Ухвала суду № 57400762, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"12" квітня 2016 р. № К/800/3441/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Зайцева М.П., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі №826/13972/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елбуд» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елбуд» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, щодо здійснення заходів з метою проведення перевірки ТОВ «ЕЛБУД», за результатами якої складено акт №858/3-22-07-31662288 від 05.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» (код ЄДРОПУ 31662288) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014»; зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті №858/3-22-07-31662288 від 05.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» (код ЄДРОПУ 31662288) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014»; визнати протиправним та скасувати акт №858/3-22-07-31662288 від 05.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» код ЄДРОПУ 31662288 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо здійснення заходів з метою проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛБУД» (код ЄДРПОУ 31662288), за результатами якої складено акт №858/3-22-07-31662288 від 05.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» (код ЄДРОПУ 31662288) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті №858/3-22-07-31662288 від 05.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» (код ЄДРОПУ 31662288) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Елбуд» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014, за результатами якої складений акт від 05.09.2014 №858/3-22-07-31662288 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕЛБУД» (код ЄДРПОУ 31662288) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.08.2011 по 30.06.2014».

Вказаною перевіркою відповідачем встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем внесено зміни до інформаційної системи «Податковий блок» щодо позивача, зокрема здійснено коригування показники податкової звітності ТОВ «Елбуд» за період з 01.08.2011 по 30.06.2014, при цьому будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань позивачу, у встановленому податковим законодавством порядку, відповідач не приймав.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення заходів з метою проведення перевірки позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, по-перше, позивач був позбавлений виконати вимоги запиту податкового органу через втрату первинних документів, по-друге, незважаючи на втрату позивачем первинних документів, податковим органом не було повторно перенесено терміни проведення перевірки. Щодо позовних вимог в частині коригування показників позивача, суди дійшли висновку про необхідність задоволення позову з тих підстав, що вчинення таких дій не можливе без прийняття податкового повідомлення-рішення. Між тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивували своє рішення тим, що висновки в акті перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки.

Судова колегія касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині в якій задоволені позовні вимоги, передчасними, які зроблені без повного та всебічного встановлення всіх обставин по справі виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2014 до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшла заява ТОВ «ЕЛБУД», яка зареєстрована до ЄО №20145 від 15.05.2014, з приводу втрати облікових документів, за результатом розгляду якої останньому надана відповідь від 16.05.2014 №47/10992 про неможливість встановлення теперішнього місцезнаходження втрачених документів загальною кількістю 16 папок, а саме: розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками (2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.); податкових накладних (кредит, зобов'язання за 2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.); розрахунків з підзвітними особами (2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.); бланків по виплаті заробітної плати (2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.); банківських виписок та платіжних документів (2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.); касових ордерів та касової книги (2011-2013 р. та 1 пів. 2014 р.).

Листом №15/05/14 від 15.05.2014 ТОВ «ЕЛБУД» повідомив відповідача про втрату документів.

Також 22.08.2014 позивач у своєму листі за вих. №22/08/14 повідомив відповідача про неможливість відновлення втрачених документів у встановлений податковим органом строк у зв'язку зі складним економіко-політичним становищем у державі та нестабільною роботою поштового сполучення, мотивуючи тим, що більшість контрагентів ТОВ «ЕЛБУД» знаходяться на територіях проведення антитерористичної операції, а саме, в Луганській та Донецькій областях, та вказав на те, що ТОВ «ЕЛБУД» здійснює всі можливі заходи по відновленню вказаних документів найближчим часом.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи дії податкового органу неправомірними щодо проведення перевірки, зазначили, що відповідач безпідставно не прийняв до уваги вказані позивачем у листі №22/08/14 обставини, у зв'язку із ненаданням ТОВ «ЕЛБУД» запитуваних відповідачем документів у встановлений строк, та незаконно дійшов висновку про наявність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки.

Крім того, приймаючи до уваги загальновідомі факти щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з середини квітня 2014 року, що призвели до зменшення обсягів послуг поштового зв'язку та в подальшому до припинення роботи об'єктів поштового зв'язку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, про неправомірність дій податкового органу під час здійснення заходів з метою проведення перевірки позивача.

Разом з тим, суди, погодившись з позицією позивача щодо неможливості поновити первинні документи не зазначили та не витребували у позивача будь-яких доказів щодо місця знаходження контрагентів в зоні АТО, при тому, що в акті перевірки податковий орган зазначив про місце реєстрації контрагентів в м. Києві та посилався на акти про неможливість здійснення їх перевірки в зв'язку з їх відсутністю.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Також колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

Внесена до ІС «Податковий блок» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані дії відповідача щодо формування висновків в акті перевірки та внесення на підставі такого акту змін до автоматизованих систем порушує права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбаченні статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.П.Зайцев