Ухвала суду № 57400993, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/18912/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року

у справі № 807/981/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євроленд»

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

третя особа: Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ТОВ з іноземними інвестиціями «Євроленд» звернулось до суду з позовом до Хустської ОДПІ Закарпатської області, третя особа: Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0000562342, № 0000552342.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в задоволенні позову ТОВ з іноземними інвестиціями «Євроленд» відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000562342 від 14 листопада 2012 року, та в цій частині прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000562342 від 14 листопада 2012 року. У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Хустська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, змінити рішення суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами встановлено, що посадовими особами Хустської ОДПІ Закарпатської області проведено документальну планову перевірку ТОВ з іноземними інвестиціями «Євроленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 07 листопада 2012 року № 352/23/32350330.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року:

- № 0000562342, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011 року у розмірі 11146 грн. і за 2 квартал 2012 р. у розмірі 25780 грн.;

- № 0000552342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 53718 грн. (в тому числі 48418 грн. за основним платежем і 5300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до підпунктів 153.2.1, 153.2.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1, 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та «Carrbuidge Developments Limited» (Великобританія) укладено договір продажу вугільних брикетів для грилів та камінів від 01 листопада 2011 року № 101-030-LB 11. Ціна встановлюється у відповідності до інвойсів до діючого контракту.

Так, підприємство протягом перевіреного періоду проводило реалізацію деревного вугілля для грилів та камінів в асортименті на адресу нерезидента «Carrbuidge Developments Limited» (Великобританія) - не платника податку на прибуток, по цінам нижчим, ніж витрати, понесені на їх придбання та реалізацію.

Хустською ОДПІ проведено перерахунок бази оподаткування по податку на прибуток при реалізації деревного вугілля для грилів та камінів в асортименті виходячи із рівня звичайних цін, визначених на рівні фактичних (понесених) витрат, внаслідок чого збільшено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 126721 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій Хустської ОДПІ Закарпатської області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0000552342.

Щодо висновків податкового органу про безпідставність декларування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 172222 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до абзацу другого пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахунок об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та протягом 2010 року, оскільки обмеження, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат, не застосовувалися, так як, передбачалося право враховувати у склад валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев