Ухвала суду № 57400928, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/36034/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Коби Т.В.,

за участю:

представників позивача - Шимановського А.В., та Бруля А.С.

представників відповідача - Пальцун С.О. та Богів Т.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року

у справі № 826/4380/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»

до Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ «Азот» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року № 0000124030, № 0000114030, № 0000094030, № 0000104030.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 11 лютого 2015 року № 162/28-10-40-30-00203826, Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року:

- № 0000124030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 340 грн., з яких 340 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- № 0000094030, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем перерахування позитивної курсової різниці у розмірі 834,68 грн.;

- № 0000114030, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573 грн.;

- № 0000104030, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573 грн.

Так, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року № 0000124030 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 340 грн.

Відповідно до пункту 103.9 статті 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, пунктом 3.2 статті 3 ПК України передбачено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом пунктів 103.1, 103.2, 103.4 статті 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із урядами Чеської Республіки, Сполученого Королівства Великобританії, Швейцарською Федеральною Радою Урядом України підписані Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, а із Федеративною Республікою Німеччина та Урядом Російської Федерації, Уряд України підписав Угоди про уникнення подвійного оподаткування, за змістом яких прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

При цьому, судами досліджено, що ПАТ «Азот» у періоді, який перевірявся, здійснював виплату доходу на користь наступних нерезидентів з джерелом їх походження з України: «CKD ELEKTROTECHNICA, A.S.» (Чеська Республіка), оплата в 2013 році інжинірингу в сумі 3 400 євро (36 799,20 грн.); «JOHNSON MATTHEY PLC PMPD - NOBLE METALS» (Великобританія), оплата в 2013 році фрахту та інжинірингу в сумі 22 904 євро (183 071,67 грн.); «FRANTISEK MOSER-CHIME» (Чеська Республіка), оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 48 000 євро (495 080,02 грн.); «LIBRAWERK MASCHINERFABWC GMBH» (Німеччина), оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 10 250 євро (106 785,28 грн.); «NF TRADING AG» (Швейцарія), оплата в 2012 році фрахту в сумі 123,62 дол. США (988,09 грн.); ОАО «Минудобрения» (Росія), оплата в 2012 році фрахту в сумі 142 248 дол. США (1 136 419,27 грн.); ЗАО «БАРРЕНС» (Росія), оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 860 895 рос. руб. (207 052,17 грн.); ОАО «НИИК» (Росія), оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 88 050 євро (933 639,41 грн.); «Центр оптимальных технологий» (Росія), оплата в 2013 році інжинірингу в сумі 96 000 дол. США (767 328 грн.).

Враховуючи наявність довідок про підтвердження вказаними вище нерезидентами статусу податкових резидентів країн, з якими укладено міжнародні договори, та оподаткування отриманих нерезидентами доходів у їх країнах, з ПАТ «Азот» не утримувався податок з виплачених на користь нерезидентів доходів з джерелом їх походження з України.

Наведене свідчить про відсутність у позивача обов'язку оподатковувати доходи нерезидентів, отримані останніми із джерелом їх походження з України, та подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року № 0000094030 про збільшення грошового зобов'язання за платежем перерахування позитивної курсової різниці у розмірі 834,68 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно з пунктом 7 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 281 від 10 серпня 2005 року, суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

За змістом пункту 4 розділу І вказаного Положення, суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Статтею 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Азот» придбавало іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку для виконання зобов'язань перед нерезидентами, яка частково в подальшому поверталась на адресу підприємства та яка уповноваженими банками у встановлені терміни була продана на міжбанківському валютному ринку.

У результаті здійснення вказаних операцій виникла позитивна курсова різниця у розмірі 834,68 грн. за контрактами: № 643М-411 від 10 липня 2013 року, укладеним між ПАТ «Азот» та «VDV Europen Technologies GmbH» (Німеччина), сума позитивної курсової різниці - 661,05 грн.; № RF/RR/56-13 від 25 лютого 2013 року, укладеним між ПАТ «Азот» та ОАО «Единая Торговая Компания» (Росія), сума позитивної курсової різниці - 173,63 грн.

На думку відповідача, курсова різниця, що виникла внаслідок таких операцій, мала бути перерахована ПАТ «Азот» до державного бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

З огляду на приписи статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених статями 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею.

Отже, враховуючи, що позивач не є суб'єктом ринку в розумінні пункту 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року № 0000114030, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573 грн.; № 0000104030, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року, платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Азот» подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень та липень 2013 року, згідно з якими в рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» за три періоди відображено суми бюджетного відшкодування на загальну суму 26 080 573 грн.

Позивачем виявлено помилку заповнення вказаних податкових декларацій з податку на прибуток, а саме: сума 26 080 573 грн. помилково відображена в рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» замість рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».

У зв'язку з чим, у серпні 2013 року ПАТ «Азот» подало до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди травень, червень та липень 2013 року, в яких сума 26 080 573 грн. відображена у рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судами досліджено, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди травень, червень та липень 2013 року прийняті контролюючими органами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 2 про доставляння податкової звітності до районного рівня.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Азот» подало до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за травень, червень, липень 2013 року у розмірі 26 080 573 грн.

Згідно копії банківської виписки, сума бюджетного відшкодування у розмірі 26 080 573 грн. виплачена на розрахунковий рахунок ПАТ «Азот». Наведене не заперечується і з боку відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій Міжрегіонального ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників в частині прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень 03 березня 2015 року № 0000114030 та № 0000104030.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев