Ухвала суду № 57400906, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/52228/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - ТУ ДСА) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати неправомірними дії ТУ ДСА, які виразилися в нарахуванні і виплаті їй заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року в супереч частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати за вказаний період відповідно до частини першої статті 144 Закону №2453-VI, виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату з урахуванням всіх надбавок;

зобов'язати ТУ ДСА нарахувати і виплатити недоплачену заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Посилалась на незаконність обрахування і виплати заробітної плати з жовтня 2014 року по березень 2015 року, оскільки відповідачем не враховувалися вимоги частини першої статті 144 Закону №2453-VI, згідно яких розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 16 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

14 жовтня 2014 року ухвалено Закону України №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII). Пунктом 5 розділу ХІІ Прикінцевих положень цього нормативного акту внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), зокрема доповнено абзацом другим наступного змісту «розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».

Пунктом 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ встановлено, що ці зміни набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон опубліковано в газеті «Голос України» 25 жовтня 2014 року, що дає підстави до висновку про набрання чинності цих змін з 26 жовтня 2014 року.

У підпункті 2 пункту 13 розділу ХІІ Перехідних положень доручено Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів»».

Таке правове регулювання означає, що з 26 жовтня 2014 року за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.

Абзац другий частин першої статті 144 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 1697-VII) прийнятий після ухвалення закону Про Державний бюджет України на 2014 рік.

За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між одно предметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, перший із названих Законів має пріоритет над другим. А отже, з огляду на принцип законності (пріоритет закону на підзаконними актами), правові акти, що прийняті на виконання закону Про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону № 2453-VI, застосуванню не підлягають.

Викладене дозволяє прийти до висновку, що з 26 жовтня 2014 року працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону № 2453-VI у редакції Закону №1697-VII. Це право підлягає реалізації і захисту не зважаючи на те, що законом Про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

1 січня 2015 року набрав чинності закон Про Державний бюджет України на 2015 рік.

Абзацом третім пункту 9 Прикінцевих положень цього Закону було встановлено, що норми і положення частини третьої статті 69, статті 129, частини першої статті 144 Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеного положення в частині розміру посадових окладів працівників апарату судів дає підстави до висновку, що воно по іншому врегулювало ці відносини, ніж абзац другий частини першої статті 144 Закону № 2453-VI в редакції № 1697-VII: розмір посадових окладів визначався не законом, а мав визначатися постановою Кабінету Міністрів України. Оскільки закон Про Державний бюджет на 2015 рік був прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто пізніше, ніж Закон № 1697-VII, то пріоритет у застосуванні має саме перший із названих законів.

Таким чином, надання працівникам апаратів судів, передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій, спрямованих на реалізацію принципу верховенства права, і не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування на той чи інший бюджетний період.

Неврахування судом першої інстанції зазначених положень, призвело до недотримання норм процесуального права, в тому числі, частини четвертої статті 11, пункту 1 частини першої статті 161 КАС України.

Зокрема, судом не досліджувалися докази та не визнавалися доведеними обставини нарахування і виплати заробітної плати позивачки за оспорюваний період та наявність вини ТУ ДСА у не виплаті заробітної плати в розмірах, передбачених законом.

Не перевірялися доводи ОСОБА_4А і в частині необхідності урахування надбавок, які нараховуються залежно від розміру заробітної плати, та компенсації втрати доходів (заробітної плати) у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Апеляційний суд, порушення допущені судом першої інстанції, не виправив та усупереч вимогам статей 159, 161, 195, 202 КАС України не забезпечив з'ясування наведених доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, та враховуючи положення частини першої статті 220 КАС України, згідно якої суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи) статті 227 КАС України.

При новому розгляді необхідно врахувати положення вища згаданих нормативних актів та на підставі допустимих доказів, вирішити спір.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман