Ухвала суду № 57401252, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/16520/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові провести перерахунок пенсії позивачу із заробітної плати за період роботи з 01 червня 1988 року по 31 травня 1993 року, не враховуючи період страхового стажу з 01 липня 2000 року по 30 червня 2002 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченнях позивач просила залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 квітня 2000 року.

За документами пенсійної справи страховий стаж позивача складає 34 роки 10 місяців 1 день.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 01 червня 1988 року по 31 травня 1993 року без врахування періоду страхового стажу з 01 липня 2000 року по 30 червня 2002 року.

Управлінням Пенсійного фонду України м. Чернігова відмовлено в перерахунку. Відповідач посилається на те, що для обчислення пенсії позивачу обрано найбільш вигідний період заробітної плати, перерахунок пенсії із періодів заробітної плати згідно позовних вимог призведе до зменшення розміру пенсійної виплати, а тому для задоволення заяви немає законних підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Згідно із ч. 2 ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 40 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ст. 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, провадиться із середньомісячного заробітку за останніх 24 або будь-які 60 місяців перед призначенням пенсії, або перед введенням в дію цього Закону, або з заробітку, з якого було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, із застосуванням статей 64 - 67 цього Закону.

Утім, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Між тим, розглянувши спір, судами не встановлено, в чому полягає порушене право позивача (зменшення прав у матеріальному розумінні), чим воно спричинено, не порівняно становище, яке існувало до уявного порушеного права позивача, натомість надали оцінку лише нормам матеріального права, тобто фактично застосували норму права (закону), не даючи відповіді, чому суд обрав її для застосування, без встановлення обставин про необхідність захисту уявленого права шляхом перерахунку пенсії.

Окрім того, суду залишили поза увагою приписи ст. ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення є законним і обґрунтованим, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом приписів КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Мотивувальна частина судового рішення має містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати вказівки суду касаційної інстанції.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, то скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: