Ухвала суду № 57401199, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/8334/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4) звернулася до суду з указаним позовом, заявивши вимоги про: визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва (надалі - відповідач, УПФУ) щодо перерахунку її пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату, виданої ПАТ «Укртелеком» від 14 березня 2014 року № 10/1; зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності з 01 вересня 2013 року; стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Позов умотивований протиправністю дій відповідача щодо зменшення розміру раніше призначеної позивачу пенсії та відмови в її перерахунку, адже після зміни місця проживання та постановлення на облік до відповідача її пенсія зменшилась з 4532,89 грн. до 2419,95 грн.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Суд постановив:

- визнати протиправною відмову УПФУ щодо перерахунку ОСОБА_4 пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату, виданої ПАТ «Укртелеком» від 14 березня 2014 року № 10/1;

- зобов'язати УПФУ провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_4 з 01 вересня 2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про їх скасування, наполягаючи на пропуску позивачем строку звернення до суду й порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач проти касаційної скарги заперечила, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як установлено судами, ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ з 01 вересня 2013 року, їй призначена пенсія по інвалідності 2 групи від захворювання, отриманого внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір якої станом на 01 серпня 2014 року становить 2 419,95 грн.

Після зміни місця проживання та постановлення на облік до відповідача, позивач дізнався про зменшення призначеної їй пенсії з 4532,89 грн. до 2 419,95 грн.

За результатом звернення позивача до УПФУ останнє повідомило, що обчислення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) по наявних у пенсійній справі документах можливе лише в мінімальному розмірі (без урахування заробітку), з огляду на те, що відповідно до даних пенсійної справи позивача, а саме: акту перевірки від 03 липня 1998 року, що проводилася спеціалістами Корольовського райвідділу Пенсійного фонду України в м. Житомирі щодо правильності видачі позивачці довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, УПФУ встановило, що фактично заробітну плату за роботу з зоні відчуження ОСОБА_4 не отримувала, а відповідно до листа ПАТ «Укртелеком», який надійшловна запит відповідача, видати довідку про заробітну плату з повним розрахунком на ОСОБА_4 у товариства немає можливості у зв'язку з відсутністю первинних документів, у тому числі табеля обліку робочого часу за травень 1986 року.

Поряд із цим судами встановлено, що рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 25 лютого 1994 року встановлено факт виконання ОСОБА_4 робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження.

З 28 травня 1998 року позивач визнана інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, і їй призначена пенсія відповідно до Закону № 796-XII .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року зобов'язано УПФУ у Корольовському районі м. Житомира перерахувати та виплатити ОСОБА_4 у відповідності до статей 50, 54 Закону № 796-XII пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, на запит суду першої інстанції надійшла відповідь з ПАТ «Укртелеком» (Житомирська філія) з довідкою про заробітну плату ОСОБА_4, довідкою про направлення ОСОБА_4 до зони відчуження, довідкою про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, якими підтвердились обставини, викладені в наявних у справі судових рішеннях щодо позивача.

На підставі викладеного суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про протиправність відмови УПФУ щодо перерахунку пенсії позивача та наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо проведення такого перерахунку з 01 вересня 2013 року.

Колегія суддів вважає висновки судів частково передчасними.

Дійсно, факт виконання ОСОБА_4 робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та питання про наявність підстав для призначення їй пенсії на підставі статей 50, 54 Закону № 796-XII неодноразово були предметом судового розгляду. Набрання законної сили процитованими вище судовими рішеннями, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем під сумнів не ставиться.

За змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 14 та частини першої статті 255 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади на всій території України.

При цьому в силу частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій відповідача і наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо проведення перерахунку пенсії позивача.

Однак, колегія суддів зауважує на наступному.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина друга статті 5 КАС України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулася з позовом до суду 03 вересня 2014 року, заявивши позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 01 вересня 2013 року. Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому, як у позовній заяві, так і в запереченнях на касаційну скаргу позивач стверджує, що дізналася про порушення її прав 17 грудня 2013 року.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не надав оцінку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, наявності або відсутності у позивача об'єктивної можливості дізнатися про порушення її права на призначення та виплату пенсії в належному розмірі.

Суд апеляційної інстанції також залишив указане питання поза увагою.

Отже, всупереч вимогам частини четвертої статті 11 КАС України суди не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не надали оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду та поважності його причин.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність у суду касаційної інстанції повноважень установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та поважності його причин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: