Ухвала суду № 57400865, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/21248/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буринської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Буринська РДА) про визнання нечинними та скасування розпоряджень про його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою позивача на судові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати нечинними та скасувати розпорядження голови Буринської РДА від 05.08.2014 року №09-С, від 12.08.2014 року №33-К про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення з роботи;

поновити на державній службі на посаді начальника відділу цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Буринської РДА;

зобов'язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилався на те, що порушень трудової дисципліни не допускав, тому звільнення є незаконним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 11 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що звільнення відбулося через неприязні стосунки з головою Буринської РДА.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судові рішення, які є предметом оскарження, не відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності відсутності позивача 6 серпня 2014 року на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

З таким рішенням погодитися неможливо, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Виходячи з положень цієї норми, роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з цієї підстави допускається лише у випадку, якщо працівник здійснив прогул без поважних причин. Загальним критерієм вини працівника у прогулі є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.

Як свідчать фактичні обставини, встановлені судами, ОСОБА_1 в період з 27 липня по 8 серпня 2014 року проходив медичний огляд для призиву до Збройних Сил України у зв'язку з антитерористичною операцією. При цьому, згідно медичних довідок він 6 серпня 2014 року знаходився на прийомі у лікарів дерматолога та інфекціоніста, а з 14 серпня 2014 року призваний на військову службу.

Зазначені обставини не дають підстав вважати, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Окрім того, судом першої інстанції, в порушенні чистини першої статті 11 КАС України, яка передбачає розгляд і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності їх переконливості, не перевірені доводи позивача про перебування його 06.08.2014 року після 14 години в Конотопському міському відділі Управління Служби безпеки України в Сумській області на бесіді, хоча представник позивача наполягав на виклику працівника цього органу ОСОБА_2

Заявлялося клопотання й про допит лікарів, які обстежували позивача 06.08.2014 року, проте зазначена вимога залишилася без задоволення, що свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції не перевірялися доводи ОСОБА_1, викладені в позовній заяві, про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності щодо надання пояснень стосовно вчинено. В цій частині суд обмежився лише дослідженням доповідної записки та акту про відмову в наданні пояснень, хоча мав би допитати осіб, в присутності яких складалися ці документи.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд не з'ясував чи був позивач членом профспілкового органу та чи надавалася згода на його звільнення професійної спілки.

Апеляційний суд порушення, допущені судом першої інстанції, не виправив, фактичні обставини, які мають суттєве значення не встановив, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи) статті 227 КАС України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді необхідно, з урахуванням належних та допустимих доказів, з'ясувати обставини вчинених проступків та дотримання порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, перевірити доводи позивача про наявність поважності причин відсутності його на робочому місці 06.08.2014 року, про відібрання пояснень з приводу вчиненого, а також чи був ОСОБА_1 членом профспілкового органу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман