Ухвала суду № 57400682, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

12.04.2016 № К/800/26458/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖГРУП» на постановуМиколаївського кружного адміністративного суду від 17.11.2014 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015у справі №814/3173/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖГРУП» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖГРУП» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню перевірки ТОВ «СПЕЦМОНТАЖГРУП», в результаті якої складено акт від 24.09.2014 №3729/14-02-22-01/38395796 з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з покупцями за роботи, які були придбані у ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» в травні 2014 року; визнати протиправними дії податкового органу щодо включення до автоматизованої системи за формою «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (АІС «Податковий блок) інформації про результати перевірки ТОВ «СПЕЦМОНТАЖГРУП», оформленої актом перевірки від 24.09.2014 №3729/14-02-22-01/38395796; зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої системи за формою «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (АІС «Податковий блок) та інших електронних баз даних податкового органу інформації, внесену на підставі Акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦМОНТАЖГРУП» від 24.09.2014 №3729/14-02-22-01/38395796; зобов'язати відповідача відновити інформацію щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «СПЕЦМОНТАЖГРУП» в розрізі контрагентів, яка існувала до оформлення акта документальної позапланової виїзної перевірки за формою «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (АІС «Податковий блок) інформації про результати перевірки ТОВ «СПЕЦМОНТАЖГРУП», оформленої актом перевірки від 24.09.2014 №3729/14-02-22-01/38395796.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» за травень 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з покупцями за роботи, які були придбані у ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» в травні 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 24.09.2014 №3729/14-02-22-01/38395796, за висновками якого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПП "ЄВРОАЛЬЯНСБУД". Результати перевірки відображені відповідачем в АІС «Податковий блок».

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з недоведеності позивачем в межах спірних правовідносин факту вчинення відповідачем протиправних дій, в тому числі і щодо внесення до інформаційної бази даних «Податковий блок» або до інших інформаційних баз даних інформації на підставі акту перевірки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Позивач фактично оскаржує дії відповідача при проведенні перевірки, а також висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення суб'єктом господарювання податкового законодавства та товарності господарських операцій.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки та змісту висновків акту перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно іншої частини позовних вимог відзначається, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, як зазначалось вище, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Відповідно включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій, повно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надавши їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для відмови у позові, що є підставою відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення ухвалених судових рішень без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖГРУП» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського кружного адміністративного суду від 17.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош