Ухвала суду № 57401192, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/39703/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року

по справі № 826/5654/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдинг» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232202 від 22.01.2015 року, визнання незаконними дій щодо визнання в акті від 23.12.2014 року № 11/26-53-22-02-21-38143880 нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «СБ «Ягуар» за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232202 від 22.01.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Охоронний холдинг» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «СБ «Ягуар» за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Охоронний холдинг» відповідачем було складено акт № 11/26-53-22-02-21-38143880 від 06.01.2015 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень-жовтень 2014 року на суму 7385798,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232202 від 22.01.2015 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7385798,00 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1846450,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «СБ «Ягуар» було укладено договір № 01/08 від 01.08.2014 року про надання позивачу послуг з охорони об'єктів. Відповідно до даного договору, ТОВ «СБ «Ягуар» надано послуги з охорони відповідних об'єктів (перелік таких об'єктів наведено у додатках №№ 1, 2 та 3 до договору), що підтверджується належним чином оформленими актами надання послуг та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договором, платіжними дорученнями з відповідними відмітками, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за спірний період, актами надання послуг, податковими накладними, ліцензією ТОВ «СБ «Ягуар» АЕ № 292044 від 08.05.2014 року, листами ТОВ «СБ «Ягуар» від 18.08.2014 року вих. № 0818, від 04.09.2014 року вих. № 0904, від 06.09.2014 року вих. №0906, від 25.09.2014 року вих. № 0925, від 28.09.2014 року вих. № 1028, на адресу позивача щодо необхідності запровадження певних систем та придбання необхідного устаткування для поліпшення якості з охорони відповідних об'єктів згідно з договором та ін.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного економічного дослідження № 72, проведеного судовим експертом Гершман Ю.В. (свідоцтво № 769, видане Мінюстом 31.05.2013 року, дійсне до 31.05.2016 року) на підставі заяви ТОВ «Охоронний холдинг» від 12.04.2015 року № 301 та складеного 15.05.2014 року, встановлено, що висновки, наведені в акті перевірки щодо порушення ТОВ «Охоронний холдинг» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України і заниження податку на додану вартість на загальну суму 7385798,00 грн. по операціям з ТОВ «СБ «Ягуар», документально та нормативно не підтверджуються.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року по справі № 826/5654/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 22.04.2015 р.