Ухвала суду № 57401221, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/48877/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, яка виразилася у здійсненні йому виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за період з 1999 рік по 2014 рік у заниженому розмірі та протиправній відмові наданні відповідної інформації.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та незаконними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з невиплати та недоплати позивачу як учаснику війни допомоги до 5 травня в розмірі 10 963,80 грн. за період з 2002 по 2004 рік та з 2009 року по день прийняття судом рішення. Визнано протиправною та незаконною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо надання ОСОБА_3 інформаційного доступу до його права власності шляхом належного інформування про наявне у нього право на отримання грошової допомоги до 5 травня та її розміри, встановлені законом, та забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист. Визнано протиправною та незаконною бездіяльність відповідача Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в наданні ОСОБА_3 інформаційного доступу до його права власності шляхом надання йому публічної інформації, а саме: даних про дати виплат відповідачем допомоги до 5 травня за весь час такої виплати, запитаних інформаційним запитом від 03 січня 2012 року №18. Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надати ОСОБА_3 публічну інформацію у вигляді даних про дати виплат йому допомоги до 5 травня за весь час такої виплати. Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надати ОСОБА_3 публічну інформацію у вигляді даних про дати виплат йому допомоги до 5 травня 2012 року. Визнано порушення Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради щодо ОСОБА_3 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стягнуто з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_3 матеріальну допомогу у вигляді суми невиплати та недоплати йому як учаснику війни грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10963,80 грн. Стягнуто з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради моральну шкоду.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов в частині визнання протиправними та незаконними щодо ОСОБА_3 дій Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації з невиплати та недоплати йому як учаснику війни допомоги до 5 травня за 1999 - 2011 роки, а також в частині стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_3 матеріальної допомоги у вигляді суми невиплати та недоплати йому як учаснику війни грошової допомоги до 5 травня за 1999-2011 роки. Позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 як учаснику війни щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбачуваному статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2014 рік та стягнуто грошову допомогу у розмірі 2702 грн. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в наданні ОСОБА_3 інформаційного доступу до його права власності шляхом надання йому публічної інформації, а саме даних про дати виплат відповідачем допомоги до 5 травня за весь час такої виплати, запитаних інформаційним запитом від 03 січня 2012 року №18. Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надати ОСОБА_3 публічну інформації, а саме дані про дати виплат відповідачем допомоги до 5 травня за весь час такої виплати, запитаних інформаційним запитом від 03 січня 2012 року №18.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення першої інстанції та змінити судове рішення першої інстанції шляхом задоволення всіх позовних вимог. Крім того, в касаційній скарзі представник позивача вказує на незаконність ухвалених судових рішень щодо відмови у задоволенні заяви про відвід, про надання безоплатної правової допомоги і про відмову у наданні безоплатної правової допомоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії В-ІІІ №049182 виданим 16.03.2000 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, зокрема й на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня.

03 січня 2012 року позивач звернувся до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради із запитом №18 в якому просив надати інформацію на підставі яких законів, інших нормативів управлінням виплачувалися йому щорічні соціальні виплати як учаснику війни та на підставі яких законів, інших нормативів управлінням повинні були виплачуватися йому щорічні соціальні виплати як учаснику війни, дані про фактичні розміри виплачених йому сум та дати виплат за весь час існування встановленого законом обов'язку держави здійснювати такі виплати.

Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради повідомив листом №Щ-08-50/8-04-32 від 06 січня 2012 року, що йому виплачені всі суми щорічних грошових допомог з 2005 року по 2011 рік, та повідомив про розмір виплат. В наданні інформації про дати виплат йому було відмовлено.

13 січня 2012 року позивач звернувся до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради із інформаційним запитом №20 в якому просив надати йому в 5-денний строк:

1) засвідчені відповідно до закону копії управлінських рішень департаменту та/чи його попередників про здійснення йому як учаснику війни фінансових виплат (розпорядження бюджетними коштами) до 5 травня за кожен рік такої виплати;

2) засвідчені відповідно до закону копії управлінських рішень департаменту та/чи його попередників про невиплату йому як учаснику війни фінансових виплат (розпорядження бюджетними коштами) до 5 травня за кожен рік такої невиплати;

3) якщо окремі запитані рішення приймалися в усній формі - назву посади, організацію, прізвище, зміст та по батькові чиновника, хто приймав такі рішення;

4) назву посади, організації, прізвища, ім'я та по батькові керівника департаменту та/чи його попередників, що обіймав цю посаду на момент здійснення/нездійснення йому вказаної виплати за весь період;

5) в якій формі та розмірах облікована бюджетна заборгованість держави перед ним у зв'язку із недоплатою передбачених законом сум та просив надати засвідчену відповідно до закону копію документу, який підтверджує наявність бюджетної заборгованості на його користь та її суму.

19 січня 2012 року відповідачем надано відповідь на інформаційний запит позивача №20 за підписом в. о. начальника відділу звернень апарату Вінницької міської ради та виконкому, розпорядника інформації, в якому зокрема було повідомлено на підставі яких нормативних документів проводиться позивачу виплата щорічної одноразової грошової допомоги та ким проводилися дані виплати. Крім того позивача було повідомлено, що Департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради та іншими органами соціального захисту рішення про виплату або невиплату позивачу як учаснику війни допомоги до 5 травня не приймалися, бюджетна заборгованість держави перед позивачем відсутня.

17 травня 2012 року позивач звернувся до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради з інформаційним запитом №23 в якому просив надати йому в 5-денний строк інформацію:

1) чи здійснювалася йому в 2012 році щорічна виплата до 5 травня як учаснику війни;

2) якщо так, в якій сумі здійснена виплата та на підставі якого нормативу визначений її розмір;

3) засвідчену відповідно до закону копію управлінського рішення департаменту про здійснення (нарахування) йому як учаснику війни виплати (розпорядження бюджетними коштами) до 5 травня 2012 року;

4) в якій формі та якою датою департамент здійснив виплату;

5) засвідчену відповідно до закону копію документу, яким департамент здійснив виплату (перерахування) допомоги в 2012 році;

6) чи є недоплата від встановленого законом розміру виплати, якщо так, в якій сумі та в якій формі облікована бюджетна заборгованість на його користь;

7) засвідчену відповідно до закону копію документу, який підтверджує наявність бюджетної заборгованості на його користь;

8) причини ненадання йому департаментом до сьогодні жодної інформації про виплату 2012 року.

29 травня 2012 року позивачу було надано відповідь на інформаційний запит №23 за підписом начальника відділу звернень апарату Вінницької міської ради та виконкому, розпорядника інформації, в якому зокрема було повідомлено на підставі яких нормативних документів проведена позивачу виплата щорічної одноразової грошової допомоги в 2012 році та в якому розмірі. Позивача також було повідомлено про наявність розпорядження міського голови від 06 травня 2011 року № 129-р, яким відділ звернень міської ради визначений підрозділом, відповідальним за доступ до публічної інформації Вінницької міської ради та її виконавчих органів, та зазначено, що саме тому запит відповідачем було направлено до відділу звернень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про наявність у позивача права на перерахунок і виплату допомоги до 5 травня в розмірі 10 963,80 грн. за період з 2002 по 2004 рік та з 2009 року по 2014 рік та встановлено протиправність та незаконність бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо розгляду його інформаційним запитом від 03 січня 2012 року №18. Крім того, суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стягнув моральну шкоду.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції та ухвалюючи нове рішення вказав на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду та частину позовних вимог залишив без розгляду. Крім того, встановив наявність порушення відповідачем вимог закону при здійсненні виплати до 5 травня за 2014 рік та вказав на протиправну бездіяльність відповідача при розгляді інформаційного запиту від 03 січня 2012 року №18.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки, позивач звернувся до суду у лютому 2012 року з вимогами про перерахунок і виплату разової грошової допомоги до 5 травня з 1999 рокута у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив позовні вимоги без розгляду за період з 1999 по 2011 роки.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що органи праці та соціального захисту населення здійснюють виплату разової грошової допомоги до 5 травня, а не її нарахування.

Згідно абзацу «б» статті 87 Бюджетного Кодексу України виплата грошової допомоги до 5-го травня здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012 роз'яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Зокрема, приймаючи вказане рішення Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Також рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 встановлено, що суди під час вирішення справ щодо соціального захисту громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» положення статей 12 - 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381 установлено, що виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога здійснюватиметься у розмірі 125 гривень.

Статтею 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

На виконання наведених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 березня 2013 року №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до частини 1 пункту 1 якої виплата разової грошової допомоги, передбаченої, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни встановлена у розмірі 135,00 грн.

Вказані норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381та від 13 березня 2013 року №149, неконституційними не визнавалися та прийняті в часі пізніше за Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Судами встановлено, що, позивач отримав разову грошову допомогу, передбачену Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2012 році в сумі 125 грн., у 2013 році в сумі 135 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2012 та 2013 роках у розмірі, встановленому у постановах Кабінету Міністрів України №1381 та №149, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Колегія суддів погоджується також з висновками суду апеляційної інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом,іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок її джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках.

Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено, у чому полягає моральна шкода завдана саме вказаними діями відповідача, в матеріалах адміністративної справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, у справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача в результаті дій відповідача, або ж про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, підстав для задоволення позову у цій частині позову не було.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача в касаційній скарзі щодо незаконності ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, якою позивачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід складу суду та про задоволення клопотання позивача щодо надання безоплатної правової допомоги, а також ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, якою роз'яснено позивачу право на звернення до Вінницького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстнції - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак