на адресу відповідача направлено лист про відкладення виконавчих дій, у зв'язку зі зміною керівництва, що ускладнює виконання судового рішення.

Вимогою державного виконавця від 31 березня 2015 року зобов'язано позивача протягом 3-х днів, з моменту отримання даної вимоги надати інформацію про стан виконання виконавчого листа у справі №200/798/14а, у разі невиконання про заходи, які вживаються боржником з метою виконання чинного судового акту. Крім того, зазначено, що невиконання у встановлений даною вимогою строк вище переліченої інформації буде розцінюватися, як уникнення боржника від виконання чинного судового акту.

31 березня 2015 року постановою державного виконавця на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн. Як видно зі змісту даної постанови боржник не виконав вимогу виконавчого документа виконані не були, в тому числі для самостійного виконання, крім того повідомлень боржника з приводу поважності підстав щодо невиконання рішення суду до відділу примусового виконання рішень не надходило.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про законність оскаржуваної постанови у зв'язку з невиконанням судового рішення в строк встановлений державним виконавцем.

Однак, зазначений висновок судів є передчасний виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 27 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В залежності від категорії судового рішення, законодавцем визначено порядок його виконання. Зокрема, порядок виконання судових рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлено Главою 7 Закону та передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. (частини 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку пре те, що після закінчення строку для добровільного виконання судового рішення, державний виконавець розпочинає примусове виконання судового рішення та встановлює боржнику строк для його виконання шляхом направлення вимоги. Пересвідчившись у тому, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

Як видно з матеріалів справи оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена відповідачем у день направлення вимоги про виконання судового рішення в примусовому порядку. Крім того, листом першого заступника міського голови Дніпровської міської ради від 16 березня 2015 року відповідача повідомлено про причини невиконання судового рішення з проханням відкласти провадження виконавчих дій із зазначенням причини. Дані обставини свідчать про передчасність рішення відповідача про наявність підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Суди даючи оцінку оскаржуваній постанові не перевірили вказаних обставин, що впливають на законність постанови державного виконавця про накладення штрафу, чим допустили неповноту встановлення фактичних обставин.

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 226 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Дніпропетровської міської ради до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування постанови направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак